
- •1.Доказове право в системі крим.-процес. Права. Його поняття та предмет.
- •2.Поняття і зміст теорії доказів у крим процесі.
- •3.Доказове право і теорія доказів в історичних формах (видах) крим процесу.
- •4.Гноссологія (теорія пізнання)- методологічна основа теорії доказів
- •5.Особливості пізнання у крим судочинстві.
- •6.Встановлення істини-мета доказування у крим процесі.
- •7.Поняття і зміст істини у крим процесі.
- •8.Характер істини у крим судочинстві
- •9.Процесуальна форма і її роль у встановленні істини в кримінальній справі.
- •10.Поняття предмету доказування в крим справі та його структура
- •Подія злочину як елемент в структурі предмету доказування
- •12.Винність обвинуваченого у вчиненні злочину і мотиви злочину як елемент в структурі предмету доказування
- •Обставини, які впливають на ступінь тяжкості злочину, характеризують особу обвинуваченого, помягшують та обтяжують покарання.
- •Характер та розмір- збитку, заподіяного злочином, а також розмір витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння.
- •15. Причини і умови які сприяли вчиненню злочину як елемент в структурі предмету доказування.
- •16.Особливості предмету доказування в справах про предявлення обвинувачення неповнолітніх та в справах про застосування примусових заходів мед характеру.
- •17. Межі доказування у кримінальних справах.
- •18.Поняття доказу. Юридичні властивості доказу.
- •19.Допустимість доказу.
- •20. Належність доказу і достовірність доказу
- •21.Класифікація доказів. Загальна характеристика.
- •22. Докази особисті та речові.
- •23.Докази первісні і похідні
- •24. Докази. Прямі і непрямі
- •25. Докази обвинувальні і виправдувальні
- •26. Поняття процесу доказування і його зміст
- •27.Одержання доказів (збирання і подання)
- •28.Дослідження (перевірка )доказів
- •29. Оцінка доказів
- •30.Способи збирання та перевірки доказів.
- •31. Слідчі дії – основний спосіб збирання та дослідження доказів
- •32. Слідчі і судові версії в процесі доказування та їх перевірка
- •33.Презумпції та преюдиції в доказуванні
- •34. Поняття субєктів доказування у крим процесі та їх класифікація
- •35. Обовязок доказування вини обвинуваченого.
- •36.Роль суду в процесі доказування.
- •37. Підозрюваний і обвинувачений (підсудний) як субєкти доказування.
- •38.Захисник як субєкт доказування.
- •40. Потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач та їх представники як суб’єкти доказування.
- •41. Поняття і зміст оцінки доказів у кримінальному процесі.
- •42. Принципи оцінки доказів.
- •43. Внутрішнє переконання в оцінці доказів.
- •44. Показання свідків: поняття «свідок», предмет свідоцьких показань.
- •45. Процесуальний статус свідка (права, обов’язки, відповідальність).
- •46. Свідоцький імунітет.
- •47. Особливості показань неповнолітніх свідків, порядок їх допиту.
- •48. Показання потерпілого: поняття «потерпілий», предмет показань потерпілого, їх значення.
- •49. Оцінка показань свідка і потерпілого.
- •50. Показання підозрюваного і обвинуваченого.
- •51. Алібі та обов’язок його перевірки.
- •52. Поняття «висновок експерта» як джерело доказів та його значення.
- •53. Процесуальний статус експерта; права та обов’язки, відповідальність.
- •54. Експерт і спеціаліст у кримінальному процесі: спільне та відмінне у їх процесуальному статусі та компетенції.
- •55. Випадки обов’язкового призначення експертизи.
- •56. Види судових експертиз.
- •57. Висновок експерта: структура, зміст, види.
- •58. Допит експерта з приводу даного ним висновку.
- •59. Процесуальні права потерпілого, обвинуваченого та його захисника у випадку призначення експертизи та при її проведенні.
