16.Класифікація надзвичайних ситуацій:

Надзвичайні ситуації, які можуть виникати на території України і здійснювати негативний вплив на функціонування об'єктів економіки та життєдіяльність населення, поділяються за такими основними ознаками:

за сферою виникнення;

за галузевою ознакою;

за масштабами можливих наслідків.

Причини виникнення

Причини поділяються на природні та антропогенні.

Природні причини

Природні явища , які мають надзвичайний характер і призводять до порушення нормальної діяльності населення, його загибелі, руйнування і знищення матеріальних цінностей називаються стихійними лихами..За природою виникнення поділяються на 1. Тектонічні - 2. Топологічні - 3. Метеорологічні - Антропогенні причини

Антропогенні діляться на соціальні та економічні.

Соціальні:

ріст населення;

урбанізація;

непідготовленість населення;

відсутність інформації про обстановку у НС;

відсутність нормативно-правової бази;

Економічні:

недосконалість технічних засобів і технологічних процесів;

зміна довкілля внаслідок природокористування (забруд

бідність (зношування техніки, недостача коштів на модернізацію, профілактику й т.д.).

17.В результаті троьх взривів листопад-грудень 2007р. на шахті ім Засядька загинуло 106 чоловік,а ще 156 шахтарів було поранено-це найкрупніша аварія за всю історію Укрзаїни за кількістю жертв.

Аварія — небезпечна подія техногенного характеру, що спричинила загибель людей або створює на об'єкті чи окремій території загрозу життю та здоров'ю людей і призводить до руйнування будівель, споруд, обладнання і транспортних засобів, порушення виробничого або транспортного процесу чи завдає шкоди довкіллю.

Катастрофа — велика за масштабами аварія чи інша подія, що призводить до тяжких наслідків.

18. Ліквідація наслідків надзвичайної ситуації проводиться з метою відновлення роботи підприємства організації, навчальних закладів тощо. Вона включає:

розвідку осередків надзвичайних ситуацій;

аварійно-рятувальні й лікувально-евакуаційні заходи;

локалізацію й гасіння пожеж;

відбудову споруд і шляхів сполучення;

проведення ізоляційно-обмежувальних заходів в осередках біологічного зараження;

проведення спеціальної обробки населення;

дезактивації, дегазації техніки, доріг, місцевості тощо.

оперативне інформування населення про виникнення надзвичайної ситуації

19

Загальноприйнятим методом охорони праці вже багато років є використання системи техніки безпеки. Це сприяє створенню машин та інструментів, в роботі з якими виключена небезпека для людини, а також розробці спеціальних засобів захисту, які охороняють людину від небезпеки в процесі праці. Перша причина витікає вже з аналізу еволюції людини. Якби була можливість наочно порівняти сучасну людину з тою. яка жила 20-30 тисячоліть тому, можна було б помітити, що за цей період людина зовні майже не змінилася. Більше того, деякі її фізичні якості, можливо, навіть погіршилися: знизилася гострота зору і слуху, немає тієї сили і витривалості, що були колись. І незважаючи на це, людина в своєму розвитку пройшла шлях віт кам'яної сокири до космосу. З розвитком знарядь праці розширився діапазон дії людини на оточуючий світ. При цьому, зрозуміло, розширилося і коло відповідних реакцій зовнішнього світу на людину в процесій праці. Зросла також сила цих дій. Таким чином, з розвитком техніки небезпека зростає скоріше, ніж людська протидія їй. Загальна причина, яка сприяє зростанню травматизму, - адаптація людини до небезпеки. Для сучасної людини техніка стала засобом задоволення багатьох потреб, джерелом утіхи, об'єктом мотивації, фактором престижу. Використовуючи блага техніки, людина часто забуває, що техніка є ще й джерелом високої небезпеки, а інтенсивне використання її підвищує можливість реалізації цієї небезпеки. Постійна взаємодія з небезпечними машинами і неінформованість про масовий характер нещасних випадків ведуть до того, що людина нехтує насправді небезпечним і адаптується до небезпеки, часто через маленькі вигоди навмисне йде на порушення правил безпеки. Однак, мало навчитися виявляти роль людського фактора в кожному окремому випадку, дуже важливо мати науково обгрунтоване і систематизоване вивчення цього питання, Тому при вивченні питань безпеки праці розділ психології безпеки є обов'язковим. Психологія безпеки - галузь психологічної науки, яка вивчає психологічні причини нещасних випадків, що виникають в процесі пращ та інших видів діяльності, і психологічні фактори підвищення їх безпеки.

