- •Передмова
- •Розділ теоретичні засади методики навчання іноземних мов
- •1. Система навчання і умови успішної реалізації навчального процесу з іноземної мови
- •Спільна діяльність вчителя і учня як функціонуюча складова частина загальної системи навчання
- •Уміння читати Уміння говоріння
- •Цілі та завдання мовної політика Ради Європи
- •Дисципліна «Іноземна мова» і шляхи навчання іноземній мові
- •3. Політика лінгвістичної освіти в Україні
- •3.1. Структура пореформленої загальної освіти
- •Рівні профільного навчання
- •Типи загальноосвітніх навчальних закладів
- •Рівні володіння іноземною мовою на основі компетенції ррє
- •4. Професійна підготовка вчителя іноземної мови як складова системи навчання іноземної мови
- •Д исципліна навчального плану для підготовки фахівця – вчитель іноземної мови
- •Підготовка вчителя до діяльності в зазначених сферах передбачає володіння компетенціями.
- •Професійна компетенція вчителя (викладача) іноземної мови і її складові
- •5. Методика навчання іноземних мов, як дисципліна навчального плану підготовки вчителів іноземної мови
- •Завдання курсу «Методика навчання іноземних мов у середніх навчальних закладах»
- •В результаті вивчення курсу мнім студенти мають знати:
- •В результаті вивчення курсу студенти мають уміти:
- •Методика навчання іноземних мов як наука
- •Методи дослідження в методиці як науці
- •2.1. Найважливіші методи дослідження
- •Критерії передового педагогічного досвіду
- •2.2. Допоміжні методи дослідження
- •Методика іноземних мов як самостійна наука, її зв'язок з іншими науками
- •3.1. Зв'язок методики іноземних мов з базовими науками
- •3.2. Використання мнім основних категорій філософії
- •3.3. Методика навчання іноземних мов і педагогіка
- •Основні напрямки використання провідних дидактичних принципів при навчанні іноземних мов
- •3.4. Зв’язок методики навчання іноземних мов з психологією.
- •Зв’язок методики навчання іноземних мов з психологічними науками
- •Врахування психічних процесів при вивчення ім
- •Зв’язок методики з педагогічною психологією на основі формування мотивації
- •В якості зовнішніх мотивів вивчення ім виділяють наступні:
- •3.5. Зв’язок методики навчання іноземних мов з лінгвістикою
- •Лінгвістичні основи методики навчання іноземних мов
- •(Опорна схема запозичена із посібника м.Я. Дем’яненко та інших “Основы общей методики обучения иностранным языкам” Киев: Высшая школа, 1976. – с. 34)
- •Основні терміни лінгвістики, їх значення
- •Зміст термінів «мова» і «мовлення» і їх врахування в мнім
- •3.6. Психолінгвістика і мнім
- •Визначення мовленнєвої діяльності, як одного із об’єктів вивчення психолінгвістики
- •(Зміст опорної схеми запозичено із посібника «Психология обучения иностранным языкам в школе» автор и.А. Зимняя. - м.: Просвещение, 1981. – с. 73-76)
- •Положення психолінгвістики про поділ мовлення за певними критеріями.
