4. Методика іноземних мов як самостійна наука, її зв'язок з іншими науками

В історії становлення методики іноземних мов(МІМ) як науки майже до 60 років ХХ століття проходила дискусія про право МІМ на самостійність як науки. Одні вчені були прихильниками того, що методика іноземних мов не є самостійною наукою, використовуючи наступні аргументи:

1. Методика опирається на мовознавство і є прикладною лінгвістикою.

Ця точка зору належить академіку Л.В. Щербі (1886-1944) і обґрунтована в його роботі «Преподавание иностранных языков в средней школе» (1917). Ця позиція підтримана в роботах відомих вчених І.В. Рахманова, В.Д. Аракіна та іншими.

2. Методика є прикладною психологією. Завдання психолога – допомогти методистам у науковій розробці основних методів навчання іноземної мови і у дослідженні індивідуально-психологічних особливостей тих, хто вивчає ІМ.

Цю точку зору підтримував відомий психолог Б.В. Біляєв, який в книзі «Очерки по психологии обучения иностранным язикам» (1965) обґрунтував концепцію свідомо-практичного методу, який і на сьогодні є одним із провідних методів у навчанні ІМ. Прихильниками цього методу були: В.А. Артемов, Б.А. Бенідіктов, Г.В. Карпов і інші.

3. Методика – розділ педагогіки (часткова дидактика); вона опирається на дидактичні принципи, які розробляються в цій області знань.

Прихильники цієї точки зору Ю.К. Бабанський, В.С. Цетлін, І.П. Шубін. Ця точка зору існувала майже до 60 років, періоду виокремлення методики в самостійну науку.

Методика навчання іноземних мов – є самостійна наука, оскільки вона має вій предмет навчання – іноземна мова, яка є метою і засобом навчання. Як мета – навчання іноземної мови передбачає практичне використання мови в усіх її видах: усних – аудіювання, говоріння; письмових – письмо і читання. Як засіб - оволодіння мовного матеріалу і навчання одного виду мовленнєвої діяльності на базі іншого.

М НІМ самостійна наука, оскільки вона має		С вій предмет дослідження, який суттєво відрізняється від предмету будь-якої іншої науки		МНІМ вивчає процес навчання і оволодіння мовленням.
				МНІМ досліджує і розробляє методи і прийоми іншої науки навчання, які забезпечують оволодіння іншомовним мовленням найбільш економічним і ефективним шляхом.
		С вій дослідницький апарат		МНІМ поряд з використанням дослідницького апарату, характерного для педагогічних наук, використовує свої інструментальні і статистичні прийоми, прийоми моделювання і кібернетичного опису.
		С вої закони і закономірності		Закон вторинності, відповідно до якого іноземна мова засвоюється в школі, коли учні вже володіють рідною мовою. Закон первинності засвоєння мови в звуковому коді, тоді коли інші – вторинні або допоміжні.
				Закон катенації (catenation), відповідно до якого, якщо нова лексична одиниця, яка вивчається, поєднується з більшою кількістю уже відомих лексичних одиниць, то вона засвоюється більш надійно та ефективно.
		Свою систему понять і термінів, які відповідають законам і закономірностям		Типи словників – навчальний, словник – мінімум, потенційний словник, (в лексикографії: загальні, орфографічні, тлумачні, синонімічні та інші). Принципи відбору словників: синонімічний, словоутворюючої цінності, багатозначності тощо. Поняття «виводимість», відповідно до якого до потенційного словника можуть бути віднесені тільки ті слова, в структурі яких учням уже відома основа, або інші структурні елементи. Терміни «рецептивні», «репродуктивні» види мовлення, семантизація, система і типологія вправ і інше.

В розпорядженні тих, хто навчає іноземної мови, є словники методичних термінів, які, з одного боку, свідчать про значну кількість методичних термінів, з іншого, дають можливість користуватись методичним апаратом в процесі викладацької роботи.