Об'єктом дослідження психології безпеки є різні види предметної діяльності людини, пов'язані з небезпекою.

Предметом дослідження даної області є:

- психічні процеси, які породжуються діяльністю і впливають на її безпеку;

- психічний стан людини, який впливає на безпеку її діяльності;

- властивості особистості, які впливають па безпеку діяльності.

Речовини, які погіршують якість навколишнього середовища називаються забруднювачами. Попадання різноманітних забруднювачів у середовище називають забруднюванням природного середовища. Глобальними джерелами забруднень навколишнього середовища є виробнича і побутова діяльність людини. Речовини-забруднювачі класифікують за різними ознаками.

За характером впливу на природу розрізняють такі види забруднень: фізичні, хімічні і біологічні. Фізичні забруднення займають фізичні властивості навколишнього середовища. Серед фізичних забруднень розрізняють теплове, світлове, шумове, електромагнітне, радіаційне забруднення.

Теплове і світлове забруднення викликають зміну температурного режиму та світлового режиму, що може мати негативні наслідки для живих організмів. Шумове забруднення. Шум – одна з форм фізично-хвильового забруднення навколишнього середовища. Він виникає внаслідок згущення і розрідження повітряних мас, тобто коливальних змін повітря. Розрізняють шум постійний, непостійний, коливальний, переривчастий, імпульсний. Загалом шум – це хаотичне нагромадження звуків різної частоти, сили, висоти. Шумове забруднення створює повний звук, що негативно впливає на організм людини, заважає, пригнічує. Організм людини практично пристосовується до шуму, тому регулювання і обмеження шумового забруднення оточення – важливий і обов’язковий захід.

Електромагнітне забруднення. Інтенсивне проникнення в усі сфери діяльності людини електро- та радіотехнічних пристроїв сприяло забруднення природного середовища електромагнітним випромінюванням. Джерелами електромагнітного випромінювання вважаються радіо- і телепередавачі. Спричиняється забруднення природного середовища, електромагнітними полями, які перш за все негативно впливають на нервову систему.

Виникають також проблеми, пов’язані з користуванням побутової електронікою.

Радіаційне забруднення: Розрізняють такі джерела радіаційного забруднення:

1. Випробування ядерних пристроїв, ядерні вибухи у мирних цілях;

2. Вода, що використовується як теплоносій на АЕС і підприємствах для охолодження атомних реакторів.

3. Виготовлення приладів, пристроїв, що містять радіоактивні ізотопи.

4. Аварії на АЕС.

Поширюються радіоактивні речовини різними шляхами.

Механічне забруднення середовища відбувається при складанні господарсько-побутових твердих відходів промпідприємств і шахт.

Хімічне забруднення. Охоплює повітря, ґрунти, рослинність, поверхневі та підземні води. Повітряний басейн забруднюють головним чином викиди промислових підприємств і теплових електростанцій, вихлопні гази транспортних засобів. Частина речовин, що забруднюють повітря, згодом осідає на земну поверхню та хімічно забруднює ґрунти, рослинність і поверхневі води. Крім того, рослинно-грунтовий покрив інтенсивно забруднюється отрутохімікатами та мінеральними добривами.

Біологічне забруднення – різні організм, що з’явилися завдяки життєдіяльності людства – бактеріологічна зброя, нові віруси, це є збудники сніду, епідемій, інших хвороб, а також катастрофічне розмноження рослин чи тварин, переселених з одного середовища в інше людиною. Вплив підприємств нафтохімічного комплексу на стан навколишнього середовища природного середовища характеризується викидами в атмосферу вуглеводнів сірковуглецю, ртуті та інших шкідливих сполук.

