45. Тиражування і трансляція

Тиражування – це поширення мистецьких явищ на значну телевізійну аудиторію. Наприклад – показ по телебаченню театральної вистави. За часів існування загальнодержавного телевізйного кіно технічною формою тиражування було роздруковування необхідної кількості кінокопій телефільмів і розсилання їх на базові студії телебачення з метою подальшого використання в телепрограмах.

Трансляція – це, по-перше, показ по телебаченню, або випуск у радіоефір, телерадіопрограм, а по-друге – прямий показ реальної події (або випуск у радіоефір репортажу про реальну подію), яка відбувається одночасно з її показом.

46. Характерне

Найсуттєвіше в характері, поведінці персонажів, у зображенні епохи, явищ, подій, переживань тощо. Характерне є невід´ємною ознакою життєвої правди художнього, публіцистичного образу. 47. Цільова аудиторія

Певна телевізійна аудиторія, яка має властиві їй уподобання, коло інтересів, естетичні смаки, рівень підготовленості до сприйняття певних типів та тематики телевізійних програм. Прикладами цільових аудиторій є молодіжна, дитяча, національна, різних вікових категорій, фахова і т.п. Врахування особливостей цільової аудиторії певної програми означає наявність цікавого для аудиторії змісту програм, їхнього стильового забарвлення, певного часу програмного показу. Мета цих дій – встановити активніши психологічно-емоційний контакт між екранним твором і глядачами з урахуванням психологічних, вікових, освітніх, фахових і т.п. особливостей окремих груп телеглядачів. 48. Час як композиційна основа видовища

Усі видовища є не тільки просторовими, але й просторово-часовими. Це означає, що вони розгортаються в реальному, або реально-образному часі. Саме їхній часовій природі зобов´язані можливості композиційного розгортання видовища, максимальне наближення їх розвитку до глядачевого сприйняття, а отже – можливості керування емоціями глядача.

Час дає змогу будувати драматургію видовища як розгортання інформації й образу, досліджувати розвиток подій, їх взаємодію.

Час у видовищі може відповідати реальній екранній чи сценічній дії, тобто бути об´єктивним, або відображати драматургію авторського відчуття дії, тобто бути суб´єктивним. У тому й іншому випадку час – засіб організації та спрямування глядачевої уваги на певному драматургічному матеріалі.

Часова природа відрізняє видовища від не-видовищ, які мають просторовий характер, наприклад від архітектури, яка має суто просторову композиційну побудову.

Розділ третій. Драматургія