2. Державний устрій

У роки І світової війни державний лад Російської імперії залишався в основному незмінним. Зберігалося царське самодержавство. З перервами у роботі функціонували Державна рада і Державна дума. Водночас війна вимагала деяких змін у державному механізмі, перебудови органів державної влади й управління. Широкомасштабна участь Росії у війні, небувале зростання потреб діючої армії в озброєнні, інших матеріальних цінностях зумовили створення системи надзвичайних органів воєнно-економічного регулювання. Основу цієї системи становили створені відповідні до закону 17 серпня 1915р. чотири особливі наради: з оборони, палива, продовольчої справи, перевезення палива, продовольчих і воєнних вантажів.

Головне призначення нарад полягало в об’єднанні заходів для забезпечення армії і флоту предметами бойового і матеріального постачання, в мобілізації всієї економіки країни на потреби війни. 30 серпня 1915р. імператор Микола ІІ ухвалив закон „Про забезпечення потреб біженців”. Для забезпечення потреб біженців засновувалося під головуванням Міністра внутрішніх справ. особлива нарада з улаштування біженців.

20 липня 1914р. видано іменний указ про оголошення воєнного стану. На території, де вводився воєнний стан, повноваження щодо охорони державного порядку і громадського спокою переходили до \воєнних властей: головнокомандувача і командувачів армій. Генерал-губернатор діставали додаткові адміністративні і поліцейські права.

З початком І світової війни виникла потреба у внесенні змін у систему судових органів, а також у порядок їхньої діяльності. Законом від 20 липня 1914р. була ухвалена нова редакція ІV розділу Військово-судового статуту (ВСС), який тепер називався „Про суд у воєнний час”. ВСС регулював питання про підсудність, дізнання, попереднє слідство, відання до суду, порядок провадження справ у полкових, етапних, корпусних військово-окружних судах, касаційному присутствії.

У районі воєнних дій і в місцевості, де оголошувався воєнний стан, за наявності надзвичайних обставин могли засновуватися військово-польові суди. Судочинство у військово-польових судах здійснювалась у винятковому порядку: короткострокове слухання, відсутність захисту, корпоративність суду, неможливість оскарження. Усе це свідчить про те, що військово-польові суди фактично були органами позасудової розправи.

3. Право

З початком І світової війни виникла потреба внести зміни у чинне законодавство Російської імперії, а також прийняти нові законодавчі акти. Це торкнулося практично всіх галузей російського права.

а) Адміністративне законодавство

Указ від 24 липня 1914р. „Про прийняття виняткових заходів до посиленої охорони в усіх місцевостях імперії порядку і громадської безпеки”, згідно з яким оголошувався стан надзвичайної охорони в усіх місцевостях Російської імперії, що не перебував в той час на воєнному становищі.

28 липня 1914р. – царський указ, що установив правила, якими Росія керувала під час війни, зокрема щодо підданих держав, які воюють з Росією. Ці піддані обмежувалися у своїй дієздатності. 1 вересня 1916 р. прийнято Положення, згідно з яким Міністерство внутрішніх справ сам або через уповноважених ним осіб наділялося правом закривати будь-які збори громадських організацій, їхніх комітетів, інших виконавчих органів.

б) Фінансове законодавство

Фінансове питання стало надзвичайно гострим: витрати на війну зростали, а прибуткові надходження до держбюджету різко скоротилися. У зв’язку з цим 22 серпня 1914р. було оголошено „Височайше веління” про заборону продажу спиртних напоїв до кінця війни. Ці заходи підірвали дохідну частину бюджету - сотню мільйонів крб. Щорічно втрачено надходжень до скарбниці. Надходження до бюджету зменшилось й у зв’язку із зниженням розмірів митних зборів, скороченням зовнішньої торгівлі, збільшення великомасштабних безоплатних військових перевезень залізницею.

Царський уряд прийняв низку нормативних актів, призначених забезпечити поповнення дохідної частини бюджету.

Одним з основних джерел фінансової війни стало використання паперово-грошової емісії. Для забезпечення дієвості цієї акції був прийнятий закон, відповідно до якого заборонявся розмін паперових грошей на золото і розширене емісійне право Державного банку. Державний банк випустив на початку війни кредитних білетів без золотого покриття на 1,5 млрд. крб. І в такий спосіб скарбниця одержала джерело для фінансування війни. Споживча здатність грошей знижувалася, що неминуче вело до зубожіння народу. Царський уряд прийняв також кілька десятків нормативних актів, що передбачили значне підвищення акцизних ставок на цукор, тютюн, сірники та інші товари першої необхідності. Наслідком дії такого законодавства було збагачення буржуазії, поміщиків і бюрократів, пов’язаної з фінансовими колами, які зуміли заробити на І світовій війні сотні млн.. крб. Однією з головних причин краху податкової політики було те, що населення припинило сплачувати податки.

в) Цивільне право

Поширився такий захід, як реквізиція, тобто примусове стягнення натурою з населення в районі воєнних дій усіляких предметів для потреб війни. Було затверджено ряд Положень з цього приводу.

Щодо збиткових і малоперспективних підприємств застосовувався спеціальний захід – секвестр, який являв собою тимчасове вилучення підприємства (або іншого майна) у власника і передачу його в розпорядження компетентного органу – Положення від 12 січня 1916р. обмежував права власника схваленого Державною радою і Державною думою та затвердженим царем 13 червня 1916р. закон „Про заходи до скорочення споживання населення м’яса і м’ясних продуктів..”

Зобов’язальне право зазнало великих змін. Уряд перейшов до примусових форм договорів. Згідно Положення від 4 вересня 1914р. договірні зв’язки промислових підприємств, що виробляють продукцію, необхідну для постачання армії і флоту, переходили під контроль державних посадових осіб. Заборонявся вивіз з Росії за кордон великої кількості товарів.