Психофізіологія слуху

Звукова хвиля характеризується довжиною (відстань між двома точками хвилі, що мають однакову фазу коливань), амплітудою (максимальне відхилення точки від стану рівноваги), періодом (час одного повного коливання), частотою коливань (кількість повних коливань за одиницю часу, яка виражається в герцах), силою звуку (кількість енергії, що проходить за 1 с через площу 1 м2 поверхні, перпендикулярної до напрямку поширення звукової хвилі й вимірюваної у Вт/ м2), звуковим тиском (абсолютна різниця між тиском максимального згущення повітря та атмосферним тиском, яка виражається в паскалях).

Слуховий аналізатор

Слуховий аналізатор людини являє собою спеціалізовану систему для сприймання звукових коливань, формування слухових відчуттів і впізнавання звукових образів. Допоміжний апарат периферичної частини аналізатора - це вухо.

Розрізняють зовнішнє вухо, до складу якого входять вушна раковина зовнішній слуховий прохід і барабанна перетинка; середнє вухо, що складається із системи з'єднаних між собою слухових кісточок та внутрішнє вухо, де містяться рецептори, які сприймають звукові коливання. До внутрішнього вуха відносять також півколові канали, які є периферичною рецепторною частиною вестибулярного аналізатора.

Нервові імпульси від звукових рецепторів надходять по слуховому нерву в головний мозок. У слуховій зоні кори великих півкуль, розташованій у скроневій ділянці голови, відбувається кінцеве розрізнення характеру звуку, його сили та висоти.

Вплив шуму па організм людини

Інтенсивний шум - акустичний стрес, який призводить не тільки до пору-шення слухового аналізатора, але і до захворювань внутрішніх органів. До механізму виникнення таких захворювань залучені вегетативна (незалежна від нашої свідомості частина нервової) і ендокринна системи. Вони забезпечують постійність внутрішнього середовища організму при його пристосуванні до змінних зовнішніх умов. Внаслідок тривалої дії шуму ці системи перестають чітко регулювати роботу внутрішніх органів, що обумовлює появу гіпертонічної, ішемічної, виразкової та інших хвороб.

Основні методи боротьби з шумом

Існують чотири основні напрямки боротьби з шумом: боротьба в джерелах його утворення; зниження на шляхах його поширення; ослаблення дії на організм людини за рахунок організаційних та медичних заходів; теж за допомогою засобів індивідуального захисту.

20

Що таке «оцінка радіаційної обстановки»

У комплексі заходів захисту населення і об'єктів економіки від наслідків НС основне місце займає оцінка радіаційної, інженерної, хімічної та пожежо-вибухонебезпечної обстановок.

Оцінка обстановки в загальному плані включає визначення:

- Масштабу і характеру НС.

- Заходів необхідних для захисту населення.

- Доцільних дій сил РСЧС при ліквідації НС.

- Оптимального режиму роботи об'єкта економіки в умовах НС.

У даній роботі ми зупинимося тільки на оцінці радіаційної обстановки. Необхідність цієї оцінки випливає з небезпеки ураження людей радіоактивними речовинами, що вимагає швидкого вмещательства, враховуючи її вплив на організацію рятувальних і невідкладних аварійно-відбудовних робіт, а також на виробничу діяльність об'єкта народного господарства в умовах зараження. Масштаби та ступінь радіоактивного зараження місцевості (РЗМ) залежать від кількості ядерних ударів, їх потужності, виду вибухів (від типу ядерного реактора атомних електростанцій), часу, що пройшов з моменту ядерного вибуху (аварії), відстані і метеоумови.

