Міністерство освіти і науки України

Луцький державний технічний університет

Програмування і алгоритмічні мови Конспект лекцій

Методичні вказівки до лекційних занятть:

” Програмування і алгоритмічні мови ”

для студентів спеціальності /7.092501/

“Aвтоматизоване управління технологічними процесами “

денної та заочної форми навчання

Редакційно-видавничий відділ

Луцький державний технічний університет

Луцьк 2004

УДК 621.325.5:621.382.049.77

ББК 34.5

Конспект лекцій. Методичні вказівки до лекційних занятть з курсу “Програмування і алгоритмічні мови” для студентів технологічного та заочного факультетів спеціальності /7.092501/ “Автоматизоване управління технологічними процесами” / О.О. Смолянкін - Луцьк : ЛДТУ, 2004. –40 с.

Укладач: О.О. Смолянкін

Рецензент: Ю.Й.Тулашвили

Відповідальний за випуск: О.О. Смолянкін

Затверджено науково-методичною радою ЛДТУ

протокол № ______ від_________ 2004р.

Рекомендовано до друку методичною комісією

технологічного факультету

протокол № ______ від__ ____ 2004р.

Розглянуто на засіданні кафедри автоматизованого

управління виробничими процесами,

протокол № _______ від________ 2004р

Лекція 1 Основи мови с. Оператори введення та виводу.

С - універсальна мова програмування з компактним способом запису виразів, сучасними механізмами керування структурами даних і багатим набором операторів.

У С немає прямих операцій над змістовими об’єктами, такими, як стрингі, множини, списки і масиви. У ньому немає операцій, які б маніпулювали з цілими масивами чи стрингами, хоч структури дозволяється копіювати цілком як єдині об’єкти. У Сі немає засобів вводу-виводу, інструкцій READ(читати) і WRITE (писати) і яких-небудь методів доступу до файлів. Усі це-механізми високого рівня, які в Сі мають бути забезпечені винятково за допомогою дійсно викликаних функцій.

Дві функції: PRINTF для виводу і SCANF для введенню дозволяють перетворювати чисельні величини в символьне представлення і назад.

Функція PRINTF(CONTROL, ARG1, ARG2, ...) перетворює, визначає формат і друкує свої аргументи в стандартний вивід під керуванням рядка CONTROL. Керуючий рядок містить два типи об'єктів: звичайні символи, що просто копіюються у вихідний потік, і специфікації перетворень, кожна з яких викликає перетворення і друк чергового аргументу PRINTF.

Кожна специфікація перетворення починається із символу % і закінчується символом перетворення. Між % і символом перетворення можуть знаходитися:

- знак мінус, що вказує про вирівнювання перетвореного аргументу по лівому краю його полів;

- рядок цифр, що задає мінімальну ширину полів. Перетворене число буде надруковано в полі принаймні цієї ширини, а якщо необхідно, то й у більш широкому. Якщо перетворений аргумент має менше символів, чим зазначена ширина полів, то він буде доповнений ліворуч (чи праворуч, якщо було зазначене вирівнювання по лівому краю) символами до цієї ширини. Символом, що заповнює, звичайно є пробіл, а якщо ширина полів вказується з лідуючим нулем, то цим символом буде нуль.

- крапка, що відокремлює ширину полів від наступного рядка цифр.

- рядок цифр (точність), що вказує максимальне число символів рядка, що повинні бути надруковані, чи число цифр, що друкуються праворуч від десяткової крапки, для змінних типу FLOAT чи DOUBLE.

- модифікатор довжини L який вказує, що відповідний елемент даних має тип LONG, а не INT.

Функція SCANF(CONTROL, ARG1, ARG2, ...) читає символи зі стандартного введення, інтерпретує їх відповідно до формату, зазначеному в аргументі CONTROL, і поміщає результати в інші аргументи. Керуючий аргумент описується нижче; інші аргументи, кожний з яких повинний бути вказівником, визначають, куди варто помістити відповідним чином перетворене введення.

Керуючий рядок звичайно містить специфікації перетворення, що використовуються для безпосередньої інтерпретації вхідних послідовностей. Керуючий рядок може містити:

- пробіли, табуляції чи символи нового рядка ("символи порожніх проміжків"), що ігноруються.

- звичайні символи (не %), що передбачаються співпадаючими з наступними відмінними від символів порожніх проміжків символами вхідного потоку.

- специфікації перетворення, що складаються із символу %, присвоювання, необов'язкового числа, що задає максимальну ширину полів символу перетворення.

Лекція 2.