2.Предмет і специфіка художньої літератури

Літературою (лат. littera – буква, літера) називається один з основних (на сучасному історичному етапі) видів мистецтва, в якому матеріальним носієм образності є слово, словесний образ.

У широкому розумінні літературою називають будь-який витвір людської думки, що втілений у писемному слові й має суспільне значення. Для виділення у масі літературної продукції творів, що мають мистецьку вартість, почали з часом вживати термін “художня література” (тобто естетично значуща література).

Крім поділу на поезію та прозу, художня література має внутрішній поділ на так звані роди літератури, до яких належать три основні: епос, лірика, драма, – та низка суміжних жанрово-видових утворень, таких, як ліро-епос, епічна драма, мемуари тощо.

Усі існуючі види мистецтва умовно поділяються на три типи: просторові (живопис, скульптура, архітектура), часові (література, музика, спів, танець, пантоміма), синтетичні (театр, кіно).

За матеріальними ознаками ми визначаємо літературу як мистецтво слова. Слово – найбільш гнучкий матеріал. Засобами словесної передачі виявляється можливість частково відтворити зображувальну специфіку майже кожного виду мистецтва. Слово – єдиний з матеріалів мистецтва, що дає змогу зображувати людську мову.

Аналізуючи той чи інший літературний твір, завжди треба пам`ятати, що в центрі його зображення є людина, навіть тоді, коли, здається, автор моделює образи природи, певні ірреальні сторони буття, казкові чи фантастичні образи, – навіть тоді, – у центрі відображення залишається людина, бо про що б не писав митець, він все те пропускає через власні почуття, своє людське суб`єктивне сприймання.

Через словесну творчість ми дізнаємося не тільки про реалії сьогодення, а й пізнаємо минуле того чи іншого народу, нації, суспільно-політичну, культурно-естетичну атмосферу відображеного життя. Більше того, справжній митець може заглянути в майбутнє, побачити перспективи розвою суспільного життя свого народу. У тому чи іншому літературному творі особливим, утаємниченим способом відображена душа народу, його національні первні, своєрідні ментальні особливості, прикмети, спосіб світовідчуття, сприймання навколишнього світу тощо.

Естетика (від грецьк. аesthesis – сприймання, відчування) – наука про прекрасне, про емоційне ставлення до світу й мистецтва. Прекрасне в мистецтві – це невід`ємна частина його і специфічна особливість. У красі – навіть у найпростіших її проявах – ми зустрічаємося з чимось цінним, що існує не задля другого, а для самого себе, що самим своїм існуванням потішає, і задовольняє нашу душу, яка на красі заспокоюється від життєвих турбот і втоми. Краса не тільки мета сама в собі, вона також задовольняє й духовні потреби людини з давніх-давен, і в цьому полягає її головна користь.

Ми дуже часто зустрічаємося в літературному мистецтві з естетичним – ідеями прекрасного, що вміщуються в різних художніх формах. Проте ці форми, що вважаються за прекрасні в одну добу і для одних авторів та часів, у другу добу – досить далеко не видаються прекрасними. Кожна епоха, кожен народ мають свої естетичні ідеали.

Але мистецтво не завжди відображає прекрасне, в нього входить й жорстока проза, інколи – бридке, потворне, а також байдуже.

Загальновідомо, що художньо досліджуючи реалії життя, відбираючи з нього найтиповіше, найсуттєвіше, кожен письменник не просто віддзеркалює його, а й ставить певну виховну дидактичну мету у літературному творі, власне, утверджує певні чесноти, виводить свої ідеали, або ж, навпаки, щось засуджує, викриває, таврує тощо. Одне слово, у художньому творі, у його ідейно-тематичному навантаженні зосереджена і певна дидактична мета, що впливає на почуття читача, тобто несе в собі виховний потенціал. Твір має емоційно вплинути на читача. Сприймаючи твір, ми водночас естетично насолоджуємось, переживаємо ті колізії, через які веде автор своїх героїв. У такий спосіб читач, за словами В.Стуса, переймається “естетичним стражданням” і в такий спосіб очищає свою душу через своєрідний духовний катарсис.

Мистецтво слова			Могутній фактор виховання людей				Джерело задоволення естетичних потреб
Естетичний ідеал для читача			ХУДОЖНЯ ЛІТЕРАТУРА				Фактор формування світоглядних позицій
Джерело поширення знань та ідей		Один з способів пізнання світу від найдавніших часів до наших днів					Образне відображення дійсності в інтерпритації письменника