5. Основні риси кримінально-процесуального та цивільно-процесуального права.

З перших кроків радянської влади в Україні приділялася неухильна увага становленню судової системи. В «Тимчасовому положенні про народні суди і революційні трибунали УРСР» від 20 лютого 1919 року, «Положення Ради Народних Комісарів про народний суд» від 26 жовтня 1920 року, інструкції НКЮ УРСР «Про судочинство» від 3 червня 1919 року та різних циркулярах НКЮ УРСР закріплювалися головні принципи діяльності судів, принципи кримінального процесу.

Для найнебезпечніших злочинів існували ревтрибунали, які мали право діяти і без попереднього слідства. Судочинство тут було безперервним, а склад трибуналу незмінним. Звинувачений не мав права на захист.

Народним судам були підсудні всі кримінальні справи, окрім тих, що були підсудні ревтрибуналам. Для цих судів встановлювався інший порядок розгляду справ. Так, попереднє розслідування здійснювалося у формі дізнання або попереднього слідства, причому проведення попереднього слідства залежало від рішення судді. В судовому процесі брали участь народні засідателі, які мали рівні права з напраними суддями. Питання, що виникали в процесі розгляду справи, вирішувалися більшістю голосів.

Майновий обіг у радянській Росії і радянській Україні був майже відсутній, тому цивільні справи розглядалися в судах не так часто порівняно з кримінальними справами. Більшість норм цивільного судочинства, як правило, містилася в актах, які регулювали судочинство в кримінальних справах.

Всі репресивні органи більшовицької партії мали функції слідства, суду та виконували вироки. Наприклад, у січні 1918 року при Київському ревкомі було створено слідуючу комісію з функціями судового органу.

Завдання для самоконтролю

1. Як відбувалося становлення органів захисту радянської влади?

2. Охарактеризуйте джерела права УРСР(головним джерелом права – революційна правосвідомість)

3. Розкрийте основні риси радянського права в Україні.

Розділ Х. Українські держава і право в складі СРСР (1922-1939рр)

Тема: 31. Україна в 1921-1929рр

План

1. Становище на Україні на початку 20-х років НЕП.

2. Україна і утворення Союзу РСР.

3. Перебудова державного апарату УСРР у зв’язку з утворенням СРСР.

4. Характерні риси права в УСРР в 1921-1929рр.

Література:

[3] ст. 235-274; [4] т. 2, ст. 197-267 ; [7] ст. 230-294;

[9] 186-204

1. Становище на Україні на початку 20-х років неп.

Громадянська війна, політика воєнного комунізму, яка повністю збанкрутувала, спроби здійснення зовнішньополітичної стратегії на перемогу всесвітньої революції привели до паралічу виробництва, вугільної, продовольчої, транспортної кризи, скороченню робітничих місць і, як наслідок, до голоду, поширення епідемій.

Повстання селян, що відбувалися в Україні та в центральній Росії на початку 20-х років, свідчили, що основна маса населення не могла більше миритися з політикою воєнного комунізму.

Вже в лютому 1921 року було підготовлено «Проект постанови ЦК про заміну розкладки натуральним податком».

Х з’їзд РКП (б), який відбувся в березні 1921 року, прийняв рішення про перехід до нової економічної політики (НЕП). Але це не означало, що відбувся відступ від основної стратегічної лінії. Це була лише зміна тактики. Зберігаючи владу, комуністична партія допускала відродження економіки.

9 серпня 1921 року В. Ленін підписав «Наказ Ради Народних Комісарів про впровадження в життя начал нової економічної політики». Відповідно до нього у державній власності залишалися лише великі підприємства провідних галузей економіки. На інших підприємствах припускалася оренда для ведення підприємницької діяльності.

Великі та середні підприємства об’єднувалися за галузевою, територіальною або галузево-територіальною ознаками. Такі об’єднання називалися трестами і не мали правового статусу юридичної особи. Одночасно з трестами утворювалися й синдикати, які займалися переважно торговельними операціями.

В жовтні 1922 року була проведена грошова реформа. Кошти, які з’явилися внаслідок реформи, спрямовувалися на розвиток машинобудування та електрифікацію. Внаслідок проведення реформ рівень промислового виробництва вже перевищував довоєнний рівень.

1923 року було завершено перерозподіл землі. Землекористування бідняцько-сердняцьких господарств збільшилося в півтора рази. Було запроваджено єдиний сільськогосподарський податок у грошовій формі, але більша частина незаможних селян від сплати податку звільнялася.

З появою у травні 1923 року статті В. Леніна «Про кооперацію» було проголошено курс на розвиток кооперативного руху, який би сприяв вирішенню питань селян-власників. Зазначимо, що позитивні результати цих кроків були очевидні.

1929 року розпочалася колективізація сільського господарства, що стало остаточною відмовою від засад непу в сільському господарстві.