Макроекономічна нестабільність: безробіття й інфляція.

1. Зайнятість населення у ринковій економіці. Причини виникнення та види безробіття.

Безробіття — це складна економічна, соціальна та психоло­гічна проблема. Високий рівень безробіття призводить до соціальних війн, політичних збурень і переворотів, руйнування матеріальних і духовних надбань поколінь, спричиненого відчаєм. Саме тому уряд жодної країни не може залишатися байдужим до пробле­ми безробіття.

Безробіття як економічний феномен пов'язане з переви­щенням пропозиції ресурсу праці над попитом на цей ресурс.

Безробіття як соціально-економічний феномен пов'язане з інституціональними чинниками. За концепцією МОП, працездатними вважаються люди віком від 15 до 70 років. Саме ці вікові межі визначають чисельність робочої сили (ЧРС).

Чисельність робочої сили — це чисельність населення віком від 15 до 70 років, яке прагне реалізувати свою здатність пра­цювати за наймом з метою отримання доходу в грошовій чи на­туральній формі. Іншими словами ЧРС називають трудовими ресурсами, або економічно активним населенням.

З огляду на це, все населення країни поділяють на дві великі групи:

інституціональне — особи, що не досягли працездатного віку, та ті, які вже вибули зі складу робочої сили у зв'язку з по­стійною втратою працездатності (інваліди), виходом на пенсію, перебуванням у тривалій ізоляції тощо;

неінституціональне, яке становлять працездатні особи, що, в свою чергу, поділяються на дві підгрупи:

економічно активне населення, до складу якого входять особи, що працюють за наймом, тобто зайняті, та безробітні;

економічно неактивне населення, до складу якого входять особи, що добровільно не працюють за наймом (домогосподарки, студенти, люди вільних професій, підприємці та ін.) (рис. 16.3).

Безробітні — це непрацюючі особи, що входять до скла­ду робочої сили, які активно шукають роботу за наймом (зареєстровані на ринку праці) і готові почати працюва­ти в будь-який момент.

Такими, що вибули зі складу робочої сили, вважають осіб, які не мають роботи за наймом і активно її не шукають. Вони входять до складу економічно неактивного населення. Крім пе­рерахованих вище категорій до вибулих зі складу робочої сили відносять і тих, хто втратив надію знайти роботу та припинив її пошук.

Існує два види безробіття: вимушене і добровільне.

Рис. 16.3. Структура населення за здатністю до найманої праці

Добровільне безробіття пов'язане з вільним волевиявленням особи, яка входить до складу робочої сили, утриматись від про­позиції праці за неприйнятних для неї умов.

Вимушене безробіття не пов'язане з вільним волевиявлен­ням особи, яка входить до складу робочої сили, а зумовлене чин­никами, що перебувають поза її вибором.

Добровільне та вимушене безробіття проявляються у відпо­відних формах.

Форми безробіття

Існує досить багато форм безробіття, але найважливішими з них є три: фрикційне, структурне і циклічне, — саме ці форми важливі для визначення природного рівня безробіття. Кожна з форм безробіття має свої причини. Тому визначення форм по­в'язують з причинами, що їх породжують, тривалістю та типом безробіття.

Фрикційне безробіття виникає у зв'язку з тим, що вста­новлення рівноваги між кількістю та якістю найманих праців­ників, з одного боку, і кількістю та якістю робочих місць — з іншого, потребує певного часу.

Ця форма, таким чином, пов'язана з пошуком та очікуван­ням роботи, що відповідає певній кваліфікації, уподобанням і рівню винагороди.

Фрикційно безробітні вже мають кваліфікацію, навички, досвід, які можна продати на ринку праці. Якщо людина хоче змінити місце роботи (територіально), змінити кваліфікацію чи перейти на аналогічну роботу з вищою заробітною платою, вона вирішує цю проблему добровільно. Тому фрикційне безробіття, як правило, добровільне і короткострокове.