Радіаційна обстановка складається на території адміністративного району, населеного пункту чи об'єкта внаслідок радіоактивного зараження місцевості і всіх розташованих на ній предметів і вимагає вживання певних заходів захисту, що виключають або сприяють зменшенню радіаційних втрат серед населення. Під оцінкою радіаційної обстановки розуміється рішення основних задач по різних варіантах дій формувань, а також виробничої діяльності об'єкта в умовах радіоактивного зараження, аналізу отриманих результатів і вибору найбільш доцільних варіантів дій, при яких виключаються радіаційні втрати. Оцінка радіаційної обстановки проводиться за результатами прогнозування наслідків застосування ядерної зброї і за даними радіаційної розвідки. Оцінка радіаційної обстановки проводиться як методом прогнозування, так і за даними розвідки (показаннями дозиметричних приладів). Виявлення прогнозованою радіаційної обстановки полягає в попередньому (до початку РЗМ) визначенні розмірів зон зараження і відображенні найбільш ймовірного положення цих зон на карті. При оповіщенні населення про загрозу радіоактивного зараження необхідно враховувати можливі відхилення сліду від його положення, нанесеного на карту (план місцевості). Вихідними даними для виявлення прогнозованою радіаційної обстановки є координати центрів вибухів (аварій), потужність, вид і час вибуху (аварії), напрямок і швидкість середнього вітру (метеоумови). Нанесення прогнозованих зон зараження (рис. 1, 2) починають з того, що на карті позначають епіцентр вибуху (аварії), навколо нього проводять окружність. Близько кола роблять пояснює напис. Для ядерного вибуху; в чисельнику - потужність (тис. т.) та вид вибуху (Н - наземний, У - повітряний, П - підземний, ВП - вибух на водній перешкоді). У знаменнику - час і дата вибуху (години, хвилини й число, місяць). Для аварії на АЕС: в чисельнику - тип аварійного ядерного реактора і його можливість, в знаменнику - час і дата аварії. Від центру вибуху (аварії) за напрямом середнього вітру проводять вісь прогнозованих зон зараження, визначають за таблицями довжину і максимальну ширину кожної зони зараження, відзначають їх точками на карті. Через ці точки проводять еліпси. Для ядерного вибуху: коло, пояснює напис, вісь зон зараження і зовнішню кордон зони А наносять на карту (план) синім кольором, зовнішню кордон зони Б - зеленим, зони В - коричневим, зони Г-чорним кольором. Для аварії на АЕС: коло і пояснюючий напис наносяться чорним кольором, вісь сліду і зовнішня межа зони А - синім кольором, зовнішню кордон зони М ~ червоним, Б - зеленим, В - коричневим, зони Г - чорним кольором. Зони зараження характеризуються як дозами опромінення за певний час, так і потужностями доз через певний час після вибуху (аварії). Рис. 1. Нанесення прогнозованих зон зараження при аварії на АЕС Рис. 2. Нанесення прогнозованих зон зараження при ядерному вибуху Так як прогноз РЗМ носить орієнтовний характер, то його обов'язково уточнюють радіаційної розвідкою. Виявлення радіаційної обстановки за даними радіаційної розвідки включає збір і обробку інформації про потужності доз опромінення (рівнях радіації) на місцевості, а також населення зон зараження на карту. Оцінка радіаційної обстановки як за даними прогнозу, так і радіаційної розвідки, включає вирішення основних завдань, що визначають вплив РЗМ на життєдіяльність населення і формувань ЦО.