- •Психолінгвістична природа мовлення
- •Процес породження мовлення, його характеристика (таблиця запозичена із посібника м.Я. Дем’яненко “Основы общей методики обучения иностранным языкам”. - Киев: Высшая школа, 1976. – с. 34)
- •Процес сприйняття мовлення, його характеристика
- •Психолінгвістичні передумови взаємозв’язку і взаємообумовленості в навчанні видів мовленнєвої діяльності
- •Характеристика зовнішнього мовлення
- •3.7. Методика викладання іноземних мов і лінгвокраїнознавство
- •3.8. Методика іноземних мов і інші науки
- •Основні базові категорії методики викладання іноземних мов
- •1.1. Підхід до навчання іноземних мов як методична проблема
- •Методи навчання в дидактиці та методиці викладання іноземних мов
- •Підходи до класифікації методів навчання (за класифікацією ю. Бабанського)
- •Метод у широкому значенні – напрямок у навчанні іноземних мов, який визначає стратегію навчальної діяльності
- •Особливості змісту комунікативного і соціокультурного підходів полягають у наступному:
- •Метод як система взаємопов'язаних дій вчителя/викладача і учня
- •Принципи навчання, комплексний підхід до їх класифікації
- •2.1. Принципи навчання іноземної мови, їх класифікація
- •2.2. Методичні принципи навчання іноземної мови і їх зміст
- •Для більш успішної реалізації принципу активності бажано використовувати різні режими роботи:
- •Для підвищення мовленнєвої активності рекомендується:
- •Особливості змісту принципу комунікативності
- •Принцип наочності, як загальнодидактичний принцип і його функціонування в методиці навчання іноземної мови
- •Рекомендації вчителю стосовно використання наочності:
- •2.3. Підхід до класифікації принципів (за змістом програми з іноземної мови та за концепцією окремих авторів) Основні принципи навчання іноземної мови
- •Методичні принципи навчання іноземної мови
- •За змістом концепції ”Як сьогодні навчити іноземній мові” (автор Скляренко н.К, журнал «ім», 1995. – №1. – с. 59)
- •П ринцип комунікативності Побудова процесу навчання ім, як моделі процесу реальної комунікації
- •П ринцип домінуючої ролі вправ На уроках з іноземної мови перевага віддається не повідомленню знань, а практиці їх використання, що досягається завдяки вправ
- •Зміст принципів, які відображають суть комунікативно-орієнтованого навчання іноземних мов
- •1. Цілі (мета) навчання іноземних мов у загальноосвітніх навчальних закладах
- •1.1. Цілі навчання іноземних мов як методична категорія Цілі навчання іноземних мов
- •М ета навчання тісно пов’язана з такими категоріями
- •Проміжна мета (задачі) – це кінцеві результати відповідно до кожного класу. Цілі навчання ім представлені в державних програмах з предмету «Іноземна мова», яких на сьогодні є чотири:
- •1.2. Цілі вивчення іноземної мови (за змістом Державного стандарту).
- •1.3. Сучасний підхід до визначення цілей навчання іноземних мов і їх змісту (за Програмою з іноземних мов, 2010)
- •У підході до визначення цілей навчання ім майже не існує розбіжностей
- •2. Зміст предмету «Іноземна мова у загальноосвітніх навчальних закладах»
- •2.1. Загальні питання проблеми «змісту навчання іноземних мов»
- •Обґрунтування принципів відбору змісту навчання ім (за вимогами «Програми для загальноосвітніх навчальних закладів»)
- •2.2. Зміст предмету «Іноземна мова» за підручником «Методика викладання іноземних мов у середніх навчальних закладах під редакцією с.Ю. Ніколаєвої. - к.: Ленвіт, 2004р.
- •Прийоми роботи з матеріалом соціокультурної спрямованості
- •Узагальнена таблиця основних умінь і навички мовлення – ііі компонент (за підручником під ред. С.Ю. Ніколаєвої с. 63)
- •До питання про складові змісту навчання існує декілька підходів:
- •2.4. Основний зміст освітньої галузі «Іноземна мова» - (за змістом Державного стандарту)
- •К омунікативна компетенція і її змістовні лінії
- •2.5. Зміст комунікативної компетенції за «Загальноєвропейськими рекомендаціями з мовної освіти»
- •Правила ввічливості, які є різні і варіюють від однієї культури до іншої: «позитивна», «негативна», ввічливість, неввічливість, правильні вживання: «будь ласка», «дякую».
- •Узагальнена схема змісту комунікативно-мовленнєвої компетенції і їх складових за «Загальноєвропейськими рекомендаціями»:
- •2.6. Мета і зміст навчання іноземної мови 10-11 класів в профільній школі
- •Використана література
2.5. Зміст комунікативної компетенції за «Загальноєвропейськими рекомендаціями з мовної освіти»
Вихідним у трактуванні комунікативної компетенції є підхід до розкриття змісту КМК, який міститься в Рекомендаціях Ради Європи з проблем вивчення іноземної мови і який з часом знайшов своє відображення в державних документах:
Державний стандарт з іноземної мови;
Програма з іноземної мови ( основна, друга іноземна мова: спецшколи, профільні школи);
Концепції з вивчення основної та другої іноземної мови.
