30. Революція 1918-1919 рр. В Німеччині. Проголошення Веймарської республіки. Діяльність уряду ф.Еберта.

29 жовтня 1918 р. був відданий секретний наказ кораблям флоту вийти у море для бою з англійськими ВМС. Через телеграфістів і офіцерських вістових про нього довідалися матроси. З листопада повстали моряки з військових кораблів, що базувалися в м. Кілі. . 9 листопада революція перемогла в Берліні. Соціал-демократи покинули уряд М. Баденського. Останній самовільно проголосив зречення кайзера Вільгельма II, після чого склав з себе повноваження, передавши без формальностей Еберту (соціал-демократу) ключі і печатки рейхсканцелярії. Після отримання інформації про проголошення К. Лібкнехтом більшовицької республіки новий уряд Німеччини, сформований Ебертом, поспішив проголосити «вільну демократичну республіку». Скасовувався воєнний стан, проголошувалися свободи слова, друку, зібрань, загальне виборче право.

У листопаді- грудні 1918р. німецька революція опинилася на роздоріжжі. 23 листопада виконком Берлінської ради прийняв рішення про проведення загальних виборів на Всенімецький з'їзд Рад, призначений на 16 грудня. Уряд Еберта- Хаазе ЗО листопада видав декрет про вибори в установчі Національні збори 16 лютого 1919 р.

Зимове двовладдя в Німеччині було таким. Поліцай-президентом Берліна став лівий незалежник Е. Ейхгорн. Ейхгорн провів ретельну чистку поліції, і в столиці вона стала лояльною до лівих. Під їхнім контролем в Берліні перебувала і т. зв. народна морська дивізія. Контрреволюція також гуртувала свої сили. В умовах повного розвалу армії верховне командування 24 листопада 1918 р. видало наказ про формування добровільницьких корпусів (фрайкорів). На початок 1919 р. під керівництвом генералів навколо Берліна було сформовано кілька добровільницьких корпусів під загальним командуванням генерала Лютвіця. 4 січня генерал запросив до військового містечка Цоссен Еберта та членів його уряду. Враження від параду 4 тис. вишколених фрайкорівців було настільки сильним, що прусський міністр внутрішніх справ того ж дня оголосив про зміщення Ейхгорна з посади поліцай-президента Берліна. Комуністи у відповідь вивели 5 січня на вулиці столиці 100-тисячну демонстрацію. Лібкнехт вимагав розпуску фрайкорів. 15 січня увечері К. Лібкнехт та Р. Люксембург були заарештовані та убиті «при спробі втечі».

6 лютого 1919 р. відкрилися Установчі збори. На цьому представницькому форумі тимчасовим президентом Німеччини був обраний Еберт, канцлером - Шейдеман. Оскільки в Берліні становище все ще залишалося непевним, Установчі збори працювали в провінційному Веймарі, столиці Тюрінгії. Становлення т. зв. Веймарської республіки відбувалося в надзвичайно складних умовах. Незважаючи на криваві втрати в Берліні, комуністи намагалися узяти політичний реванш в інших землях колишньої Німецької імперії.

7 квітня 1919 р. була проголошена Баварська Радянська республіка. 13 квітня ключові пости в її уряді опинилися у руках комуністів.

28 червня в Дзеркальній залі Версальського палацу делегація Німеччини підписала мирний договір з країнами Антанти. За його умовами Ельзас та Лотарингія поверталися Франції. Саар на 15 років переходив під управління Ліги Націй.

Округи Ейпен, Мальмеді та Морене після загальнонародних плебісцитів повернулися до Бельгії, Шлезвіг-Гольштейн - до Данії. Відновлювалася незалежність Люксембурга. Частина Верхньої Сілезії переходила до Польщі. Смуга її володінь до узбережжя Балтики дістала назву Польського коридору.