6. Методичні передумови для формування аудитивних вмінь

• Н авчання аудіюванню має за мету

• Формування механізмів мовленнєвого слуху, пам’яті, вірогідного прогнозування і артикулювання

• Пред’явлення учням аутентичного іншомовного тексту із різноманітних джерел з темпом 200-240 складів за хвилину і рівнем розуміння інформації в рамках 70-80%

• Використання ситуативно-обумовлених усних мовленнєвих творів (від речення до понадфразових єдностей і текстів.

• Формування навичок і вмінь виділяти ключову інформацію і утримувати її в пам’яті

• Широке використання візуальних опор при проведенні вправ

• В процесі проведення аудіювання необхідно враховувати наступне:

• Кількість пред'явлень (одно, дворазове).

• Обсяг тексту (від 2хв.до 6 хв.).

• Мовна насиченість тексту (кількість незнайомого мовного матеріалу).

• Наявність опори (вербальна картина і інше).

• Джерело аудіювання (вчитель, фонотекст).

• Аудіювання як мета, як засіб.

• В иди опор та орієнтирів в аудитивних текстах

• Р итміка, пауза, мелодика

Вони мають експресивну функцію і дозволяють використовувати позамовні засоби та опори на ситуацію мовлення

• В иділення смислових орієнтирів

Вставні слова, повтори, риторичні запитання

• О пори на текст в письмовій формі

Підкреслення, різний шрифт, колір, малюнки, заголовки тощо

Співвіднесеність тексту для аудіювання з конкретною ситуацією

• У процесі виконання вправ необхідно сформувати наступні аудитивні уміння

• Членувати зв’язне мовлення на речення, речення на синтагми

• Розрізняти форми слів, словосполучень, граматичних структур на слух

• Передбачати семантику слів та граматичних структур

• Визначати тип інтонації речення та границі ритмічних пауз

• Сприймати мовлення як при наявності, так і при відсутності зорової опори

• Сприймати мовлення різних людей у безпосередньому або механічному пред’явленні

• Сприймати мовлення у нормальному темпі, при одноразовому пред’явленні

• При сприйманні виділяти загальний зміст, навіть при наявності незнайомих слів

• Розуміти різні види мовлення – монологічне (описове) і фабульне (діалогічне) від конкретної до ситуативної