2. Діяльність органів державної влади та управління

Смерть Й. Сталіна 5 березня 1953р. стала поштовхом до визволення країни від створеного деспотичного режиму правління, відкрила шлях до відновлення суспільства.

Першим секретарем ЦК КПРС став Г. Маленков, він зайняв також посаду голови Ради Міністрів СРСР. Його заступники були призначені Л. Берія, М. Булганін, Л. Каганович. Головою Президії ВР СРСР було обрано К. Ворошилова.

• Проголошення переходу до колективного керівництва і в партії і в державі.

• У вересні 1953р. Пленум ЦК КПРС обрав першим секретарем партії М. Хрущова. Він очолив боротьбу з культом особи, за демократичною партією і державного керівництва.

• Ряд кадрових перестановок в Україні

• Викриття Л. Берії.

• 1963р. – секретарем Комуністичної партії України став П. Шелест.

• Посилення представницького складу ВР від робітників;

• Розширилася компетенція ВР, обсяг її нормотворчої та контрольно-розпорядчої діяльності;

• ВР поряд із затвердженням бюджету республіки почала затверджувати щорічні народногосподарські плани.

• 11 лютого 1957р. створено Економічну комісію при Раді Національностей. (по 2 представники від кожної союзної республіки)

Відразу ж після смерті Сталіна була спрощена організація Ради Міністрів СРСР. На чолі Ради Міністрів залишалася лише Президія. До неї увійшли голова Ради Міністрів та його перші заступники.

У 1958-1964 рр. посаду голови Ради міністрів СРСР обіймав М. Хрущов. Президія ЦК КПРС настояла на тому, щоб він поєднував цей пост з посадою першого секретаря ЦК КПРС. Поступово Хрущов зосередив у своїх руках усю повноту державної влади, все частіше діяв єдиновладно, авторитарно. Виникла небезпека нового культу – культу М. Хрущова.

14 жовтня 1964р. пленум ЦК КПРС звільнив його від обов’язків першого секретаря ЦК КПРС, члена Президії КПРС, голови Ради Міністрів через помилки, яких він допустився.

Жовтневий 91964) пленум ЦК КПРС прийняв рішення не допускати надалі поєднання в одній особі посади першого секретаря ЦК КПРС і голови Ради Міністрів СРСР.

В Україні не було поєднання постів секретаря ЦК КПУ і голови Ради Міністрів, але також вживалися заходи до урегулювання роботи в Раді Міністрів України РСР. Протягом кількох років Раду міністрів очолював М. Кальченко, а 1962р. на цю посаду був призначений В. Щербицький, а в червні 1963р. – І. П. Казанець.

Відбувся перерозподіл компетентності між союзними й республіканськими урядовими органами на користь останніх. Загальносоюзницькі міністерства зменшуються, а кількість союзно-республіканських збільшується.

Закон від 11 лютого 1957р. «Про віднесення до відання союзного республіканського розв’язання питань обласного, крайового адміністративно-територіального устрою» розширив повноваження республік.

Зміна системи управління народним господарством у напрямі децентралізації. Травень 1957р. Закон СРСР «Про подальше вдосконалення організаційного управління промисловості й будівництвом» та однойменний закон УРСР – створювалися 11 раднаргоспів (РНГ). Відповідні міністерства й державні комітети ліквідовувалися. 1965р. раднаргоспи були ліквідовані. Управління промисловістю знову почало здійснюватися за галузевим принципом через міністерства.