Методи оцінки радіаційної обстановки

Виявлення радіаційної обстановки передбачає визначення її характеристик і нанесення на карту місцевості зон радіоактивного зараження або на план об'єкта (карту) окремих точок з потужностями доз (рівнями радіації) на певний час після вибуху (аварії). Оцінка радіаційної обстановки передбачає визначення очікуваних доз опромінення, їх аналіз з точки зору впливу на організм людини і вибір найбільш доцільних варіантів захисту, при яких виключаються або знижуються радіаційні ураження людей. Оскільки процес формування радіоактивних слідів триває кілька годин, попередньо роблять оцінку радіаційної обстановки за результатами прогнозування радіоактивного зараження місцевості. Прогностичні дані дозволяють завчасно, тобто до підходу радіоактивної хмари до об'єкта, провести заходи щодо захисту населення, робітників, службовців і особового складу формувань, підготовці підприємства до переведення на режим роботи в умовах радіоактивного зараження, підготовці протирадіаційних укриттів і засобів індивідуального захисту. Для об'єкта народного господарства, розміри території якого незначні в порівнянні з зонами радіоактивного зараження місцевості, можливі тільки два варіанти прогнозу: персонал об'єкта піддається або не піддається опроміненню. Тому для випадку радіоактивного зараження території об'єкта беруть найбільш несприятливий варіант, коли вісь сліду радіоактивної хмари ядерного вибуху проходить через середину території підприємства. Вихідні дані для прогнозування рівнів радіоактивного зараження: час здійснення ядерного вибуху, його координати, вигляд і потужність вибуху, напрямок і швидкість середнього вітру. Характер зміни рівнів радіації по осі сліду радіоактивного зараження для наземного ядерного вибуху наведений у додатку 3 підручника В. Атаманюк [2]. Наведені залежності дозволяють розраховувати очікуваний час випадання радіоактивних речовин і максимально можливий рівень радіації на території об'єкта. За результатами такого прогнозу не можна заздалегідь, тобто до випадання радіоактивних речовин на місцевості, визначити з необхідною точністю рівень радіації на тому чи іншому ділянці території об'єкта. Тільки достовірні дані про радіоактивне зараження, отримані органами розвідки за допомогою дозиметричних приладів, дозволяють об'єктивно оцінити радіаційну обстановку. На об'єкті розвідка ведеться постами радіаційного та хімічного спостереження, ланками і групами радіаційної та хімічної розвідки. Вони встановлюють початок радіоактивного зараження, вимірюють рівні радіації й іноді (наприклад, пости радіаційного і хімічного спостереження) визначають (засікають) час наземного ядерного вибуху. Штаб ЦО об'єкта, отримавши дані про рівні радіації і часу вимірювання, заносить їх в журнал радіаційної розвідки і спостереження:

№ п / п Дата і час вибуху, від якого відбулося отрута. зараження Місце вимірювання, цех Час вимірювання, год, хв Рівень радіації, Р / год Рівень радіації на 1 год після ядерного вибуху, Р / год

1. 21.05. 14.00 № 1 № 2 № 3 16.00 16.02 16.07 20 16 25 46 37 57

По нанесеним на схеми рівням радіації можна провести границі зон радіоактивного зараження. Ступінь небезпеки і можливий вплив наслідків радіоактивного зараження оцінюються шляхом розрахунку експозиційних доз випромінювання, з урахуванням яких визначаються: можливі радіаційні втрати; допустима тривалість перебування людей на зараженій місцевості, час початку і тривалість проведення рятувальних і невідкладних аварійно-відбудовних робіт на зараженій місцевості; допустимий час початку подолання зон (ділянок) радіоактивного зараження; режими захисту робітників, службовців і виробничій діяльності об'єктів і т. д.

Основні вихідні дані для оцінки радіаційної обстановки: час ядерного вибуху, від якого відбулося радіоактивне зараження, рівні радіації і час їхнього виміру; значення коефіцієнтів ослаблення радіації і допустимі дози випромінювання; поставлене завдання і термін її виконання. При виконанні розрахунків, пов'язаних з виявленням і оцінкою радіаційної обстановки, використовують аналітичні, графічні і табличні залежності, а також дозиметричні і розрахункові лінійки. Знаючи рівень радіації і час, що минув після вибуху, можна розрахувати рівень радіації на будь-який заданий час проведення робіт у зоні радіоактивного зараження, зокрема для зручності нанесення 'обстановки на схему (план) можна навести виміряні рівні радіації у різних точках зараженої місцевості до одного часу після вибуху.

Визначення режимів захисту робітників, службовців та виробничої діяльності об'єкта. Під режимом захисту розуміється порядок застосування засобів і способів захисту людей, що передбачає максимальне зменшення можливих експозиційних доз випромінювання і найбільш доцільні їхні дії в зоні радіоактивного зараження. Режими захисту для різних рівнів радіації та умов виробничої діяльності, користуючись розрахунковими формулами, визначають у мирний час, тобто до радіоактивного зараження території об'єкта. У табл. 16 [2] наведені варіанти режимів виробничої діяльності для об'єктів, що мають захисні споруди з коефіцієнтами послаблення радіації К1 == 25-50 і К2 = 1000 і більше. Режими захисту розроблені з урахуванням однозмінній або двозмінної роботи робітників і службовців тривалістю 10-12 год на добу у виробничих будівлях (Косл = 7) та проживання в кам'яних будинках (Косл == 10). Визначення допустимого часу початку подолання зон (ділянок) радіоактивного зараження проводиться на підставі даних радіаційної розвідки за рівнями радіації на маршруті руху і заданої експозиційної дози випромінювання. Визначити допустимий час початку подолання зараженої ділянки за умови, що експозиційна доза випромінювання за час подолання не перевищить 6 Р. Подолання ділянки буде здійснюватися на автомашині (Kосл == 2) зі швидкістю 30 км / год, довжина маршруту 15 км.

