44.Типи міжособистісних взаємин

Оцінка міжособистісних стосунків передбачає проведення їхньої класифікації.

М. Обозов пропонує таку класифікацію міжособистісних стосунків: знайомства, приятелювання, товариські, дружні, любовні, подружні, родинні, деструктивні Вона спирається на кілька критеріїв: глибину стосунків, вибірковість щодо партнерів, функції стосунків.Головним критерієм розрізнення міжособистісних стосунків є рівень включення особистості в стосунки. У структурі особистості виділяють такі рівні: загальновидові, соціокультурні, психологічні, індивідуальні. Найбільше включен-ня індивідуальних характеристик особистості відбувається у дружніх, подружніх стосунках. Стосунки знайомства, приятелювання обмежуються включенням у взаємодію переважно видових та соціокультурних особливостей особистості.Другий критерій — вибірковість щодо партнерів — можна визначити як кількість ознак, що мають значення для встановлення та відтворення стосунків. Найбільшу вибірковість виявляють стосунки дружби, подружні, кохання, найменшу * знайомства

47.ПСИХІКА-суб`’єкт, образ об’єктивного світу.

49ІНДИВІД-окремий представник людського роду.

48. Що є предметом вивчення психології на сучасному етапі

На сучасному етапі розвитку психологічної науки предмет психології визначають по-різному. Розглянемо деякі сучасні погляди на його розуміння.

Отже, предмет психології має складну комплексну структуру, основними ланками якої є:

людина та її психіка, досліджувані в процесі філо- та онтогенезу;

зовнішнє психічне як носій психоенергетичного потенціалу і впливу;

внутрішнє психічне, яке перебуває на несвідомому, підсвідомому, свідомому і надсвідомому рівнях, його вплив на життєдіяльність людини;

людина як особистість та індивідуальність;

людина як власне «Я», соціальна роль, зовнішнє психічне;

питання розроблення технологій взаємодії індивіда з власною психікою з метою її збереження й захисту;

відновлення психоенергетичного потенціалу, саморозвитку й подальшого самовдосконалення;

взаємодія людини із зовнішнім психічним і зміна останнього тощо.

ПИТ. 50 ІНДИВІДУАЛЬНІСТЬ- неповторність, певна своєрідність фізіологічних та психологічних ознак які відрізняють 1 людину від іншої(по лекції) -сукупність своєрідних психічних особливостей і певних властивостей людини, які характеризують її неповторність і виявляються у рисах характеру, у специфіці інтересів, якостей, що відрізняють одну людину від іншої.(вікіпедія)

ПИТ. 51 ОСОБИСТІСТЬ – індивідуальне буття суспільних відносин(по лекції) - поняття, вироблене для відображення соціальної природи людини, розгляду його як суб'єкта соціокультурного життя, визначення його як носія індивідуальності, що розкривається в контекстах соціальних відносин, спілкування і предметної діяльності[1], соціально зумовлена система психічних якостей індивіда, що визначається залученістю людини до конкретних суспільних, культурних, історичних відносин.(вікіпедія)

52. РОЗВИТОК ОСОБИСТОСТІ - це процес формування особистості,як соціальних якостей індивіда, результат її соціалізації і виховання

53. РОЗВИТОК ПСИХІКИ - це закономірні зміни психічних процесів у часі, які виступають у кількісних, якісних та структурних змінах.

54.МЕТОДСпосіб досягнення сутності предмета і знання,ті прийоми і способи задопомогою яких дослідник отримує достовірні відомості,що надалі використовується для побудови наукових теорій і розробки практичних рекомендацій.

55.ВІДЧУТТЯЦе відображення окремих властивостей,якостей предмету і явищів об’єктивної дійсності внаслідок безпосереднього впливу на органи чуття.

56СПРИЙНЯТТЯ-процес відображення предметів і явищ об’єктивної дійсності, що діють на органи чуття в даний момент.

57.МИСЛЕННЯ– процес опосередкованого і узагальненого відображення свідомості людини предметів і явищ об*активної діяльності, в їх істотних властивостях,зв*язках і відношеннях.

58 ЗДІБНОСТІ - це своєрідні властивості людини, її інтелекту, що виявляються в навчальній, трудовій, особливо науковій,та іншій діяльності і є необхідною умовою її успіху.

59.ПА́М'ЯТЬ - психічний процес, який полягає в закріпленні, збереженні та наступному відтворенні минулого досвіду, що дає можливість його повторного застосування в життєдіяльності людини.