3. Розвиток окремих галузей права.

Були прийняті закони України «Про господарські товариства» від 19 вересня 1991р., «Про заставу від 2 жовтня 1992р., «Про банкрутство» від 14 жовтня 1992р., «Про аудиторську діяльність» від 22 квітня 1993р., «Про авторське право і суміжні права» від 11 липня 2001р. та ін.

11 липня 1995р. Верховна Рада внесла істотні зміни до ст. 71 ЦК України, яка визначала загальні терміни позовної давності. За новою редакцією загальний термін позовної давності становить три роки незалежно від того, хто подає позов: фізична чи юридична особа.

Основним нормативно-правовим актом у цій галузі права є Сімейний кодекс України (підписаний Президентом України 10 січня 2002р., чинний з 1 січня 2003р.) новелою Сімейного кодексу є введення інституту патронату. Патронат – це виховання дитини, позбавленої батьківського піклування, у родині іншої особи (патронатного вихователя) за плату.

14 жовтня 1992р. було прийнято Закон «Про охорону праці». Законом від 19 грудня 1993р. до Кодексу законів про працю України були внесені зміни й доповнення, що стосувалися охорони праці.

Подальший розвиток одержав інститут контракту. У березні 1993р. Кабінет Міністрів затвердив Положення про порядок укладення контрактів керівником підприємства, що є у загальнодержавній власності, при наймі на роботу, а 19 березня 1994р. – Положення про порядок укладення контрактів при прийнятті (найманні) на роботу працівника. Порядок призначення і виплати пенсій встановлені Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991р. Велику увагу держава приділяє державній підтримці багатодітних сімей. Правове регулювання цього виду соціального забезпечення здійснюється на підставі Закону України «Про державну допомогу родинам з дітьми» від 22 березня 2001р. Закон визначає види державної допомоги родинам з дітьми та коло осіб, які мають право претендувати на отримання цієї допомоги.

У жовтні 1991р. було затверджено концепцію роздержавлення і приватизації землі. Передбачалося, що 1992р. колгоспи будуть пе5ретворені у вільні господарські товариства. 30 січня 1992р. Верховна Рада прийняла Закон «Про форми власності на землю», який проголосив, що поряд з державною можуть існувати колективна і приватна форми власності на землю.

Протягом 1996р. було фактично завершено перший етап земельної реформи – роздержавлення землі та її передачу у власність юридичних осіб. На 1 січня 1997р. документи про землю отримали майже всі колективні господарства. Другий етап земельної реформи передбачає передачу землі безпосередньо тим, хто її обробляє.

25 жовтня 2001р. був прийнятий новий Земельний кодекс України.

У березні 1992р. з Кримінального кодексу України були вилучені такі міри покарання, як заслання і вислання. З метою посилення захисту конституційного ладу, територіальної цілісності України та громадської безпеки 24 грудня 1994р. було прийнято Закон України «Про посилення кримінальної відповідальності за деякі злочини проти держави». Встановлювалася кримінальна відповідальність за дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади, за посягання на територіальну цілісність України, за масові безпорядки. Були переглянуті склади державних злочинів, різко скорочувалося застосування виключної міри покарання – смертної кари. З березня 1997р. було введено мораторій на призупинення виконання смертних вироків. 22 квітня 200р. Верховна Рада скасувала смертну кару як вид кримінального покарання. Але найактуальнішим залишилося прийняття нового Кримінального кодексу України.

Кримінальний кодекс України був прийнятий 5 квітня 2001р. і набрав чинності з 1 вересня 2001р. новий Кримінальний кодекс України передбачає довічне ув’язнення за найбільш тяжкі злочини. Під дію кодексу підпадають також навмисна безпідставна невиплата заробітної плати, пенсій, стипендій терміном більше місяця, зазіхання на здоров’я людей під приводом проповідування релігійних вірувань або виконання релігійних обрядів, а також порушення недоторканності особистого життя – незаконний збір, збереження, використання і поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди.

Кримінальний Кодекс вводить нові види покарань, у тому числі арешт від 1 до 6 місяців, громадські роботи й обмеження свободи. Людина відбуває покарання у виконавчих установах відкритого типу без ізоляції від суспільства з обов’язковим залученням до праці.

Кодекс передбачає покарання у вигляді позбавлення волі від 1 до 15 років і вводить замість смертної кари довічне ув’язнення, що не застосовується до осіб до 18 років, осіб, яким більше 65 років і до жінок, які вчинили злочин під час вагітності.

Відповідальність за навмисне ухилення від сплати податків, зборів та інших платежів настає у тому випадку, якщо це призвело до ненадходження в бюджети коштів у значних (17 тисяч грн.), великих (51 тисяч грн..) і особливо великих розмірах. Прогресивною нормою є звільнення особи від кримінальної відповідальності, якщо такий злочин вчинено вперше і якщо до моменту пред’явлення обвинувачення податки були сплачені, а нанесений збиток відшкодований.

Уперше введена кримінальна відповідальність за такі злочини проти громадського порядку і моралі, як проституція, примушення до зайняття проституцією або втягування до неї.