Висновок Після вивчення всієї вищенаведеної інформації, ми можемо констатувати, що знання методики оцінки радіаційної обстановки, а також вміння її застосовувати - вміння першої необхідності для кожного працівника штабу ЦО. Знання цієї методики дозволить точно оцінити серйозність НС, спрогнозувати майбутній розвиток ситуації, оцінити зону ураження і швидкість поширення отруйної хмари. Атомна зброя - одне з найсерйозніших на землі. Наслідки ядерного вибуху треба усувати професійно, швидко і рішуче. Тому без знання методик оцінки радіаційної обстановки робота штабіста ГО немислима. Знання методики оцінки радіаційної обстановки в наш неспокійний час тим більш актуально, адже поки зберігається ймовірність ворожої агресії, халатності на АЕС або терористичного акту.

21

Способи захисту населення при радіоактивному і хімічному зараженні місцевості

Способи захисту населення при радіоактивному і хімічному зараженні місцевості Усього більшого значення набуває проблема хімічного і радіоактивного зараження місцевості, і природно захист населення за цих умов. Актуальнішими ці проблеми стали потім величезно скачка в розвиток ядерної науки, яка на перше місце, на жаль, ставить створення ядерної зброї. Але після аварії на Чорнобильській АЕС і на деяких підприємствах, пов'язаних з ядерною промисловістю, людство поступово стало замислюватися над серйозністю цих проблем. Тепер ставляться завдання по розробці ефективних заходів по захисту населення. Як тепер уже відомо, усі люди, що отримали пряме або непряме опромінення, помирають, народжуються діти з відхиленнями. Після того, як були опубліковані ці дані, більшість людей стали протестувати проти подальшого розвитку ядерної науки, спочатку листами, а потім і прямими зверненнями до уряду. Поступово до простих ентузіастів прилучилися різні правозахисні організації і представники екологічних рухів. Тепер вони вимагають заборонити ядерне виробництво і експорту його продуктів. Різні організації виражають протести по-різному, але частенько це пікети АЕС, що не лише відкриваються, але і діючі. Так, наприклад, в Чехії "зелені" пікетували атомну станцію Темелин. У приємно медалі, без виключення є дві сторони. Так і тут з одного боку, вони праві, але, з іншого боку, обстановка у світі йде зовсім по-іншому. Сьогоднішні потреби суспільства вимагають, щоб ядерна енергетика розвивалася і ставала безпечнішою. Для того, щоб убити "чорнобильський синдром" необхідно не закривати атомну галузь, а створювати нові і безпечні АЕС. Багато країн з економічних міркувань не можуть наслідувати приклад США і закрити свої АЕС.

Цивільна Оборона повинна захищати людей!

Саме захист населення від зброї масового ураження і інших засобів нападу повинен являтися пріоритетної в схемі роботи цивільної оборони. Велика частина структурних підрозділів ГО мають бути спрямовані на здійснення завчасних заходів :

1) Укриття населення в колективних засобах захисту - захисних спорудах і простих укриттях, а також уміле використання захисних властивостей місцевості і місцевих предметів;

2) Забезпечення населення засобами індивідуального захисту і виготовлення простих засобів захисту самим населенням, відповідно, своєчасне і уміле застосування засобів індивідуального захисту;

3) Евакуація в заміську зону населення великих міст і прилеглим до них населених пунктів, які можуть потрапити в зону можливих сильних руйнувань або катастрофічного затоплення;

4) Організація сповіщення населення про загрозу нападу супротивника, про радио- активне, хімічному і бактеріологічному (біологічному) зараженні, загрозі катастрофічного затоплення і стихійних лихах;

5) Навчання усього населення захисту від зброї масового ураження і інших засобів супротивника, а також основам надання першої медичної допомоги ураженим.

