У підході до визначення цілей навчання ім майже не існує розбіжностей

Як правило, у всіх зазначених вище державних документах виділяється 4 види цілей: s комунікативна,

s освітня,

s виховна,

s розвиваюча.

Певні розбіжності мають місце у змісті складових кожної із цілей, бо саме завдяки цих змін, уточнень відбувається реакція на актуальні тенденції мовної політики в країні, на розвиток методики навчання іноземних мов.

У запропонованій класифікації цілей навчання іноземних мов і змістовних кожної із цілей використано підхід авторів Панової Л.С. і інших (Методика навчання іноземних мов у загальноосвітніх навчальних закладах, К.2010), в якому інтегровані сучасні тенденції.

• Практична мета:

( комунікативна мета) зміст цієї мети зосереджена у терміні з більш широким сучасно обумовленим

змістом «комунікативна компетенція» (складові якої представлені в таблицях).

П рактичне володіння ІМ означає формування певного рівня комунікативної компетенції, достатнього для

здійснення міжкультурного спілкування у чотирьох видах мовленнєвої

діяльності: Ÿ аудіюванні;

Ÿ говорінні;

Ÿ читанні;

Ÿ письмі;

Р еалізація практичної мети конкретизується: s тематикою спілкування (сфери спілкування);

s мовним матеріалом – знання і мовні вміння;

s ступенем навчання;

s типом загальноосвітнього середнього закладу.

• Освітня мета: реалізується за трьома напрямками

Філологічний напрямок який передбачає здійснення наступних процесів:

отримання та засвоєння знань про побудову (систему) іноземної мови, її особливості, відмінності від рідної мови; створення відповідної системи нових лінгвістичних понять, за допомогою яких сприймають дійсність; формування вмінь спостереження за іншомовними явищами, вмінь аналізу та порівняння іншомовних явищ із аналогічними явищами рідної мови; усвідомлення ролі і функцій іноземної мови у навчальному процесі та суспільстві.

Соціокультурний напрямок формує такі процеси:

засвоєння учнями країнознавчих знань про культуру країни, мову якої вивчають (історія, географія, мистецтво, економіка, державна символіка); засвоєння учнями лінгвокраїнознавчих знань про особливості мовленнєвої та не мовленнєвої поведінки носіїв мови (сучасні кліше, вирази, які є найуживанішими у типових ситуаціях, та норм поведінки); ознайомлення учнів із дитячою та молодіжною субкультурами країни, мову якої вивчають (життєві ідеали іншомовних ровесників, їхні інтереси, улюблені заняття та ігри, теми спілкування, уподобання в музиці, одязі, літературі, і інші; усвідомлення національної культури власного народу, її ролі та вкладу у світову культуру; зіставлення та порівняння національних культур і залучення учнів до діалогу культур; формування вміння представляти культуру своєї країни засобами іноземної мови, поводити себе адекватно до соціокультурних особливостей чужої країни; задоволення особистісних інтересів учнів у різних сферах діяльності.

Загальнонавчальний напрямок, який дає можливість формувати і розвивати у учнів:

вміння самостійно працювати з різноманітними засобами навчання (підручником, робочим зошитом, книжкою для читання, мультимедійними засобами, словниками і довідковою літературою); працювати з текстом; вести записи у словнику; працювати в різних режимах роботи та контролю.

Формування вмінь самостійної роботи над мовою відбувається спочатку під керівництвом вчителя на уроці, згодом цей процес здійснюється у домашніх умовах. Так зростає автономія учня – здатність суб'єкта самостійно здійснювати діяльність учня – свідомо і активно керувати нею.

• Розвиваюча мета передбачає розвиток та удосконалення наступних психічних процесів і здібностей учнів:

• мовленнєвих здібностей учнів: гнучкість артикуляційного апарату, фонематичний слух, здатність до імітації, мовний здогад, логічне викладення думок, відчуття мови та стилю;

• психічних процесів, пов'язаних із мовленнєвою діяльністю: обсяг довготривалої та оперативної пам'яті, увага, уява, операції мислення;

• інтелектуальних здібностей учня: уміння здійснювати проблемно-пошукову діяльність, переносити знання, навички, уміння перекладати з рідної мови на іноземну мову з одних видів мовленнєвої діяльності на інші;

• соціальних здібностей учнів: тобто здатності й готовності учнів до спілкування на міжкультурному рівні;

• навчальної мотивації школярів через усвідомлення актуальності й престижу вивчення іноземної мови,важливості навчальної діяльності, через різноманітні активні методи і прийоми навчання, комунікативних ситуацій, цікавий навчальний матеріал та його новизну, можливість застосування знань, набутих раніше.

Із набуттям позитивного досвіду у вивченні іноземної мови у школі в учнів виникає або розвивається інтерес і бажання до самоосвіти в галузі іноземних мов та культури.

• Виховна мета навчання іноземної мови спрямована на

• формування учнів позитивних особистісних рис характеру змісту навчання. На уроках і при проведенні позакласних заходів з ІМ вчитель може і має :виховувати в учнів:

• толерантність,

• відкритість,

• готовність до спілкування,

• повагу до народу, мову якого вивчають, та до його культури,

• позитивне ставлення до іноземної мови як елементу культури народу і засобу передавання її іншим,

• почуття патріотизму-любові до своєї Батьківщини,

• доброзичливість, привітність, ввічливість, увагу та повагу до співрозмовника як складові культури спілкування, естетичні та художні смаки,

• загальнолюдські моральні цінності як-то:добробуту, гуманність, чуйність, порядність, старанність, волю, дисциплінованість у праці.

Успішність формування зазначених цілей – практичної, освітньої, розвиваючої і виховної мети обумовлюється і забезпечується наступним:

змістом навчання (підручник, додатковий матеріал)

рівнем методичної, мовної підготовки вчителя, його особистісними рисами характеру.

Методичною організацією уроку

атмосферою уроку

поєднанням урочної і позакласної роботи

методикою і прийомами навчання