19. Зміцнення королівської влади в Англії у хі-хіі ст. Реформи Генріха II.

Заходи нормандських королів сприяли державній централізації і збереженню державної єдності, не дивлячись на феодалізацію суспільства.З часом права корони почали оспорюватись незадоволеними васалами. Свідченням цього є безперервні в XI-XII ст. заколоти баронів, що звинувачують корону в зловживаннях своїми сеньйоріальними правами.

До другої половини XII в. у Англії не було професійних адміністративно-судових органів. Центр управління - королівський двір (курія) - постійно переміщався і подовгу був відсутній в Англії, оскільки король частіше жив в Нормандії. У своєму розширеному складі королівська курія являла собою збори безпосередніх васалів і наближених короля. Під час відсутності короля Англією фактично правив головний юстиціарій - духовна особа, знавець канонічного і римського права. Його помічником був канцлер, що керував секретаріатом. Центральна влада була представлена на місцях шерифами з місцевих магнатів, які нерідко виходили з-під контролю центру. Керівництво ними зводилося в основному до скерування їм виконавчих наказів з канцелярії короля із вказівкою виправити ті або інші порушення, про які стало відомо короні. Більшість судових справ вирішувалась місцевими (сотенними, графськими) зборами і маноріальними судами, що застосовували архаїчні процедури типу ордалій і судового поєдинку. Королівське правосуддя мало, таким чином, винятковий характер.

Зміцнення прерогатив корони, бюрократизація і професіоналізація державного апарату пов'язані в основному із реформами Генріха II (1154-1189). Його реформи сприяли створенню загальнодержавної бюрократичної системи управління і суду, які не були пов'язані з сеньйоріальними правами корони. Вони відбувались за трьома головними напрямками:

1) приведення в систему і надання чіткішої структури королівської юстиції – вдосконалення форм процесу, створення конкуруючої з традиційними і середньовічними судами системи королівського роз'їзного правосуддя і постійно діючих центральних судів). В другій половині XII в. Генріхом II був створений спеціальний механізм королівського правосуддя по цивільних і кримінальних справах, який підвищив авторитет і розширив юрисдикцію королівських судів

2) реформування армії на основі поєднання принципів ополчення і найманства;

3) встановлення нового виду оподаткування населення.

Військова реформа Генріха II полягала в поширенні військової повинності на все вільне населення країни: будь-який вільний - феодал, селянин, міський житель - повинен був мати озброєння, відповідне його майновому становищу. Маючи своє спорядження, військо проте утримувалось за рахунок державної скарбниці, надходження в яку були значно збільшені.

Перш за все була узаконена заміна особистої військової повинності сплатою "щитових грошей", які стали стягувати не тільки з феодалів, але навіть з кріпосних. Цей захід надавав можливість королю утримувати наймане рицарське ополчення. Крім практики стягування "щитових грошей" з феодалів і прямого податку з міст, поступово затвердився податок на рухоме майно.

Військові та фінансові реформи Генріха II дозволили різко збільшити чисельність відданих королю військ, а також отримати кошти на утримання професійного чиновництва. Крім того, дуже прибутковою статтею бюджету залишалося здійснення правосуддя.