31. Слідчі дії – основний спосіб збирання та дослідження доказів

Слідчі дії — це регламентовані нормами кримінально-процесуального права та здійснювані в рамках кримінально-процесуального провадження уповноваженим на те суб'єктом, а також забезпечувані заходами державного примусу процесуальні дії, які являють собою комплекс охоплених предметним та просторово-часовим зв'язком пізнавально-засвідчувальних, комунікативних і мисливих операцій, спрямованих на збирання (отримання, закріплення), дослідження та перевірку доказів. Відповідно до чинного кримінально-процесуального законодавства до слідчих дій можуть бути віднесені: допит свідка, допит потерпілого, допит підозрюваного, допит обвинуваченого, очна ставка, огляд, затримання, впізнання, обшук, виїмка, накладення арешту на майно, відтворення обстановки та обставин події злочину (за КПК Росії — слідчий експеримент), отримання зразків для порівняльного дослідження, експертиза.

---------------------------------------------------------------

32. Слідчі і судові версії в процесі доказування та їх перевірка

В юридичній практиці гіпотези називають версіями (від. лат. versare – видозмінювати). Мається на увазі, що до рішення суду у цивільній справі або винесення вироку у кримінальному судочинстві пояснення певних подій ще можуть змінитися. Версією в слічій практиці та судовому дослідженні називається одне з можливих припущень, які пояснюють юридично-значущу подію в цілому або окрему його обставину. Судові версії будуються і перевіряються під час судо­вого розгляду. Суд, поряд з дослідженням фактичних даних за версією, визнаною розслідуванням єдино вір­ною, може висунути нову чи повернутися до перевірки версії, відкинутої слідчим. Такі версії визначають шляхи судового слідства, сприяючи всебічності і повноті дослі­дження обставин кожної справи.

Слідчі версії—це побудовані слідчим і прийняті ним до перевірки ймовірні припущення, які визначають напрямок розслідування. У розслідуванні злочинів вони виконують важливі функції, а тому знання і дотримання правил їх побудови і перевірки дуже необхідні. Як правило, слідчі версії перевіряються одночасно. Це слід розуміти не в значенні одномоментності, букваль­ного співпадання часу, а так, що слідчий під час розслі­дування не випускає з плану своєї роботи жодної з наявних версій. Не можна перевіряти версії по черзі — затративши час на перевірку версії і переконавшись у її помилковості, можна втратити можливість перевірки ін­ших (зникнуть сліди, свідки забудуть деталі події, зло­чинець прийме заходів до приховання злочину тощо). Згадане не виключає доцільності проведення більшої чи меншої кількості слідчих дій за різними версіями, врахо­вуючи в першу чергу можливість втрати доказів, необ­хідних для перевірки конкретної версії.

------------------------------------------------------

33.Презумпції та преюдиції в доказуванні

Презумпція невинуватості (латин.  Praesumptio - припущення) – принцип кримінального процесу,  згідно з яким, підозрюваний, обвинувачений, підсудний вважається невинним, поки його вина у вчиненні злочину не буде доведена в передбаченому законом порядку і визнана вироком суду, що набрав законної сили.

Преюдиція — виключення заперечуваності юридичної ві­рогідності одного разу доведеного факту. Якщо суд або інший юрисдикційний орган вже встановив певні факти (після їх пере­вірки і оцінки) і закріпив це у відповідному документі, то вони визнаються преюдиціальними — такими, що при новому роз­гляді справи вважаються встановленими, істинними, такими, що не потребують нового доведення.

------------------------------------------------