Характеристика зовнішнього мовлення

• О сновні характерні риси зовнішнього мовлення

• О сновні ознаки спілкування зовнішнього мовлення

Озвученість

Адекватність

Емоційне забарвлення

• Генетичний розвиток зовнішнього і внутрішнього мовлення

• Оволодіння іншомовною діяльністю йде від зовнішнього мовлення аудіювання, читання - до внутрішнього - інтеріоризація мовлення. При говорінні і письмі навпаки – від внутрішнього мовлення до зовнішнього – тобто має місце процес ектеріоризації мовлення.

• В нутрішнє мовлення і його характерні риси

• Цим видом мовлення людина користується, коли вона думає, втілює свої думки в мовленнєві формули

• Цей вид мовлення не супроводжується озвученням , не має своєї граматичної і стилістичної структури

• Внутрішнє мовлення характеризується еліптичністю, предикативністю, воно будується за типом плану тексту,або навіть лише його назви

• Внутрішньому мовленню характерна згорнутість

• Внутрішнє мовлення може приймати більш розгорнуті форми і супроводжуватися активністю мовленнєвих органів, діяльністю губ, язика, шепотом така форма внутрішнього мовлення називається промовлянням

• Внутрішнє мовлення пов’язано з мисленням, але не тотожне йому

• Воно супроводжує всі види мовленнєвої діяльності, але структура і техніка змінюються в залежності від її функції в кожному вигляді мовленнєвої діяльності. Найбільш схематичне і згорнуте внутрішнє промовляння – при аудіюванні і при швидкому читанні; більш розгорнуте – при діалогічному спілкуванні, найбільш розгорнуте – у письмовому мовленні. Проміжне положення займає усний монолог, який характеризується організованістю і повнотою не тільки окремих його частин, а й всього монологу в цілому.

• Лінгвокраєзнавство

с инонімічні терміни

– лінгвістика країнознавчо-орієнтована (автор терміну Є.М. Верещагін і В.Г. Костомаров в роботі "Язык и культура")

• у фр. мові - "language et civilisation",

• в англ. мові - "culture oriented of foreign language"

• у нім. мові - "kultur kunde".

• П роблеми лінгвокраїнознавства, які враховуються у МНІМ.

• Лінгвістичного плану – аналіз лексичних одиниць з метою виявлення в них національно-культурного знання, об'єктом вивчення є безеквівалентна лексика, невербальні засоби спілкування(міміка,жести,відмінні від вживання у рідній мові), фонові знання характерні для того,хто говорить рідною мовою, які забезпечують мовленнєве спілкування цією мовою, афоризми і фразеологізми,які містять в своєму змісті національно-психологічні особливості носіїв мови.

• Методичного плану – це стосується вибору прийомів введення,закріплення і активізації лексичних одиниць національно-культурного змісту,які зустрічаються в текстах. Прийоми розуміння цієї лексики - одна із задач навчання. Для позначення одиниць («Куликова битва», «Ілля Муромець» використовується термін «логоепістема». В лінгвістиці вживається і інший термін «концепт» - згусток культури у свідомості людини, який відображений у слові. Для занять з використанням лінгвокраїнознавчої тематики видаються спеціальні лінгвокраїнознавчі словники (вони є на всіх мовах, які вивчаються як ІМ)