Анотований конспект лекцій Дисципліна «Основи теорії літератури»

1.Літературознавство як наука

Літературознавство (нім. – Literaturwissenschaft) поруч із мовознавством або лінгвістикою виступає однією з найголовніших філологічних дисциплін. При розкритті цього поняття слід звернути увагу на специфіку його внутрішнього змісту: лінгвістика досліджує мову, її функції та історичний розвиток; літературознавство – художню літературу різних народів, виявляє закономірності її розвитку.

Літературознавство та лінгвістика постійно взаємодіють між собою: художня література слугує одним із джерел лінгвістичних студій, а літературознавство, у свою чергу, допомагає мовознавчій науці зрозуміти змістову специфіку художньої творчості, пояснити її лінгвістичні особливості.

Предметом літературознавства є художня література, що, у свою чергу, разом із живописом, скульптурою, архітектурою, музикою, яким також притаманне образне відображення дійсності, є частиною того чи іншого національного мистецтва, дослідженням якого займається мистецтвознавство. Серед цих мистецьких видів література є найуніверсальнішою, оскільки їй підкоряється все – і час, і простір. Аналізуючи літературний твір, літературознавець, філолог враховує змістові і формотворчі категорії мистецтвознавства про скульптуру, театр, музику, образотворче мистецтво.

У літературі здебільшого відбивається історія розвитку держав, епох, завдяки чому ми можемо простежити історичний розвиток тих чи інших народів. У такому розумінні літературознавство постає як історична наукова дисципліна, що допомагає історії вивчати суспільне буття певного народу.

Літературознавство постійно взаємодіє з естетикою, філософією, фольклористикою, психологією, теологією, соціологією, герменевтикою, етикою, математикою та іншими науковими дисциплінами, що вивчають ті чи інші сторони людського буття.

Сучасне літературознавство як наука про художню літературу об`єднує три провідні галузі: теорію літератури (вивчає природу, специфіку, загальні закономірності розвитку художньої літератури, встановлює критерії та принципи аналізу й оцінки літературного матеріалу), історію літератури (ця галузь літературознавчої науки досліджує літературний процес і на його основі з`ясовує місце і значення окремих явищ літератури) та літературну критику (поціновує те чи інше літературне явище з точки зору його розвитку, на тлі суспільно-естетичного розвою суспільства). Кожна з цих основних літературознавчих дисциплін неодмінно використовує здобутки інших. Розрізняють ще й компаративістику або порівняльне літературознавство і текстологію.

Літературознавство, як і кожна інша наука, має ще й цілий ряд допоміжних дисциплін: літературну історіографію (дослідження історії розвитку та нагромадження знань з основних літературознавчих дисциплін), літературну бібліографію (виявлення, облік і систематизацію друкованих творів художньої літератури й літературознавства), текстологію (дослідження і тлумачення первинних текстів художніх творів), палеографію (вивчення писемних знаків, особливостей написання літер, почерки тощо), літературне джерелознавство (вивчає джерела історії й теорії літератури, способи їх пошуку, систематизації та використання), літературну евристику (встановлює авторство, адресата листа, дату тощо), герменевтику (витлумачення текстів, вироблення принципів їх інтерпретації), психологію літературної творчості (вивчає психологічні закономірності та особливості творення письменником художнього тексту), перекладознавство (теорія та практика перекладацької справи).

Л І Т Е Р А Т У Р О З Н А В С Т В О

Основні літературознавчі дисципліни

Допоміжні літературознавчі дисципліни

Суміжні науки

Історія літератури

Літературна історіографія

Естетика

Теорія літератури

Літературна бібліографія

Історія

Літературна критика

Текстологія

Соціологія

Компаративістика

Палеографія

Народознавство

Літературне джерелознавство

Психологія

Літературна еврестика

Лінгвістика

Герменевтика

Мистецтвознавство

Філософія