2.Відображення у живій природі:

1)Біологічна форма відображення - це подразливість усіх живих організмів- це здатність реагувати на зовнішні впливи середовища певними біологічними процесами.

Подразливість ще не є психічною функцією живих організмів, але це основа появи більш високого рівня відображення- психічного відображення.

-Фототропізм-живий організм рухається під дією світла

-Термотропізм-живий організм рухається під дією тепла

-Хемотропізм-живий організм вибирає певне фізико-хімічне середовище

-Топотропізм-живий організм рухається під впливом механічного подразника.

2)Психічне відображення.

Чутливість- здатність деяких живих організмів сприймати подразники, які сигналізують про біологічно важливі спливи середовища.

Виникнення у тваринному світі чутливості є початком розвитку психіки.

Кортикалізація- збільшення об»єму і ролі головного мозку в життєдіяльності тварин.

Чим більшого рівня досягає нервова система і мозок тварин, тим вищий рівень її психіки.

Найвищим рівнем розитку психіки є поява свідомості(вища інтегруюча форма психіки) та самосвідомості(усвідомлення з допомогою мови себе самої, своїх відношень до природи і до ін.. людей, своїх дій і вчинків, думок , переживань і різних психічних явищ) у людини.

Отже увесь тривалий процес еволюції психіки складається з 2-ох якісно відмінних періодів:

1.Розвиток психіки у тварин:

-Стадія елементарної чутливості-сенсорна стадія

-Стадія предметного сприймання- перцептивна стадія

-Стадія найпростішої інтелектуальної поведінки тварин.

2.Розвиток психіки у людини- свідомість та самосвідомість.

Прокоментувати особливості протікання підліткових криз.

Криза переходу від підліткового до юнацького віку.

Криза ідентичності – реакція на втрату статуса дитини, на глибоку невідповідність біологічних можливостей соціальним та впевненим в своїй некомпетентності у багатьох питаннях життя.

Криза особистості в період доросл..може бути пов»язана з переживанням , «відчуженням» - зміни у сприйнятті самого себе, інших людей або оточуючої дійсності.

Негативізм- це відносно нетривалий за часом, емоційний стан,який проявл..у діях і вчинках підлітка, що не несуть ніякого смислу і носять х-тер протидії іншому та невмотивованого протистояння дорослим. Егоцентризм- являє собою неадекватну сильну сконцентрованість на власній особистості.

Підлітковість- період відчайдушних спроб пройти через усе.

Невпевненість, сумніви цієї категорії підлі тків які пов»язані зі становленням власної самосвідомості часто призводять до їх важкої кризи.

Проаналізувати загальну психологічну сутність діяльності та її структури.

Діяльність - це активність людини , спрямована на досягнення свідомо поставленої мети , пов’язана із задоволенням потреб та інтересів на виконання вимог з боку суспільства на пізнання і перетворення оточуючого світу і самої себе.

Значення діяльності

- Є важливим засобом пізнання оточуючого світу.

- За її допомогою створюються матеріальні цінності , без яких не можливе існування людини ( одяг , житло)

- В процесі діяльності відбувається перетворення оточуючого с віту.

Структура діяльності

1 постановка та усвідомлення мети діяльності. Мета діяльності не виникає одразу із початком діяльності. Для того щоб сформувалася мета потрібно спочатку виникнення потреби .

2 дія – основний елемент у структурі діяльності

Дія може бути

- Усвідомлена – коли діяч добре розуміє мотив , мету ,кінцевий результат та способи його досягнення

- Не усвідомлена .

Також дії можуть бути :

практичні – фізичні дії, що проявляються у зовнішньому світі.

Розумові – внутрішні дії.

3 Контроль правильності виконання дій

Використовується з метою аналізу правильності виконання дії та виправлення помилок.

4 оцінка і перевірка правильності результатів діяльності.

Відбувається шляхом порівняння одержаних результатів із запланованими під час постановки та усвідомлення мети діяльності

Проаналізувати спілкування як особливий вид діяльності та особливості педагогічного спілкування.

Спілкування — це багатоплановий процес, в якому можна виокремити такі головні функції: комунікативну, інтерактивну, перцептивну.

Комунікативна функція - це різні форми та засоби обміну і передавання інформації, завдяки яким стає можливим збагачення досвіду, нагромадження знань, опанування діяльності, узгодження дій та взаєморозуміння людей. Комунікативна функція спілкування, що здійснюється за допомогою мови, є необхідною умовою наступності розвитку поколінь, соціального та наукового прогресу людства, індивідуального розвитку особистості.

Обмін інформацією, що відбувається між людьми в різних видах діяльності, забезпечується комунікативною функцією спілкування в усіх сферах життя суспільства.

Види :

I. За критерієм просторового існування

Безпосереднє спілкування — це вид спілкування, при якому відбувається прямий контакт між суб´єктами спілкування. Наприклад, студенти, слухаючи лекцію викладача, спілкуються з ним безпосередньо, при прямому контакті (бачачи, слухаючи його живу мову).

