4. Спеціальні (вільні) економічні зони як засіб реалізації регіональної економічної політики

Одним з важливих елементів механізму реалізації державної регіональної економічної політики є створення спеціальних (вільних) економічних зон (СЕЗ) та територій пріоритетного розвитку (ТПР). Головна мета їх формування — активізація господарської, і в першу чергу підприємницької, діяльності на певній території.

Завдяки СЕЗ формуються передумови для

• залучення інвестицій,

• появи нових робочих місць,

• структурного оновлення виробництва,

• підвищення конкурентоспроможності продукції.

Отже, спеціальні економічні зони — це окремі території суверенних країн, де створено сприятливі умови для руху товарів і капіталу, розвитку підприємництва з метою пожвавлення господарської діяльності. Для цього територіям надається сприятливий кредитний і податковий режим.

Спеціальні режими інвестиційної діяльності, що діють на територіях СЕЗ та ТПР, передбачають надання суб'єктам зони податкових та митних пільг.

Для одержання статусу суб'єкта СЕЗ та ТПР підприємство повинно реалізовувати на цій території інвестиційний проект, який належить до пріоритетного виду економічної діяльності, та зареєструватися у відповідних органах, контролюючих його діяльність.

Розрізняють такі види СЕЗ:

• функціональні зони, до складу яких, зокрема, входять техно-парки і технополіси;

їх створення сприяє міжнародній співпраці у галузі розробки нових технологій;

• комплексні зони виробничого характеру, які функціонують на основі залучення іноземних інвестицій;

• зовнішньоторговельні зони, які забезпечують додаткові валютні надходження.

Спеціальні економічні зони являють собою по суті території вільного

підприємництва.

Вони сприяють інтеграції регіонів у систему світових

господарських зв'язків, нарощуванню їх експортного потенціалу. Водночас це один із засобів вирішення соціально-економічних проблем території її власними зусиллями.

Вдале розміщення зон передбачає

- вигідне транспортно-географічне положення (близькість до зовнішніх і внутрішніх ринків, наявність необхідних транспортних комунікацій),

- розвинений виробничий потенціал,

- розгалужену соціальну і виробничу інфраструктуру.

Для зовнішньоторговельних зон пріоритетне значення має

- мережа транспортних шляхів;

- туристично-рекреаційних зон — сфера обслуговування населення;

- науково-технічних — наявність відповідного кадрового забезпечення.

на території України з 1999-го по 2004 роки було створено 11 СЕЗ і в дев'яти регіонах уведений спеціальний режим інвестиційної діяльності (ТПР). У березні 2005 року законом про держбюджет-2005 були скасовані пільги зі сплати податку на прибуток і ПДВ для суб'єктів, які реалізують інвестиційні та інноваційні проекти в СЕЗ і ТПР. Фахівці тоді відзначали, що в українському варіанті ці зони неефективні і є клондайком порушень законодавства.

Тепер для багатьох промислово розвинених регіонів ідея відродження вільних економічних зон стає дедалі актуальнішою. Однак, далеко не все так однозначно зі схваленням реанімації СЕЗ.

вся Україна повинна стати єдиною вільною економічною зоною, без виключень і обмежень. «Поліпшення інвестиційного клімату в Україні - єдиний варіант для забезпечення залучення інвестицій як внутрішніх, так і зовнішніх, - підкреслює вона. - Минулий досвід показав, що із точковими СЕЗ пов’язані величезні корупційні ризики та скривлення конкурентного середовища.

СЕЗ у період їхнього розквіту покривали тільки близько 10% території України. Інші ж 90% були, відверто кажучи, дискриміновані відносно податкових пільг. І ця диспропорція не тільки викликала розмови про упереджене ставлення влади до тих або інших регіонів, але й залишала більшу частину країни, як говориться, на голодному пайку.

«У процесі функціонування СЕЗ у нас не спрацьовував один дуже важливий момент - не було до кінця закрито кордон, що призводило до різних зловживань, - відзначає він. - Ті товари, які повинні були йти із СЕЗ на експорт, попадали на внутрішній ринок. Фактично саме це й поховало ідею СЕЗ. Зараз ми подивимося, що можна зробити для того, щоб уникнути подібних проблем у майбутньому». Разом з тим, Тігіпко переконаний, що сам принцип СЕЗ може й повинен бути використаний в Україні. Тобто в цьому разі потрібно квапитися повільно.

Ряд політиків і експертів уважають, що території пріоритетного розвитку та вільні економічні зони - це позитив для нашої економіки, вони потрібні нашій країні, і їх необхідно відстоювати.

Серед плюсів СЕЗ на сьогоднішній день одним із найбільш важливих бачиться

безмитне ввезення в Україну сучасного виробничого встаткування. С

аме в модернізації різних галузей промисловості Україна бідує сьогодні як ніколи. Водночас до позитивних результатів ліквідації СЕЗ 2006 року експерти відносили детінізацію значних грошових потоків, що стало можливим після закриття «донецького офшора».

Світовий досвід показує, що дедалі більшого значення для досягнення соціально-економічного прогресу набуває створення науково-технічних СЕЗ. їх ядром є регіональні науково-технологічні парки, які формуються навколо провідних науково-дослідних установ чи вищих навчальних закладів за участю виробничих підприємств, спроможних розробляти і запроваджувати новітні високі технології.

Регіональні технопарки забезпечують запровадження досягнень фундаментальної науки у господарську практику. Технопаркові утворення мають ієрархічну будову. Елементарними утвореннями є інкубатори, які являють собою інноваційні центри чи бізнесові. Бізнес-інкубатори дають змогу підтримувати підприємництво інноваційної спрямованості.

Регіональні науково-технологічні парки включають технополіси, інкубатори, розгалужену мережу інфраструктури. Це — складні територіальні утворення, які розширюють можливості нарощування потенціалу наукомістких і експортоспроможних галузей господарства. В Україні існують сприятливі умови для створення регіональних науково-технологічних парків.