Структурне безробіття зумовлене змінами у структурі по­питу на працюючих у зв'язку зі змінами структури економіки. Ця форма безробіття виникає у зв'язку з тим, що певні професії "старіють" і потреба в них значно зменшується або й зовсім зникає. Ра­зом з тим виникають галузі та види виробництв, які потребують нових навичок, кваліфікацій, знань, професій. Далеко не завжди колишній шахтар може стати кваліфікованим перукарем, продав­цем чи програмістом. Це означає, що структурне безробіття є переважно вимушеним і значно тривалішим, ніж фрикційне.

Фрикційне та структурне безробіття становлять природне безробіття.

Природним вважають таке безробіття, за якого:

1. спостерігається повна зайнятість, тобто така зайнятість, за якої зберігається конкуренція на ринку праці та забезпечуєть­ся ефективне використання найманої праці;

2. досягається потенційний обсяг національного виробни­цтва (спостерігається за повного та раціонального використан­ня всіх видів ресурсів);

3. немає інфляції.

Повна зайнятість — це зайнятість за природного рівня без­робіття, величина якого становить 5—6 %.

Віднесення фрикційного безробіття до природного не викли­кає сумніву, оскільки воно є вільно обраним (добровільним), а економічна свобода — основа ринкової поведінки суб'єктів. Щодо структурного безробіття, яке є вимушеним, дехто з уче­них не визнає його природним. І все ж вагомим аргументом на користь зарахування структурного безробіття до природного є те, що зміна структури виробництва зумовлюється зміною су­спільних потреб, що, безумовно, відповідає природі економіч­ної людини.

Циклічне безробіття — це відхилення фактичного безробіт­тя від природного в той чи інший бік. У період рецесії відбуваєть­ся падіння обсягів національного виробництва нижче потенцій­ного рівня, фактичне безробіття перевищує природний рівень. У період буму, коли має місце інфляційне зростання економі­ки, фактичний обсяг ВВП перевищує потенційний рівень, а фак­тичний рівень безробіття буде нижчим від природного рівня.

Існують й інші форми безробіття, які не чинять визначаль­ного впливу на економіку, але знати про які важливо, оскільки вони зачіпають інтереси певних груп працездатних.

Сезонне безробіття — вимушена форма безробіття, зумов­лена специфічними умовами виробництва в певних галузях (сільське господарство (рослинницькі галузі), цукроваріння, лісництво, риболовецькі галузі тощо). Часто в період міжсе­зоння люди вдаються до самозайнятості або виїздять на роботу в регіони, оскільки недостатньо працезабезпечені. Ця форма безробіття тяжіє до фрикційного, хоча має також власну спе­цифіку.

Технологічне безробіття — вимушена форма безробіття, пов'язана з вивільненням працівників у зв'язку з запроваджен­ням нової високопродуктивної техніки та технології. Ця форма безробіття тяжіє до структурного.

Молодіжне безробіття стосується молоді, яка вперше ви­ходить на ринок праці й не може отримати роботу. Ринок вияв­ляється байдужим до пропозиції праці з боку молодих людей, оскільки вони ще не мають досвіду, а подекуди й належної ква­ліфікації, але потребують, згідно з законодавством, пільгових умов (нешкідливе виробництво, неповний робочий день, більша відпустка тощо).

Окрім розглянутих форм, важливо також виділити два типи безробіття: відкрите і приховане.

Відкрите безробіття — така ситуація на ринку праці, за якої індивід визнає, що він позбавлений роботи, та офіційно реє­струється у службі зайнятості.

Приховане безробіття пов'язане з наявністю людей, які припинили пошук роботи, втративши надію її знайти.

Отже, ми розглянули зміст, види, форми і типи безробіття. Тепер розглянемо проблему кількісного вимірювання безробіття.

Рівень безробіття визначається за формулою

L + F— економічно активне населення; F - безробітні