3. Особливості державного бюджету в роки повоєнних п'ятирічок.

Відновлення народного господарства забезпечило систематичний ріст бюджетних ресурсів. Головним джерелом доходів державного бюджету в 1946-1950 роках, як і до воєнний період, були податок з обороту та відрахування від прибутку. Питома вага податку з обороту в доходах бюджету після проведення грошової реформи із року в рік знижувалась в зв'язку з систематичним зниженням роздрібних цін на промислові і продовольчі товари і збільшення прибутку підприємства. Відбулися зміни і в структурі витрат державного бюджету. Збільшились витрати на народне господарство і соціально-культурні міроприємства за рахунок відповідного скорочення військових витрат. Державний бюджет країни об'єднував республіканський і місцеві. За його допомогою перерозподілялася більша частина національного доходу республіки між виробничою та невиробничою сферами, галузями господарства, економічними районами.

4. Розвиток фінансів України у 70-90 роках.

Фінансова політика спиралася головним чином на адміністративні методи управління і мала на меті головним чином фіскальні цілі. Основна частина фінансових ресурсів мобілізувалась і перерозподілялась через державний бюджет. Збалансування державного бюджету досягалось шляхом все більшого перерозподілу доходів державних підприємств - вилучення прибутку, коштів фондів економічного стимулювання, амортизаційних відрахувань, в окремих випадках і власних оборотних коштів. Це порушило економічні інтереси трудових колективів. Відбувся відрив формування фінансових ресурсів від кінцевих результатів виробництва, що створило чималі проблеми, як у сфері розподілу так і безпосередньо в виробництві. Невиконання рядом галузей планів прибутку. Великі втрати і невиробничі витрати привели до призупинення росту доходів держави. Збільшилась питома вага дотацій збитковим підприємствам. В наслідок збільшення витрат по відношенню до джерел доходів фінансових ресурсів державний бюджет став дефіцитним. Тому виникла потреба проведення радикальної економічної, в тому числі фінансово-кредитної політики. Гальмувала економічний розвиток система управління та планування промисловості. Протягом другої половини 40-х — початку 50-х років господарство України контролювалося галузевими загальносоюзними, союзно-республіканськими і республіканськими міністерствами (у березні 1.946 р. народні комісаріати були перетворені на міністерства).

Негативні риси фінансової системи у 70-90 рр.: висока централізація бюджетної системи;

нераціональна структура державних видатків, дотаційна підтримка нерентабельних підприємств; повне вилучення доходів підприємств на користь державного бюджету; неефективна податкова система; існування прихованого бюджетного дефіциту

Основні терміни:

1. Військовий податок – введений 1.01.1942 р., з 1942 - 1946 р. він дозволив мобілізувати 72,1 млрд. крб.

2. Держ. позики – залучення державою коштів населення.

3. Німецькі кредитні білети – платіжний засіб в Укр. під час німецької окупації.

4. Господарська реформа 1965 р. - посилення застійних явищ у соціально-економічному житті 70-х—першій половині 80-х років, спроби реформування господарської системи в другій половині 80-х років та їх невдача.

5. Фонди підпр-в: матеріального заохочення, соціально-культурних заходів та житлового будівництва, розвитку вироб-ва.

6. Платежі з прибутку - сукупність фінансових важелів, за допомогою яких частина прибутку держ. соціалістичних підприємств і господарських організацій надходить до державного бюджету.

7. Плата за основні виробничі фонди і нормовані виробничі кошти - форма розподілу прибутку між госпрозрахунковими підприємствами і державою.

8. Фіксовані (рентні) платежі - обов'язкові платежі до держ. бюджету, які встановлюються для підприємств з найбільш сприятливими умовами виробництва, що дає їм змогу одержувати диференційований чистий прибуток.

9. Вільний залишок прибутку - це та частина прибутку, яка залишається у підприємства після перерахування всіх платежів у бюджет.

Фінанси – це економ відносини пов’язані з формуванням, розподілом та перерозподілом, використанням централізованих та децентралізованих фондів грошових коштів для виконання функцій та завдань держави і забезпечення умов розширеного відтворення. Об’єктами фінансових відносин є ВВП, НД, та нац. багатство. Ознаки фінансів: грошова форма фін відносин; розподільча категорія; ресурсоутворююча категорія. Передумови виникнення фінансів: Поява грошей та товарно-грошовихвідносин;Функціонуваннядержави;Діяекономічнихзаконів. Фінанси мають двоїстий характер. По-перше, це система відносин, пов'язаних з розподілом ВВП і формуванням на цій основі централізованих і децентралізованих фондів грошових коштів. По-друге, матеріальним носієм фінансових відносин є фінансові ресурси, що використовуються на виконання функцій і завдань держави, забезпечення умов розширеного відтворення. їм властиві такі ознаки:1) цільовий характер — кожний фонд створюється з певною метою, має чітко визначені напрямки використання, а в багатьох випадках джерела формування;2) динамічність — кошти, що акумулюються у фондах, знаходяться у постійному русі, тобто фонд поповнюється новими надходженнями, кошти витрачаються за цільовим призначенням;3) кожний фонд має свою правову базу у вигляді законів, указів, постанов, інших нормативних документів. фінанси виконують дві функції:1) розподільчу;2) контрольну. Розподільча функція — основна для фінансів. Проявляється в процесі розподілу ВВП та національного доходу шляхом утворення фондів грошових коштів і використання їх за цільовим призначенням. У процесі розподілу вартості ВВП і НД беруть участь держава, юридичні особи та домогосподарства. Механізм дії розподільчої функції фінансів вміщує: Первинний розподіл — розподіл вартості ВВП, доходів підприємств і формування первинних доходів суб'єктів, зайнятих у створенні ВВП. Перерозподіл — полягає у створенні і використанні вторинних доходів (централізованих фондів) за рахунок розподіленої вартості. До вторинних доходів належать:1) загальнодержавні доходи (бюджет, цільові державні фонди, відомчі фонди міністерств і відомств;2) корпоративні доходи (фонди підприємств).Вторинний розподіл — другий етап перерозподілу в частині формування доходів фізичних осіб, зайнятих у бюджетній (невиробничій) сфері. У результаті розподілу (первинного і вторинного) та перерозподілу створеної вартості в усіх власників, груп населення утворюються кінцеві доходи, з використанням яких пов'язана заключна стадія руху НД і відтворювального процесу — його споживання. Контрольна функція — породжена розподільчою природою фінансів:1) відображає властиві фінансам ознаки, які полягають у їх здатності сигналізувати про проходження розподільчого процесу, тобто виступати інструментом перевірки правильності утворення, розподілу і використання фондів грошових коштів у процесі господарювання;2) охоплює всі сторони діяльності суспільства і суб'єктів економіки;3) знаходить свій прояв у фінансовому контролі, який є одним із найдієвіших видів контролю. Фінансовий контроль здійснюють відповідні фінансові органи (інституції), до яких в Україні належать Міністерство фінансів, Державне казначейство, Державна контрольно-ревізійна служба, Державна податкова служба та інші.

Доходи Державного бюджету — цечастинацентралізованихфінансовихресурсівдержави, яківрегульованівідповідниминорма­тивними актами і необхідні для виконанняїїфункцій. Доходи бю­джету відображаютьекономічнівідносинидержави з підприємства­ми, установами, організаціями, фізичними особами, яківиникають у процесістягненнябюджетнихплатежів.Державні доходи охоплюють ту частину фінансових відносин, яка пов’язана з формуванням фінансових ресурсів у розпорядженні держави і державних підприємств. При цьому акумульовані державою фінансові ресурси належать до централізованих (концентруються в бюджеті держави і фондах цільового призначення), а ті, що залишаються у розпорядженні державних підприємств, є децентралізованими. Україназгідно з Конститу­цією є унітарною державою, і тому доходи бюджету мають два рівні — державний та місцеві. До місцевихвідносятьбюджетиАвтономноїРеспублікиКрим, містКиєва та Севастополя, обласні, міські, районні, сільські та селищні.Головнимджереломдоходів бюджету є національнийдохід. Основними методами, яківикористовуються органами державноївлади для перерозподілунаціонального доходу і утвореннябюджет­нихдоходів, є податки, збори, неподатковіплатежі, позики, емісія грошей.Розрізняють два видибюджетних надходжень:1) загальні — формуютьзагальний фонд бюджету і не маютьцільового використання;2) спеціальні — зараховуютьсядоспеціального фонду бюджету і використовуються на передбаченізаконодавством заходи.Доходи бюджету класифікуються за такими розділами: 1)податкові надходження – це передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі. 2)неподаткові надходження: доходи від власності та підприємницької діяльності; адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційного та побічного продажу;надходження від штрафів та фінансових санкцій;інші неподаткові надходження. 3)доходи від операцій з капіталом; 4)трансферти - це кошти, одержані від інших органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших держав або міжнародних організацій на безоплатній та безповоротній основі.За джерелами утворення:доходи, отримані від розподілу новоствореної вартості (НД);доходи, що входять до складу фонду від­шкодування (частина амортизаційних відраху­вань);доходи від реалізації національного багат­ства.Залежновідповно­тизарахуваннядо­ходів до бюджетузакріплені — згідно з чиннимзаконодавствомповністюзараховуютьсядо бюджету; регулюючі — зараховуються у певномувідсотко­вомувідношенні. За частотою появизвичайні — регулярно включаються в доходи;надзвичайні — з'являються в доходах за винят­кових, але обґрунтованихобставин. За методами залу­ченняподатки;збори;обов'язковіплатежі;іншінадходження.

Видатки бюджету – це економічні відносини, які виникають у зв’язку з розподілом централізованого фонду грошових коштів держави і його використанням на здійснення програм та заходів, передбачених бюджетом. Це кошти, що спрямовуються на здійснення програм та заходів, передбачених відповідним бюджетом, за винятком коштів на погашення основної суми боргу та повернення надміру сплачених до бюджету сум.Видатки бюджету класифікуються за:1) функціональна класифікація видатків: оборона, Загальнодержавні функції, Громадський порядок, безпека та судова влада, Економічна діяльність, Загальна економічна, торгівельна та трудова діяльність, Транспорт, Охорона навколишнього природного середовища, Охорона здоров’я, Освіта, Соціальний захист та соціальне забезпечення. 2) Економічна класифікація видатків бюджету визначає конкретне спрямування коштів, тобто предметно-цільове їх призначення, і поділяється на:1) поточні видатки - усі платежі бюджету, що передбачаються на поточні цілі;2) капітальні видатки - платежі з метою придбання основного капіталу, створення державних запасів і резервів, землі і нематеріальних активів, а також капітальні трансферти. 3) нерозподілені видатки - це видатки з резервних фондів Кабінету Міністрів України та фондів непередбачених видатків Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласних та місцевих адміністрацій, виконкомів місцевих рад;4) кредитування з вирахуванням погашення - платежі бюджетів усіх рівнів з метою проведення економічної політики, в результаті яких у них виникають фінансові вимоги до інших суб'єктів господарської діяльності. При застосуванні категорії кредитування обов'язковою умовою є виникнення зобов'язання щодо повернення коштів.3) Відомча класифікація видатків бюджету дає можливість здійснювати повний економічний аналіз і контроль за витрачанням бюджетних коштів. Вона засвідчує, якому міністерству, відомству спрямовуються кошти, тобто містить перелік головних розпорядників бюджетних коштів На її основі Державне казначейство України та місцеві фінансові органи ведуть реєстр формування і використання фінансових ресурсів розпорядниками бюджетних коштів.4) Програмнакласифікаціявидатків бюджету застосовується при формуванні бюджету за програмно-цільовим методом і щорічновизначається у законі про Державний бюджет України. Видатки за суспільним призначенням: на народне господарство; на соц. культурні заходи; на оборону; управління. За участю у сусп. Вир-ві: видатки пов’язані з розвитком виробничої сфери діяльності; видатки на розвиток невиробничої сфери. За економічним змістом: ЗП, стипендії, пенсії, медикаменти.

Бюдже́тнасисте́маУкраї́ни — складається з державного бюджету України та місцевих бюджетів. До місцевихбюджетів належать бюджет АвтономноїРеспублікиКрим, обласні, районнібюджети, бюджетирайонів у містах та бюджетимісцевогосамоврядування. Бюджетами місцевогосамоврядування є бюджетитериторіальних громад сіл, селищ, міст та їхоб'єднань.Зведений бюджет єсукупністюпоказниківбюджетів, щовикористовуються для аналізу та прогнозуванняекономічного і соціальногорозвиткудержави. Зведений бюджет УкраїнивключаєпоказникиДержавного бюджету України, зведеного бюджету АРК та зведенихбюджетів областей, містКиєва та Севастополя. Зведений бюджет АРКвключаєпоказники бюджету АРК, зведенихбюджетівїїрайонів та бюджетівмістреспубліканськогозначення. Зведений бюджет областівключаєпоказникиобласного бюджету, зведенихбюджетіврайонів і бюджетівмістобласногозначенняцієїобласті.Зведенийбюджет районувключаєпоказникирайонного бюджету, бюджетівміст районного значення, селищних та сільськихбюджетівцього району. Бюджетна система Україниґрунтується на таких принципах:1) принцип єдності - єдністьзабезпечуєтьсяєдиною правовою базою, єдиною грошовою системою, єдинимрегулюваннямбюджетнихвідносин, єдиною бюджетною класифікацією, єдністю порядку виконаннябюджетів та веденнябухгалтерськогообліку і звітності;2)принцип збалансованості - повноваження на здійсненнявитрат бюджету маютьвідповідатиобсягунадходжень бюджету навідповіднийбюджетний період;4) принцип повноти - до складу бюджетівпідлягаютьвключеннювсінадходженнябюджетів та витратибюджетів, щоздійснюютьсявідповідно до нормативно-правовихактіворганівдержавноївлади, органіввладиАвтономноїРеспублікиКрим, органівмісцевогосамоврядування;5) принцип обґрунтованості - бюджет формується на реалістичнихпоказникахекономічного і соціальногорозвиткуУкраїни 7) принцип субсидіарності - розподілвидатківміждержавним бюджетом та місцевими бюджетами, а такожміжмісцевими бюджетами ґрунтується на необхідності максимально можливогонаближеннянаданнягарантованихпослуг до їхбезпосередньогоспоживача;8) принцип цільовоговикористаннябюджетнихкоштів - бюджетнікоштивикористовуютьсятільки на цілі, визначенібюджетнимипризначеннями та бюджетнимиасигнуваннями;10) принцип публічності та прозорості - інформуваннягромадськості з питаньскладання, розгляду, затвердження, виконання державного бюджету та місцевихбюджетів, а також контролю за виконанням державного бюджету та місцевихбюджетів.

Бюджетнийпроцес – церегламентована нормами бюджетного права діяльністьдержави та територіальних громад зіскладання, розгляду та затвердження бюджету, йоговиконання, а такожзіскладення та затвердженнязвіту про йоговиконання.

Від початку складання бюджету до затвердженнязвітів про йоговиконання весь бюджетнийпроцесконтролює ВРУ та місцевіорганисамоврядування. Згідноізцим перед бюджетнимплануваннямставлятьсятакізавдання:найбільшповновиявитирезерви у галузях народного господарства і спрямуватиїх на виконання плану економічного та соціальногорозвитку;забезпечитивиконання плану економічного і соціальногорозвиткунеобхіднимибюджетними коштами з дотриманнямоптимальнихфінансовихпропозицій;визначитиобсягдоходів за окремимиджерелами і загальнийобсягдоходівбюджету з урахуваннямрезервівїхзбільшення.

Бюджетний кодекс України (ст.19) виділяєчотиристадії бюджетного процесу:складанняпроектівбюджетів;розгляд проекту та прийняття закону про Державний бюджет України (рішення про місцевий бюджет);виконання бюджету, включаючивнесеннязмін до закону про Державний бюджет України (рішення про місцевий бюджет);підготовка та розглядзвіту про виконання бюджету і прийняттярішеннящодонього.

На всіхстадіяхбюджетногопроцесуздійснюється фінансовий контроль і аудит та оцінкаефективностівикористаннябюджетнихкоштів.