1. Будова і функції механізму творчості

Під механізмом у психології розуміють сукупність засобів та інструментів мислення, почуттів, уяви та психомоторики для збирання чи обробки інформації та виконання робіт.

Механізм творчості складається з кількох компонентів, які існують у неподільній цілісності, працюють разом, підсилюють одне одного. Такими структурними елементами механізму творчості є уява, мислення, почуття, психомоторика людини, її енергетичний потенціал – як постійно їй притаманний, так і той, що формується під впливом певних обставин, у певному середовищі.

Функції механізму творчості полягають у тому, що дають змогу людині сприймати, відтворювати, перетворювати і засвоювати матеріал, користуватися ним як інструментом дії задля певної творчості, продуктами якої можуть бути відкриття, винаходи, художні образи, зрештою - будь-які нові ідеї.

2. Гармонія

Під гармонією розуміють взаємну відповідність частин цілого, узгодженість у поєднанні окремих частин у цілісну структуру.

Таке гармонічне поєднання базується на п´яти головних принципах:

- єдність цілого;

- повторюваність певних ознак змісту і структури цілого в усіх його частинах;

- урівноваженість частин у загальній структурі цілого;

- співрозмірність частин цілого;

- співпідлеглість усіх частин цілого задля створення цілого з окремих

частин, які мають певні відмінності.

До властивостей гармонії належать:

- незводимість властивостей цілого до суми властивостей окремих його частин, яке ще називають “емерджентністю”;

- наявність певного резонансу при взаємодії об’єктів, які в сукупності є елементами гармонічної побудови;

- діалектична взаємодія між процесами, що відбуваються, і тими, які в принципі можуть відбуватися, але поки що не відбуваються, між зовнішнім і внутрішнім, побудова оптимальної стабільності будь-якого об’єкта чи процесу на основі мінімалізації структурних елементів.

Ідеально побудована гармонічна цілісність зазвичай має у своїй основі принцип поєднання частин на основі так званого “золотого поділу”.

3. Емоційність

Емоції – це реакції людини на зовнішні подразники, які мають яскраве суб´єктивне забарвлення й охоплюють усі види чуттєвості та переживань. Емоційність як властивість характеру людини психологічно охоплює всі сфери його діяльності. Однак, у мистецтві цей прояв характеру має особливе значення. Підвищена здатність до емоційності, з одного боку, дозволяє митцеві сповнити художній твір яскравими почуттями, а з другого – допомагає глядачам (слухачам, читачам) якнайповніше сприймати мистецькі образи.

Емоційність в екранних мистецтвах здатна виявлятись у всіх виражальних компонентах твору – від загального стилю до конкретних форм виявлення авторської емоційності через зображення та слово в кожному з кадрів. Визначний рівень емоційного ставлення до кінематографічного розкриття дійсності продемонстрували класики кіно – О. Довженко, Дзига Вертов, В. Пудовкін, С. Ейзенштейн, Ф. Фелліні, А. Тарковський, Ю. Іллєнко та інші.

Емоційність також суттєво впливає на здатність режисера згуртувати творчу групу, «заразити» її власним баченням екранного матеріалу, створити навколо себе ефективний творчо-виробничий колектив однодумців.