Опосередковане спілкування — це вид спілкування, протилежний до безпосереднього спілкування, і є таким, при якому суб´єкти спілкування не контактують один з одним, але одночасно вступають у комунікативні зв´язки. Наприклад, читаючи будь-яку книгу, ви опосередковано спілкуєтеся з автором цієї книги; не знаючи його, не бачачи його, не контактуючи з ним ви отримуєте певну інформацію в інтерпретації цього автора.

II. За критерієм мотивації до спілкування

Бажане спілкування — це вид спілкування до якого ми прагнемо, якого бажаємо. Наприклад, в анонсі телепрограм ви знайшли цікаву для себе програму чи телефільм і в певний час вмикаєте телевізор, тобто ви прагнете до такого спілкування.

Небажане спілкування — це вид спілкування, від якого людина уникає, ухиляється, втікає. Наприклад, ви заходите в громадський транспорт у "час пік"; багато людей, тісно, люди стоять близько один до одного, тримають малу дистанцію між собою, безумовно, що це для людей є певним дискомфортом. Дехто відхиляється, відвертається в інший бік, дивиться постійно у вікно, інший читає газету, книгу, хтось слухає музику — все це задля того, щоб уникнути прямого небажаного контакту.

III За критерієм орієнтації на співрозмовника

Міжособистісне спілкування цей вид спілкування найбільше поширений у житті людини, а конкретно — це безпосередні суспільні зв´язки людей у контексті "суб´єкт-об´єктних" та "суб´єкт-суб´єктних" відносин.Масове спілкування — це вид спілкування, яке спрямоване не на конкретну людину, а на масу людей. Таке спілкування здійснюється через телебачення, засоби масової комунікації. Через такий вид спілкування відбувається обмін інформацією від покоління до покоління, від однієї нації до іншої.

ІV. За критерієм часового обмеження

1. Короткотривале спілкування— цей вид спілкування обмежений у часі. Наприклад, є люди, для яких спілкування є необов´язковий у цьому житті, основна функція їх спілкування полягає в чіткому обміні інформацією. Вони намагаються не допустити того, щоб спілкування їх поглинуло.

2. Довготривале спілкування — це вид спілкування, при якому люди відчувають дискомфорт у стосунках, якщо не отримають задоволення від спілкування як безпосереднього, так опосередкованого. Для таких людей спілкування є самоціллю в житті, вони схильні до довготривалих контактів, їм постійно потрібно блокувати свою потребу в отриманні певної інформації від партнера по спілкуванню.

V. За критерієм кількості учасників

1. Монологічне спілкування — це вид спілкування, яке передбачає одностороннє спрямування інформації, коли лише один із учасників взаємодії викладає свої думки, ідеї, почуття, тобто відсутній зворотній зв´язок. За таких умов відбувається суб´єкт-об´сктне спілкування.

2. Діалогічне спілкування — це вид спілкування, в основі якого лежить гуманне ставлення до іншої людини з якою спілкуються. При такому спілкування обоє є актив

Проаналізувати загальну психологічну суть волі, вольових дій та механізм складної вольової дії.

Воля-це психічний процес, що визначає цілеспрямовану діяльність та поведінку людини,які пов»язані з переборюванням труднощів, перепон на шляху досягнення свідомо поставленої мети.

-Воля не є природженою чи генетично даною здатністю, вона формується в процесі життя, в реальній діяльності , яка потребує певних вольових якостей і навичок вольової регуляції.

-Вольова регуляція- це регуляція свідома, опосередкована знаннями людини про зовнішній світ, про свої цінності та можливості, на підставі яких здійснюються передбачення та оцінка наслідків активності особистості.

-Розвиток волі тісно по’язаний з розвитком мислення, уяви, емоцій, мотиваційно-смисловою сферою, з розвитком свідомості та самосвідомості, особистості загалом.

-Воля є вищою психічною функцією(ВПФ).

Вища психічна функція –це складні психічні явища людини, які прижиттєво сформовані, соціальні за своїм положенням , довільні за способом свого існування.

Вольові дії – це дії, які які скеровані на досягнення свідомо поставленої мети і пов»язані з подоланням труднощів.

Основні ознаки вольових дій:

-наявності вольового зусилля;

-свідоме подолання перешкод на шляху до мети.

-наявність конкуруючих мотивів.

1.Вольові дії завжди усвідомлені, цілеспрямовані, умисні, здійснюються за власним свідомим рішенням.

2.Вольові дії можуть бути зумовлені як зовнішніми(соціальними), так і внутрішніми(власними) чинниками, тобто завжди існують підстави(причини, мотиви), за яких дії мають виконуватися.

3. Вольові дії можуть мати дефіцит спонукання чи гальмування або з самого початку, або в процесі їх здійснення.

4. Вольові дії можуть забезпечуватися допоміжним спонуканням чи гальмуванням за рахунок зміни смислу дії і закінчуватися досягненням мети.

Недостатність(дефіцит) спонукання до дії проявляється в тому, що розпочавши діяльність, людина на певному етапі втрачає бажання далі її виконувати, далі переборювати труднощі, що зустрілися в процесі діяльності.

У складній вольовій дії виділяють чотири основні фази.