11. Державний устрій Франції в період станово-представницької монархії

На чолі держави був монарх, який зосереджував у своїх руках владу у державі. Проте його влада була обмежена: він змушений був залучати для вирішення важливих питань дорадчі органи – збори представників різних станів.

Виділяється 3 стани:

1) духовенство,

2) дворянство,

3) буржуазія.

До центральних оргнів станово-представницьої монархії , крім дорадчого органу – Генеральних штатів, належали: король, державна рада, яка здійснювала за вказівками короля управління і контроль щза окремими ланками управління, рахункова палата – яка здійснювала фінансове управління.

Серед посадових осіб найбільше значення мали:

1. канцлер, який здійснював поточне управління й контроль у державній раді, під його керівництвом складалися проекти ордонансів (законів).

2. конетабль – командир королівської армії

3. камерарій – скарбник,палатини – королівські радники, які виконували окремі, особливо важливі доручення короля.

Посадові особи, які склали новий державний апарт короля, були люди незнатні, зобов’язані своїм призначенням королю, ітому від нього залежні. Серед них було багато людей освічених, юристів – яких називали легістами. Вони були прибічниками централізації і посилення королівської влади. З їх допомогою королі усунули від основних важелів державного управління знать.

12. Генеральні штати ( виникнення, структура, компетенція, роль)

перші збори станового представництва – штати виникли ще у ХІІІ ст. в окремих провінціях. Це були збори вищого духовенства, сеньйорів, мерів міст. Скликалися вони періодично. . Розглядали питання , які головним чином стосувалися затвердження одноразових грошових зборів. Спочатку такі збори скликалися місцевими правителями. Але досить скоро вони опинились під контролем короля.

У 1302 році вперше було скликано загальнофранцузські збори станів. Їх стали називати Генеральними штатами.Наступний бурхливий час повсань та війн перетвори Генеральні штати на найважливіший орган держави.

Кожен стан був представлений окремою палатою: Перша палата складалась з вищого духовенства. У другій палаті представлені дворяни. Причому найбільш знатні до складу не входили: вони як безпосередні васали короля брали участь у розробці рішень у складі королівської курії. Третій стан обирав депутатів (участь у виборах брали представники влади міст, мери та члени міських рад).

Усі питання розглядались окремо по палатах, рішення приймалось більшістю глосів. Затверджувалось рішення всіма палатами, причому кожна палата мала один голос.

Генеральні штати скликались за рішенням короля. Введення нових податків і одноразових грошових зборів потребувало попередньої згоди Генеральних штатів. Тому королі звертались до штатів досить часто. Духовенство і дворяни від податків звільнялись – вони давали лише згоду на оподаткування «третього стану».

Генеральні штати мали право звертатись до короля з проханнями, скаргами та протестами. Вони мали право вносити пропозиції, зауваження та критикувати дії королівської адміністрації.

Укладання 1357 року «Великого березневого ордонансу» сприяло збільшенню ролі та повноважень Генеральних штатів. Проте ордонанс не було втілено в життя. Із закінченням Столітньої війни почалось подальше зміцнення королівської влади. В розпорядженні короля була велика наймана армія, бюрократичний апарат. Вони утримувались за рахунок податків, які почали стягувати без попередньої згоди Генеральних штатів. Починаючи з XV ст.. Генеральні штати перестають скликатися. Це було обумовлено рядом причин:

1. протиріччями між інтересами двох привілейованих станів та «третього стану»;

2. депутати Генеральних штатів ще не могли піднятися на тільки до розуміння загальнодержавних інтересів, але навіть до розуміння інтересів свого стану в масштабах країни.