3. Характерні риси трудового права, колгоспного та земельного права.

Щодо трудових відносин, то централізація управління і ведення господарства стали причинами державного нормування заробітної плати робітників і службовців. Розробка тарифних сіток, розцінок, норми виробництва – все це стало компетенцією відповідних наркоматів.

Уже 1932р. наймати робочу силу стало можливим лише через органи праці. Молоді спеціалісти після закінчення навчального закладу повинні були відпрацьовувати своє навчання три роки за призначенням наркоматів. У галузі соціального страхування допомога по непрацездатності і пенсії по інвалідності залежали від особи працівника.

1933р. професійні спілки втратили свої функції внаслідок одержавлення і злиття з Народним комісаріатом праці, а після ХVІІ з’їзду ВКП(б) вони почали виконувати функції органів робітничо-селянської інспекції. Затверджувалися статути про дисципліну робітників і службовців, якими встановлювалися правила прийому на роботу, порядок звільнення з роботи, відповідальність за порушення трудової дисципліни, різного роду заохочення. Таким чином з початком 30р. в СРСР знову була запроваджена трудова повинність і відбувалася фактично мілітаризація праці.

В земельних відносинах у зв’язку з курсом на знищення вільного хлібороба встановлювались строки колективізації по регіонах та її особливості. 1930р. згідно з директивами ЦК ВКП(б) було розроблено перший Примірний статут сільськогосподарської артілі, який закріплював єдиний земельний масив колгоспів. Селянам, які з колгоспів виходили, надавати землі з колгоспних земельних фондів заборонялося. Неподільним фондом колгоспів були також усі робочі та продуктові тварини, інвентар, зернові запаси, корми.

З 1933р. на основі Постанови ЦВК СРСР правлінням колгоспів надавалося право накладати на колгоспників штраф за відмову, виконувати доручену роботу а за повторну відмову –виключати з колгоспів. У квітні 1933р. були затверджені Тимчасові правила трудового розпорядку в колгоспах.

1935р. з’являється новий Примірний статут, який встановив закріплення безстрокового користування землею за колгоспами. За кожним колгоспним двором визнавалася присадибна ділянка землі для ведення селянського господарства, а також встановлювалася кількість домашньої худоби.

Наслідком колективізації стала ліквідація права селянського землекористування, індивідуальність селянських господарств. Селянин особисто прикріплювався до певного колгоспу й повинен був відпрацьовувати певну кількість трудоднів (до 250). Вироблена с/г продукція повністю здавалася державі, а селяни з цього нічого не мали.

4. Кримінальне право і процес.

Проведення політики колективізації спиралося на нові норми кримінального законодавства.

1932р. приймається закон ЦВК і РНК СРСР «Про охорону майна державних підприємств, колгоспів та кооперації і зміцнення суспільної власності». Особи, що розкрадали соціалістичну власність, характеризувалися як вороги народу, за свої злочини підлягали розстрілу з конфіскацією майна. Було введене поняття спекуляції (скупка і перепродаж продуктів та товарів), яка каралася позбавленням волі на термін не менший п’яти років з конфіскацією майна.

У відповідності з постановами ЦВК і РНК СРСР 1931р. «Про відповідальність за злочини, які дезорганізовують роботу транспорту» було доповнено Кримінальний Кодекс УРСР статтею, яка встановлювала за порушення працівниками транспорту трудової дисципліни, що призвело до невиконання урядових планів перевезень або порушення руху, позбавлення волі до десяти років.

Відповідно до Постанови ЦК КП(б)У і Раднаркому УРСР від 6 грудня 1932р. запроваджувався такий специфічний вид покарання, як занесення на «чорну дошку». Застосовувався до сіл, які не виконували державних планів хлібозаготовки. Наслідком занесення на «чорну дошку» були репресивні заходи.

В 1933-1936 рр. приймалися нормативні акти, що збільшували покарання за злочини проти порядку управління. Постановою ЦВК і РНК УРСР 1935 р. кримінальна відповідальність наставала з 12-ти років.

Постановою ЦВК і РНК УРСР 1935 р. посилювалася кримінальна відповідальність за господарські злочини.

У зазначений період у кримінальному законодавстві розширювався перелік видів злочинів, суб’єктів злочинів, збільшувалася кількість видів покарань.