- •1.Доказове право в системі крим.-процес. Права. Його поняття та предмет.
- •2.Поняття і зміст теорії доказів у крим процесі.
- •3.Доказове право і теорія доказів в історичних формах (видах) крим процесу.
- •4.Гноссологія (теорія пізнання)- методологічна основа теорії доказів
- •5.Особливості пізнання у крим судочинстві.
- •6.Встановлення істини-мета доказування у крим процесі.
- •7.Поняття і зміст істини у крим процесі.
- •8.Характер істини у крим судочинстві
- •9.Процесуальна форма і її роль у встановленні істини в кримінальній справі.
- •10.Поняття предмету доказування в крим справі та його структура
- •Подія злочину як елемент в структурі предмету доказування
- •12.Винність обвинуваченого у вчиненні злочину і мотиви злочину як елемент в структурі предмету доказування
- •Обставини, які впливають на ступінь тяжкості злочину, характеризують особу обвинуваченого, помягшують та обтяжують покарання.
- •Характер та розмір- збитку, заподіяного злочином, а також розмір витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння.
- •15. Причини і умови які сприяли вчиненню злочину як елемент в структурі предмету доказування.
- •16.Особливості предмету доказування в справах про предявлення обвинувачення неповнолітніх та в справах про застосування примусових заходів мед характеру.
- •17. Межі доказування у кримінальних справах.
- •18.Поняття доказу. Юридичні властивості доказу.
- •19.Допустимість доказу.
- •20. Належність доказу і достовірність доказу
- •21.Класифікація доказів. Загальна характеристика.
- •22. Докази особисті та речові.
- •23.Докази первісні і похідні
- •24. Докази. Прямі і непрямі
- •25. Докази обвинувальні і виправдувальні
- •26. Поняття процесу доказування і його зміст
- •27.Одержання доказів (збирання і подання)
- •28.Дослідження (перевірка )доказів
- •29. Оцінка доказів
- •30.Способи збирання та перевірки доказів.
- •31. Слідчі дії – основний спосіб збирання та дослідження доказів
- •32. Слідчі і судові версії в процесі доказування та їх перевірка
- •33.Презумпції та преюдиції в доказуванні
- •34. Поняття субєктів доказування у крим процесі та їх класифікація
- •35. Обовязок доказування вини обвинуваченого.
- •36.Роль суду в процесі доказування.
- •37. Підозрюваний і обвинувачений (підсудний) як субєкти доказування.
- •38.Захисник як субєкт доказування.
- •40. Потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач та їх представники як суб’єкти доказування.
- •41. Поняття і зміст оцінки доказів у кримінальному процесі.
- •42. Принципи оцінки доказів.
- •43. Внутрішнє переконання в оцінці доказів.
- •44. Показання свідків: поняття «свідок», предмет свідоцьких показань.
- •45. Процесуальний статус свідка (права, обов’язки, відповідальність).
- •46. Свідоцький імунітет.
- •47. Особливості показань неповнолітніх свідків, порядок їх допиту.
- •48. Показання потерпілого: поняття «потерпілий», предмет показань потерпілого, їх значення.
- •49. Оцінка показань свідка і потерпілого.
- •50. Показання підозрюваного і обвинуваченого.
- •51. Алібі та обов’язок його перевірки.
- •52. Поняття «висновок експерта» як джерело доказів та його значення.
- •53. Процесуальний статус експерта; права та обов’язки, відповідальність.
- •54. Експерт і спеціаліст у кримінальному процесі: спільне та відмінне у їх процесуальному статусі та компетенції.
- •55. Випадки обов’язкового призначення експертизи.
- •56. Види судових експертиз.
- •57. Висновок експерта: структура, зміст, види.
- •58. Допит експерта з приводу даного ним висновку.
- •59. Процесуальні права потерпілого, обвинуваченого та його захисника у випадку призначення експертизи та при її проведенні.
- •60. Особливості оцінки висновку експерта.
- •61. Поняття «речові докази» та їх значення: зміст і форма речового доказу.
- •62. Види речових доказів.
- •63. Одержання речових доказів та їх процесуальне закріплення (оформлення).
- •64. Зберігання речових доказів.
- •65. Оцінка речових доказів.
- •66. Вирішення питання про речові докази у разі закриття справи та у вироці суду.
- •67. Протоколи слідчих дій і судових дій як документи, що фіксують відомості про факти як джерело доказів.
- •68. Процесуальні гарантії повноти і достовірності протоколів як джерела доказів.
- •69. Додатки до протоколів та їх доказове значення.