Складові комунікативної мовленнєвої компетенції, зміст кожної із складових їх тлумачення наводяться за змістом зазначеного документа.
Комунікативна мовленнєва компетенція (КМК), або просто комунікативна компетенція (КК) має у своєму складі наступні компетенції: лінгвістичну, соціолінгвістичну та прагматичну.
Перша складова – Лінгвістична компетенція – це «знання і здатність використовувати формальні здібності, на основі яких можуть бути породжені і сформульовані, добре оформленні, повнозначні висловлювання» (РРЄ, с. 109).Укладачі рекомендацій, не претендуючи на абсолютність у визначенні складових лінгвістичної компетенції, розрізняють наступні компетенції у складі КМК, і надають їм тлумачення, яке подається нижче.
Лексична компетенція – це знання і здатність використовувати мовний словниковий запас, який складається з лексичних та граматичних елементів (РРЄ, с. 110-111). До лексичних елементів включають: стислі вирази, фразеологізми, однослівні форми; до граматичних елементів віднесено: артиклі, кількісні займенники, особові займенники, питальні слова та відносні займенники, присвійні займенники, прийменники, допоміжні слова, сполучники, частки.
Граматична компетенція визначена як “знання та здатність користуватися граматичними ресурсами мови, це “здатність розуміти і виражати значення, продукуючи і розпізнаючи правильно оформлені згідно з цими принципами фрази і слова (що є протилежним заучуванню та відтворенню їх як стійких формул)” (РРЄ, с. 112-113).
Семантична компетенція розглядається як здатність учня усвідомлювати і контролювати організацію змісту (РРЄ, с. 114) і до неї відноситься:
Лексична семантика – зв’язок слова із загальним компонентом (відношення, конотація, експонування загальних специфічних понять), внутрішньо-лексичні зв’язки (синоніми, антоніми, гіпонімія, колокація, відношення типу «частина – ціле»), компонентний аналіз, еквівалентність при перекладі.
Граматична семантика, яка розглядає знання граматичних елементів, категорій структур і процесів.
Прагматична компетенція, яка розглядає мотиви зв’язків, таких як підрядність, прессупозиція, імплікативність і т.д. (РРЄ, с. 115-116).
Фонологічна компетенція включає знання та навички перцепції і продукції;
Звукових одиниць (фонем) мови та способів їх реалізації у певному контексті (алофонів);
Фонетичних ознак розрізнення фонем (напр., сонорності, назальності, закритості, лабіальності);
Фонетичного складу слів (складоподілу, фонетичних відрізків, словесного наголосу і тону);
Фонетики речення (просодії): наголосу і ритму фрази, інтонації;
Фонетичної редукції: вокалічної редукції, сильних і слабких форм, асиміляції, елізії;
Орфографічна компетенція охоплює знання і навички перцепції та продукції символів, з яких складаються письмові тексти. Писемні системи усіх європейських мов базуються на алфавітному принципі. У випадку алфавітних систем учні повинні знати і вміти сприймати та продукувати: форму як великих так і малих літер у вигляді прямого шрифту і курсиву, називання слів по літерах, у тому числі розрізнення злитих форм, пунктуаційні знаки і випадки їх вживання, типографські засоби та варіанти їх друку і інше.
Орфоепічна компетенція – це вміння правильно озвучувати написане, коли необхідно читати вголос підготовлений текст або використовувати в усному мовленні слова, що вперше зустрічаються у письмовій формі. До орфоепічної компетенції включаються знання правил написання, вміння користуватись словником та знання умовних позначень, зокрема, знаків пунктуації для паузації та інтонації; здатність розуміти двозначність (омоніми, синтаксичні двозначності і т.д.) залежно від контексту.
Друга складова – Соціолінгвістична компетенція (СЛК). Ця компетенція (СЛК) стосується соціокультурних умов користування мовою і включає знання , необхідні для здійснення соціального аспекту користування мовою (РРЄ, с. 113-118).
До змісту СЛК укладачі Рекомендацій відносять: