Тема 4. Особисте страхування
4.1. Загальна характеристика особистого страхування
4.2. Страхування від нещасного випадку
4.3. Страхування життя
4.4. Медичне страхування
4.5. Колективне страхування
4.6. Обов'язкові види особистого страхування
4.1. Загальна характеристика особистого страхування
Особисте страхування - це галузь страхування, за допомогою якої здійснюється страховий захист сімейних доходів громадян або зміцнення досягнутого ними сімейного добробуту.
Крім того, види цього страхування можуть, а в ряді випадків повинні, використовувати службовці туристичних фірм при виконанні ними службових обов'язків і просто в особистих цілях. Доцільність цього виду страхування стане зрозумілою з подальшого викладу.
Особисте страхування поділяється на кілька основних видів:
страхування життя;
страхування від нещасних випадків (н/в);
медичне страхування і досить багато різновидів, основні з яких наведені на рис. 4.1.
Особисте страхування в туристичній діяльності має першорядне значення, оскільки страхування від нещасного випадку і медичне страхування туристів передбачається законодавством України в якості обов'язкового.
Історичні відомості. Згідно з історичними даними страхування особи визначилося в ХІ-ХП ст. У деяких країнах Західної Європи вже на той час передбачалася страхова виплата допомоги не тільки у разі смерті, а й при інвалідності та захворюванні (проказа, сліпота та ін.). Однак є відомості, що страхування особи існувало й раніше. Страхові відносини такого типу існували, наприклад, серед римських легіонерів, рабів Давнього Єгипту, в Давній Русі.
У сучасному розумінні страхування життя зародилося в Англії із заснуванням в 1706 році товариства «Амікабль». У той час організація страхової справи знаходилася на досить примітивному рівні. Слід зауважити, що всі члени товариства сплачували однакову страхову премію. Однак беззаперечним прогресивним кроком стало встановлення вікового цензу. Страхуванню підлягали лише особи у віці від 12 до 45 років. При цьому варто згадати низьку тривалість життя в той час.
Новий етап у розвитку страхування життя був ознаменований появою в 1762 році товариства «Еквітебль». Часто його історію ототожнюють з історією страхування життя в Англії. Це пояснюється тим, що керівництво «Еквітебля» відрізнялося відкритістю до всього нового і прогресивного, намагаючись за можливості переводити страхові операції на наукову основу.
У Росії операції по страхуванню життя почалися в 1835 році, коли було засновано перше страхове товариство під назвою «Російське товариство застрахованих капіталів і доходів». Пізніше воно одержало назву «Життя». Наступне страхове товариство відкрилося лише в 1863 році. Слідом за ним почали проводити операції по страхуванню життя й інші страхові компанії [41].
Залежно від критеріїв, покладених в основу класифікації, існує декілька видів класифікації особистого страхування:
за формою страхування - обов'язкове, добровільне;
за характером ризику - страхування на випадок дожиття або смерті, страхування на випадок втрати працездатності, страхування медичних витрат;
Рис. 4.1. Класифікація особистого страхування
за кількістю застрахованих - індивідуальне, колективне;
за тривалістю страхового забезпечення - короткострокове (менше року), середньострокове (1-5 років), довгострокове (вище 5 років);
за формою виплат страхового відшкодування ~ з одноразовою виплатою, з виплатами у формі ренти;
за формою сплати страхових внесків - зі сплатою одноразової премії, з періодичною сплатою страхових внесків (щомісяця, щокварталу, щорічно).
В якості об'єктів в особистому страхуванні виступають життя, здоров'я і працездатність людини. Тому особисте страхування - це одна із форм захисту від грошових втрат по ризиках, що заірожують життю і здоров'ю людини.
Основними подіями, на випадок яких здійснюється страхування, є:
втрата здоров'я в результаті нещасного випадку;
смерть чи втрата здоров'я в результаті обумовлених у договорі страхування подій;
дожиття до закінчення терміну страхування;
вік.
Для одержання страхових виплат потрібно, крім поліса і паспорта, подати документи, що підтверджують страховий випадок (акт про н/в, довідку з міліції, довідку з ДАІ і т.ін.), і документи з лікувального закладу (лікарняний лист, довідку, що підтверджує факт надання медичної допомоги). На практиці багато страхових компаній не вимагають акт про н/в, якщо слова «нещасний випадок» вписані у лікарняний лист.
Договір особистого страхування
Договір особистого страхування регулює взаємовідносини страховика, страхувальника й інших осіб, що можуть бути об'єктами прав і обов'язків за договором, - застрахованого і вигодонабувача.
Загалом вигодонабувачем може бути будь-яка юридична чи фізична особа, незалежно від ступеня споріднення по відношенню до застрахованого. У разі смерті особи, застрахованої за договором, у якому вигодонабувач не зазначений, вигодонабувачами визнаються спадкоємці застрахованого. Заміна в договорі вигоднабувача, призначеного за згодою застрахованого, допускається лише за згодою цієї особи.
Однак у практиці багатьох українських страхових компаній, по-перше, потрібна згода застрахованого на те, щоб вигодонабувачем буде оголошена конкретна особа, по-друге, вигодонабувачами переважно призначаються спадкоємці по законом. У разі страхування дітей необхідна згода батьків або опікунів.
Оскільки життя і здоров'я людини, на відміну від будь-яких інших об'єктів страхування, не має і не може мати оцінки, призначення страхової суми в договорах особистого страхування має ряд особливостей, а саме: страхові суми не можуть бути вартістю нанесеного матеріального збитку, а призначаються відповідно до побажань страхувальника, що визначаються його матеріальними можливостями.
В особистому страхуванні не застосовується термін «страхове відшкодування», оскільки виплата страховика не може реально відшкодувати втрати в результаті страхового випадку. Застрахованому лише гарантується відшкодування повністю або частково матеріальних збитків, які він може понести. Страхові виплати в особистому страхуванні прийнято називати страховим забезпеченням.
Це цікаво. Найбільшу суму по страхуванню людського життя -14 млн дол. - одержала в 1971 році родина канадського фермера Джорджа Мюллера, який 14 листопада 1970 року загинув на власному ранчо, захищаючи своє майно від хуліганів (Известия. - 2000. - 30 березня).
При укладанні договору особистого страхування дуже важливим є відбір ризиків. Він залежить від того, йдеться про страхування на випадок смерті чи на випадок життя.
У страхуванні на випадок смерті відбір здійснюється за заявою про стан здоров'я і медичного огляду майбутнього застрахованого. Попередній медичний огляд, як правило, проводиться до укладення договорів на дуже великі страхові суми або у випадках, коли існують вагомі підстави не довіряти страхувальнику чи застрахованому.
Заява про стан здоров'я - це анкета, що містить відповіді застрахованого на запитання, пов'язані зі станом його здоров’я. Піддаючи аналізу дані анкети і результати попереднього медичного огляду людини, страховик з великим ступенем вірогідності може оцінити ступінь ризику для себе.
Одна із основних особливостей особистого страхування: на відміну від майнового страхування, страхове забезпечення виплачується за всіма договорами страхування, які діяли на момент передбаченого в них страхового випадку, що означає відсутність заборони на подвійне страхування. Це зрозуміло, оскільки страхові внески за договорами особистого страхування розраховуються таким чином, щоб страховик міг створити необхідний страховий резерв для передбачених договором виплат.