- •70. Протокол судового засідання та його значення.
- •71. Документи як джерело доказів. Поняття «документ».
- •72. Реквізити (ознаки) документа.
- •73. Відмінність документа від документа – речового доказу.
- •74. Особливості оцінки документів як доказів у кримінальній справі.
- •75. Використання інформації, одержаної оперативно-розшуковими заходами, в доказуванні.
Характер та розмір- збитку, заподіяного злочином, а також розмір витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння.
Слід установити вид заподіяної шкоди та суму збитків. До збитків слід відносити як пряму шкоду, так і упущену вигоду. Окрім того, з'ясовується характер моральної шкоди. Орган дізнання, слідчий, прокурор і суд зобов'язані визнати відповідну особу потерпілою, роз'яснити їй право на цивільний позов та вжити заходів щодо накладення арешту на майно і вклади обвинувачуваного та відшкодування завданої потерпілому шкоди. Слід мати на увазі й те, що в справах про злочини невеликої тяжкості відшкодування шкоди може в поєднанні з іншими обставинами — дієвим каяттям, або примиренням з потерпілим звільняти особу від кримінальної відповідальності.
--------------------------------------------_
15. Причини і умови які сприяли вчиненню злочину як елемент в структурі предмету доказування.
Причини й умови, які сприяють вчиненню злочинів— це обставини об'єктивної дійсності та особливості інтелектуального емоціонального та іншого стану особистості обвинуваченого і потерпілого, які обумовили, детермінували злочин і зробили можливим його вчинення. Вони складаються із сукупності взаємодіючих між собою обставин, до яких належать: — особливості об'єкта посягання та наявність криміногенних факторів (делінквентна поведінка жертви тощо); — антисуспільна установка особистості обвинуваченого та причини її формування; — конкретні життєві ситуації, які у взаємодії з внутрішніми якостями особистості обвинуваченого спричинили злочин та сприяли його вчиненню. Відповідно до положень КПК України при провадженні дізнання, попереднього слідства і судового розгляду кримінальної справи орган дізнання, слідчий, прокурор і суд зобов'язані виявити причи¬ни й умови, які сприяли вчиненню злочину.
-------------------------------------------
16.Особливості предмету доказування в справах про предявлення обвинувачення неповнолітніх та в справах про застосування примусових заходів мед характеру.
Примусові заходи медичного характеру - це заходи державного примусу, застосовуються судами до осіб, які вчинили суспільно-небезпечні діяння в стані неосудності або в стані осудності, але захворіли до винесення вироку чи під час відбування покарання, на душевну хворобу, що позбавляє її можливості усвідомлювати свої дії або керуватися ними. Ці заходи не є покаранням, не тягнуть судимості і не переслідують мети виправлення, а застосовуються для лікування і соціальної адаптації душевно хворих, запобігання вчиненню ними нових суспільно-небезпечних діянь, а також для охорони їх самих. Вони застосовуються незалежно від бажання хворого, його законних представників чи родичів, змінюються і припиняються лише судом . Застосовуються такі примусові заходи медичного характеру: а) поміщення в психіатричну лікарню з звичайним наглядом; б) поміщення в психіатричну лікарню з посиленим наглядом; в) поміщення в психіатричну лікарню з суворим наглядом;2 Примусові заходи медичного характеру здійснюються лікувальними закладами органів охорони здоров\'я. Суд, визнавши необхідним призначити примусовий захід медичного характеру, обирає його залежно від душевного захворювання особи, характеру і ступеня суспільної небезпеки вчиненого нею діяння (ст.13 ККУ). Застосування заходів медичного характеру є правом а не обов\'язком суду. Ці заходи можуть застосовуватись лише до осіб, які вчинили передбачені законом діяння, що становлять значну суспільну небезпеку. Самі ж особи з врахуванням вчинених ними діянь і їх хворобливого стану, є суспільно-небезпечними. Не можуть застосовуватися примусові заходи медичного характеру, якщо особа, яка вчинила суспільно-небезпечне діяння в стані неосудності або захворіла на душевну хворобу після вчинення злочину, до винесення ухвали видужала чи її психічний стан змінився настільки, що вона перестала бути суспільне небезпечною.
Досудове розслідування у справах про злочини неповнолітніх є обов'язковим і здійснюється за загальними правилами з урахуванням додаткових вимог.
Законом передбачається обов'язковість участі захисника в справах про злочини неповнолітніх. Відмова неповнолітнього обвинувачуваного від захисника не обов'язкова для слідчого, прокурора і суду і не може бути прийнятою.
------------------------------------