- •60. Особливості оцінки висновку експерта.
- •61. Поняття «речові докази» та їх значення: зміст і форма речового доказу.
- •62. Види речових доказів.
- •63. Одержання речових доказів та їх процесуальне закріплення (оформлення).
- •64. Зберігання речових доказів.
- •65. Оцінка речових доказів.
- •66. Вирішення питання про речові докази у разі закриття справи та у вироці суду.
- •67. Протоколи слідчих дій і судових дій як документи, що фіксують відомості про факти як джерело доказів.
- •68. Процесуальні гарантії повноти і достовірності протоколів як джерела доказів.
- •69. Додатки до протоколів та їх доказове значення.
- •70. Протокол судового засідання та його значення.
- •71. Документи як джерело доказів. Поняття «документ».
- •72. Реквізити (ознаки) документа.
- •73. Відмінність документа від документа – речового доказу.
- •74. Особливості оцінки документів як доказів у кримінальній справі.
- •75. Використання інформації, одержаної оперативно-розшуковими заходами, в доказуванні.
38.Захисник як субєкт доказування.
Захисник — це учасник кримінального процесу, на якого покладено функцію захисту, і в силу цього він зобов'язаний використовувати всі зазначені в законі засоби і способи з метою з'ясування обставин, що виправдовують підзахисного чи пом'якшують його відповідальність.
Як захисники допускаються особи, які є фахівцями в галузі права. Згідно з частиною першою ст. 59 Конституції України кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Захисник допускається до участі в справі в будь-якій стадії процесу.Захисником не може бути особа, яка має судимість. Одна й та сама особа не може бути захисником двох або кількох підозрюваних, обвинувачених і підсудних, якщо інтереси захисту одного з них суперечать інтересам захисту іншого.
Захисником не може бути особа, яка брала участь у даній справі як слідчий, як особа, що провадила дізнання, як прокурор, громадський обвинувач, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, представник потерпілого, цивільний позивач, цивільний відповідач, особа, яка допитувалась або підлягає допиту як свідок. Захисником або громадським захисником не може бути також особа, яка є родичем будь-кого зі складу суду, обвинувача або потерпілого. Про допуск захисника до участі в справі особа, яка провадить дізнання, слідчий, прокурор, суддя виносять постанову, а суд — ухвалу.
---------------------------------------------
39. Законний представник неповнолітнього обвинуваченого (підсудного) як субєкт процесуального доказування.
Законний представник обвинуваченого-це особа, що залучається до участі в справі постановою особи, котра провадить дізнання, слідчого, судді чи ухвалою суду для представництва прав і законних інтересів неповнолітнього або визнаного у встановленому порядку недієздатним обвинуваченого.
Законний представник обвинуваченого може брати участь у процесі поряд із захисником.
Законними представниками можуть бути (п. 10 ст. 32 КПК України):
- батьки;
- опікуни, піклувальники;
- представники тих установ і організацій, під опікою чи опікуванням яких перебуває особа.
Підставою для допуску особи як законного представника є документ, який підтверджує його відносини з обвинуваченим.
Законний представник обвинуваченого зобов'язаний:
- не розголошувати без відома слідчого або прокурора дані досудового слідства;
- додержуватися порядку під час судового засідання та підкорятися розпорядженням головуючого.
Законний представник обвинуваченого має право:
- бути присутнім при пред'явленні обвинувачення неповнолітньому, що не досяг 16-річного віку, чи неповнолітньому, визнаному розумово відсталим, а також при їх допиті (ст. 438 КПК України);
- бути присутнім при ознайомленні неповнолітнього з матеріалами справи (ст. 440 КПК України);
- заявляти відводи та клопотання, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів (ст. 441 КПК України);
- подавати апеляційну чи касаційну скаргу на вирок (статті 348, 384 КПК України).
Юридична відповідальність законного представникатака ж, як і представника потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача.