18. Завоювання Британії Вільгельмом Завойовником. Зміни в соц–економічній та політичній системі.

З кінця VIII ст. англосаксонська держава почала зазнавати набігів нормано-датчан. З часом ці племена захопили Британь. Вона опинилась під владою короля Кнута. Після смерті цього короля Датська держава розпалась. Престол дістався королю англосаксонської династії, проте ненадовго. У 1066 році його завоював нормандський герцог Вільгельм.

Нормандське завоювання викликало поглиблення феодалізації англійського суспільства. Основою феодального господарства в нормандській Англії став манор- сукупність земельних володінь окремого феодала.

Становище селян, що підлягали суду свого лорда, визначалось матеріальними звичаями. Більше половини судів сотенного округу перетворилася на маноріальні суди - приватні судові палати феодалів. Разом з тим Вільгельм Завойовник, використовуючи як своє положення, так і англійські політичні традиції, проводив політику, яка сприяла централізації держави і зміцненню основ королівської влади

Значна частина конфіскованої у англосакської знаті землі увійшла до складу королівського домена, а інша розподілялася між нормандськими і англосакськими феодалами не суцільними масивами, а окремими ділянками. Завойовники принесли з собою і суворе «лісове право», що дало можливість оголосити королівськими заповідниками значні лісові масиви і карати за порушення їх меж.

Король оголосив себе верховним власником всієї земліі зажадав від всіх вільних землевласників принесення йому присяги вірності. Така присяга зробила феодалів васалами короля, зобов'язаними йому перш за все військовою службою. Принцип "васал мого васала - не мій васал", в Англії не затвердився. Всі феодали розділилися на дві основні категорії: безпосередніх васалів корони, як були крупними землевласниками (графи, барони), і васалів другого ступеня (підвасалів), середніх і дрібних землевласників. Значна частина духівництва несла ті ж служби на користь короля, що і світські васали. Феодали в Англії не придбали тієї самостійності і того імунітету, яким вони користувалися на континенті.

В цілях податкової політики в 1086 році був проведений перепис земель і жителів, результати якого відомі під назвою "Книга страшного суду". За даними перепису, велика частина селян була покріпачена і виступала як особисто зобов’язані, спадкові утримувачі землі від лорда. Проте в окремих областях зберігся прошарок вільного селянства, на яке розповсюджувалась лише судова влада лорда. Вільне селянське населення в XI-XII ст. знаходилося під впливом з одного боку ситуації, коли королівська влада сприяла закріпаченню вільного селянства, а з іншого – обставини, коли розвиток ринку призводив до появи більш зажиточних селянських господарств, яких королівська влада розглядала як політичні союзники в боротьбі з сепаратизмом крупних феодалів. Королівські суди нерідко захищали таких селян від свавілля лордів.

Це згладжувало правові та соціальні різниці між верхівкою вільного селянства, городянами, мілким рицарством. Зближувала ці шари і певна спільність їх економічних інтересів Відносна єдність держави, зв'язки з Нормандієй і Францією сприяли розвитку торгівлі. В умовах посилення центральної влади англійські міста не отримали такої автономії, як на півдні континенту або в Німеччині, і вимушені були все частіше купувати королівські хартії, в яких містилися лише деякі торгові привілеї.