5.Тема та ідея художього твору

Ідея (грецьк. idēa – першообраз) – це основна думка про відтворені життєві явища й події. Вона органічно пов`язана з темою, адже ж несе в собі оцінки зображених у творі людей, стосунків між ними, щось схвалює, підносить, стверджує, а щось викриває, осуджує, заперечує. Власне, художня ідея як узагальнена, емоційна, образна думка лежить в основі змісту твору, взагалі об`єднує всі його компоненти.

Ідея немовби підводить підсумок усьому зображеному в художньому творі й виступає як мотивований усім його змістом тип духовного оціночного ставлення митця до дійсності, реалій життя, як думка, що виражає певну, сповідану автором концепцію світу й людини. Аналізуючи твір, ми умовно розуміємо під художньою ідеєю його головну, узагальнену думку, що акумулює його моральне, філософське, історичне і т.п. значення, тобто визначаємо її як певне логічне судження, що випливає зі змісту твору.

Зміст художнього твору багатозначний, кількість ідей, проблем, які в ньому порушуються, реалізуються, в принципі невичерпні; кожен читач може побачити у творі свою ідею. (Одноідейними бувають невеличкі ліричні вірші, що містять одну думку – переживання).

Від сили залежності ідеї художнього твору з його чуттєвою, образною основою, розрізняють дві основні форми вираження ідеї твору – об`єктивну і суб`єктивну (тенденційну).

Крім головної ідеї виділяють у творі ще й похідні від неї, які найчастіше пов`язуються з образами окремих персонажів або темами різних фабульних ліній творів.

Тема (грецьк. thema – те, що лежить в основі) – це ті сторони реального життя, які знайшли своє художнє відбиття відповідно до поглядів письменника. У творі тема існує у вигляді того вихідного смислового положення, до якого він, умовно кажучи, може бути зведений.

Значний за обсягом твір (повість, роман, драма та ін.) порушує не одну, а кілька проблем, відповідно в ньому реалізується не одна, а кілька тем. Звідси говорять про ідейно-тематичне навантаження твору.

Зовнішня тема – це те, що відображено вцілому, загальна вказівка на обраний митцем для художнього втілення той чи інший життєвий об`єкт (напр., людина і людина, людина і суспільство тощо).

Внутрішня тема (або проблематика) – це відібраний життєвий матеріал, де письменник ставить і пропонує до розв`язання гострі злободенні проблеми сучасного життя, звертає на них увагу читачів. Іноді проблема твору може бути покладена у самій назві твору або епіграфі (напр., роман П.Мирного і І.Білика “Хіба ревуть воли, як ясла повні?)

Тематичний аналіз твору будується на виокремленні головної теми, яка має провідне значення для розкриття творчого задуму автора, і ряду допоміжних тем, – тобто тем окремих фабульних ліній твору або навіть окремих сцен.

Тему ліричного твору прийнято називати мотивом, причому в творчості того чи іншого поета висвітлюється низка тем, часто близьких, споріднених, і тому правомірно визначаються мотиви лірики певного поета (напр., Т.Шевченка, О.Олеся, Ліни Костенко).

У літературному творі тема те ідея становлять неподільну єдність: тема поглиблює ідею, ідея розкриває тему. Ідея не може бути розкрита поза темою, а тема не може й виникнути без ідеї. Виходячи з розуміння змістовності теми і єдності її з ідеєю, ми говоримо, що художній твір має ідейно-тематичну основу, тобто показує певну сторону життя, ідейно усвідомлену і сповідувану митцем.