22. Заходи дезактивації, дегазації, дезинфекції.

Дезактивація — видалення (змивання, змітання) радіоактивних речовин із заражених ділянок місцевості, споруд, техніки, різних предметів. Залежно від обстановки може проводитися частково або в повному обсязі. При частковій дезактивації знезаражуються тільки деякі ділянки місцевості, основні деталі обладнання, одяг, взуття, засоби індивідуального захисту, тобто все, із чим безпосередньо стикаються люди. Звичайний і захисний одяг і взуття обмітають, витрушують, вибивають і чистять, протирають клоччям, змоченим водою або дезактивувальними розчинами, миють щітками під сильним струменем води. До дезактивувальних речовин належать усі пральні порошки і пасти (ОП-7, ОП-10), що застосовуються у вигляді водних розчинів. Якщо їх немає, можна користуватися господарським милом.

Дегазація — руйнування (нейтралізація) або видалення отруйних речовин (ОР) з різних предметів, техніки, споруд і місцевості. Дегазація, як часткова, так і повна, здійснюється трьома способами: хімічним, фізико-хімічним, механічним. Хімічний спосіб полягає у дії на ОР дегазувальної речовини, внаслідок чого утворюються нетоксичні сполуки. При фізико-хімічному способі ОР видаляють із заражених об'єктів, розчиняючи, випарюючи або поглинаючи їх. Механічний спосіб — це видалення ОР, що знаходиться на поверхні (наприклад, знімають заражений шар ґрунту або засипають його ґрунтом, шлаком).

Основні способи дегазації одягу і взуття — провітрювання, вимочування у воді, кип'ятіння, прання, обробка пароповітряно-аміачною сумішшю. Бавовняні і гумові ви роби кип'ятять і перуть. Якщо у воду додати соду, пральний порошок або мило, руйнування ОР проходить значно швидше. Обробку пароповітряно-аміачною сумішшю застосовують для всіх видів одягу, взуття, хутряних виробів і засобів захисту шкіри.

Дезінфекція — знищення хвороботворних мікроорганізмів і руйнування токсинів на місцевості, спорудах, техніці, різних предметах. Проводиться двома способами — хімічним і фізичним. Хімічний спосіб — це застосування дезінфікуючих речовин, що знищують хвороботворні мікроби і токсини. При фізичному способі хвороботворні мікроби гинуть під дією високих температур.

До фізичних методів належить механічне усунення збудника (миття, чищення щіткою, витрушування, фільтрація), спалювання, кип’ятіння, обробка в пароповітряній камері.

Хімічну дезинфекцію здійснюють за допомогою різних речовин, що згубно діють на збудника.

До них належать: хлорвмісні засоби, йод, бром та їх сполуки, похідні фенолу, альдегіди, окисники, луги, спирти.

Кравченко Неля

23. Горіння та вибухонебезпечні властивості речовин.

Горіння – швидкоплинна хiмiчна pеакція окислення, що супроводжується iнтенсивним виділенням теплоти та світла.

Для виникнення горіння необхiдна наявнiсть трьох фактоpів: гоpючої речовини (бензин, кеpосин i т. п.), окислювача (кисень, азот i т. п.), джерела загорання (відкритий вогонь, іскpа).

З точки зору протікання процесу горіння його поділяють на спалах, займання, запалювання.

Спалах — це короткочасний процес загоряння летких речовин у присутності джерела займання. Тепла, що утворюється при цьому, недостатньо для підтримання горіння.

Займання — це процес виникнення горіння під дією джерела займання У даному випадку існують усі умови для підтримання горіння.

Запилювання — це процес загоряння речовини, при котрому з'являється полум'я, викликане спалахом і горінням газів або парів. Тепло, що виділяється при цьому, здатне підтримувати горіння.

Пожежовибухонебезпека речовин та матеріалів - це сукупність властивостей, які характеризують їх схильність до виникнення й поширення горіння, особливості горіння і здатність піддаватись гасінню загорянь. За цими показниками виділяють три групи горючості матеріалів і речовин: негорючі, важкогорючі та горючі.

Вибухові речовини мають властивості вибухання під впливом ударів, струсів, відкритого вогню. Вони використовуються у цивільному виробництві (геологорозвідувальні роботи, розробка природних копалин відкритим шляхом, меліоративні роботи, будівництво доріг тощо), у військовій справі, в діяльності органів внутрішніх справ. На жаль, ці ж речовини використовують у злочинній, особливо широко — у терористичній, діяльності.

До вибухобезпечних речовин належать: нітротолуол, динітротолуол, тринітротолуол, динітробензол, нітрогліцерин, тринітроцелулоза, гексоген, тетразен, тетрил, гримуча ртуть, гримуче срібло й інші. Вибухонебезпечні речовини мають певний колір, фізичні та хімічні властивості, а також здатність до бризантності, фугасності.

Бризантність - це здатність вибуху дробити середовище, що оточує заряд.

Кравченко Неля

Диана

ккие у тебя вопросі

Неля