19. Дія, її визначення

Дія – це взаємопов´язана послідовність подій, утілення послідовного розвитку взаємозв´язків, які приводять до їх змін – суспільних, психологічних, моральних тощо. Дія – це активніcть, вольовий акт людської поведінки, спрямовані на досягення певної мети. Дія формує, активізує і розвиває конфлікт задля зміни ситуації на користь того, хто проводить дію.

Дії в мистецтві бувають фізичні, психологічні, мовні. 20. Екранність

Придатність творчого задуму, або літературної першооснови для його реалізації як телевізійного або кінематографічного твору, а також придатність певних виражальних засобів для їх використання при створенні конкретного телевізійного чи кінематографічного твору.

21. Ефект присутності

Властивий телебаченню психологічний ефект сприйняття екранного видовища як такого, що створює ілюзію безпосередньої участі глядача в екранних подях. Він базується на здатності телебачення до ндивідуалізованого діалогічного контакту з телеглядачем на основі психологічного спілкування з реальними людьми на телеекрані.

Пряма, нехай навіть і фіксована, телевізійна трансляція приваблює здатністю до прямого спостереження картин життя в реальному безумовному вигляді і часі. Певна міра співучасті телеглядача з екранними подіями розкрила абсолютно нові, небачені можливості впливу на аудиторію через синтез зображення і слова, провідником якого виступає конкретна особа, індивідуальність. Живий, безпосередній розвиток події, яка відбувається на наших очах ( або начебто на наших очах), створює виняткову атмосферу глядачевого сприйняття, своєрідну співучасть його у подіях «життєвого потоку». Психологічно в цю ж систему, властиву насамперед за все документальному телебаченню, включаються і його художні форми. Це відбувається на основі властивої телебаченню програмної структури, циклового, багатосерійного принципу показу телепрограм і телефільмів, які дозволяють глядачеві умовно переживати емоційні стани в реальному часі.

22. Ідея

Головна думка твору, або окремої його частини, естетично узагальнене авторське розуміння драматургічних подій, які є виявом його концептуального ставлення до світу й людини.

Ідея разом із зображенням і звуком є невід´ємним чинником художнього образу, яка з´єднує всі його компоненти на основі авторського естетичного й громадянського світобачення.

23. Індивідуальне та типове

Індивідуальне – це відображення суттєвих ознак дійсності та їх взаємозв´язків у неповторних, самобутніх формах, властивих життю. Типове виявляється через індивідуальне, але утворюється завдяки відбору в індивідуальному тих рис, які характерні і для загального. Існує два завдання при створенні або відборі типового в мистецтві, а саме: відібрати те, що типове, і не позбавити типове індивідуальних рис, які надихають типове правдою життя.

У документальних формах мистецтва автори відбирають типове з реального життя; у художніх (ігрових) формах – створюють типові образи на основі відбору індивідуальних характерів і вчинків, які зафіксувались у їхньому життєвому досвіді.

Саме через яскравість індивідуальних образів типові персонажі й дії набувають необхідної характерності та впливу на суб´єкта, який сприймає.