1. Джерела права

Особливістю джерел права в Україні до прийняття Конституції 1937 року було те, що приймати закони могли Всеукраїнський з’їзд Рад, ВУЦВК, Президія ВУЦВК і Раднарком УРСР.

Така можливість законодавчих органів привела до певних перекосів у їхній діяльності. Всеукраїнський з’їзд Рад дедалі більше перетворювався в декоративні органи, тому їхні постанови у більшості випадків мали загальний характер.

Основна робота в галузі законодавства зосереджувалася в Президії ВУЦВК і Раднаркомі УСРР. Посилення керівної ролі Комуністичної партії відбито у спільних постановах ЦК ВКП(б) і Раднаркому СРСР. Хоча про таку форму законодавчих актів не згадує ні Конституція СРСР, ні Конституція УСРР, вони були джерелами права як правило, стосувалися найважливіших сфер життя України.

Характерною рисою у розвитку джерел права з початку 30-х років стає перевага загальносоюзного законодавства над республіканським:

1. поширювалася пряма дія загально союзницьких актів;

2. якщо і видавались республіканські законодавчі акти, то вони здебільшого повторювали загально союзницькі.

З прийняттям Конституції СРСР 1936р. та Конституції УРСР 1937 року у джерелах права відбулися суттєві зміни. Відтепер усі нормативні акти поділялися на закони і підзаконні акти. Конституція СРСР 1936р. установила що законодавство в СРСР здійснюється виключно Верховною Радою СРСР. Аналогічну норму містила і Конституція УРСР.

Президія ВР УРСР мала право в межах своєї компетентності видавати укази, які за своєю юридичною природою були підзаконними актами. Раднарком УРСР видавав постанови і розпорядження на підставі і на виконання законів СРСР і УРСР, постанов і розпоряджень Раднаркому СРСР.

Хоч і була в цей час створена міцна правова система, але існувала вона, по суті, незалежно від реального життя.

2. Особливості цивільного права

В цивільному законодавстві з 30-х років РНК СРСР щорічно приймалися постанови про укладення договорів, у яких держава встановлювала форми договірних зв’язків і визначала конкретний зміст договорів. Тобто договірні відносини між господарськими організаціями УРСР встановлювалися вищими державними органами СРСР. Розірвати і змінити такі договори можна було лише за рішенням Ради праці й оборони СРСР або за розпорядженням керівника відомства. В таких договорах Раднарком УРСР встановлював конкретні терміни укладання.

У січні 1930р. на підставі постанови ЦВК і РНК УРСР було скасоване комерційне кредитування і вексельний обіг. Замість цього запроваджувалося планове державне банківське кредитування тільки через Державний банк. Постановою РНК УРСР 1932р. одностороннє розірвання або зміна договорів заборонялися. А постановою РНК СРСР і ЦК РКП(б) 1931р. заборонялася приватна торгівля, розширювалася мережа кооперативних і державних торговельних організацій.

З середини 30-х років основою діяльності підприємств і організацій стають планові завдання, накреслені вищими партійними органами, що не відповідало нормам Цивільного кодексу.

Право в Україні у 20-ті – 30-ті роки. Конституція та надзвичайне законодавство.