Цивільна оборона Росії є справою всенародною. Тому усе населення зобов'язане:

- - опанувати необхідні знання по захисту від сучасного вигляду зброї, в першу чергу від зброї масового ураження;

- - практично відпрацьовувати способи захисту від зброї масового ураження і від звичайних засобів, які можуть бути застосовані проти населення;

- - активно брати участь в заходах цивільної оборони;

Навчання по цивільній обороні є обов'язковим для усіх громадян Росії. Адже кожна людина повинна уміти захистити себе і членів сім'ї від наслідків нападу супротивника, а також в різних надзвичайних ситуаціях, зробити самодопомогу і допомогу ураженою. А для цього йому необхідно ще в мирний час вивчити і практично опанувати основні способи і засоби захисту від зброї масового ураження і звичайних засобів.

Від успішного рішення задачі по захисту населення залежать результати виконання і інших важливих завдань цивільної оборони, таких, як забезпечення стійкої роботи об'єктів народного господарства у військовий час, а також проведення рятувальних і невідкладних аварійно-відновних робіт( СНАВР ) в осередках ураження і зонах катастрофічного затоплення. При цьому головними цілями проведення СНАВР ставляться передусім порятунок постраждалого населення, надання йому необхідній допомозі, а також створення сприятливих умов для відновлення життєдіяльності в постраждалих районах.

Важливе місце у виконанні заходів, спрямованих на захист населення і народного господарства, займає об'єкт народного господарства, оскільки на нім безпосередньо виконується увесь комплекс заходів по будівництву захисних споруд для укриття робітників, службовців, підвищенню стійкості роботи об'єктів у військовий час, накопиченню засобів індивідуального захисту, навчанню населення по цивільній обороні.

Своєчасне сповіщення населення

Дуже важливо щоб при виникненні надзвичайних ситуацій був проведений комплекс заходів по захисту населення.

Первинним завданням є організації своєчасного сповіщення.

Основними засобами організації сповіщення є сповіщення засобами радіо і телебачення. Для привертання уваги жителів використовують сигнали спеціального транспорту і переривчасті гудки підприємств.

Завивання сирен, переривчасті гудки підприємств сигнали транспортних засобів означають попереджувальний сигнал "Увага усім"!.

Після того, як ВИ почули попереджувальні сигналячи необхідно негайно включити теле- і радіоприймачі і слухати екстрене повідомлення місцевих органів влади або штабу ГО.

Саме їх вказівками і рекомендаціями повинні визначатися подальші дії населення.

Заходи протирадіаційного і протихімічного захисту

Захист від радіації і хімічних дій (ПР і ПХЗ) повинен здійснюватися проведення заходів ГО.

Ці заходи мають бути спрямовані на запобігання або послаблення дії іонізуючих випромінювань, ОВ і СДЯВ.

Також ПР і ПХЗ повинні включати наступні дії:

- - організація і проведення дозиметричного і химическоо контролю;

- - способи захисту населення при радіоактивному і хімічному зараженні;

- - виявлення і оцінка радіаційної і хімічної обстановки;

- - ліквідація наслідків радіоактивного і хімічного зараження - спеціальна санітарна обробка, знезараження місцевості і споруд;

- - забезпечення населення і невоєнізованих формувань ГО засобами ПР і ПХЗ (протигази, засоби захисту шкіри та ін., накопичення, зберігання, видача).

Колективні засоби захисту

Притулки і протирадіаційні укриття служать для завчасного укриття людей. Їх необхідно будувати заздалегідь.

Найбільш надійний захист від усіх вражаючих чинників зброї масового ураження забезпечують саме спеціальні притулки. Вони можуть захистити навіть від нейтронної зброї масового ураження. Від усіх видів звичайної зброї, а також від шкідливих наслідків застосування ядерної зброї. Такими наслідками є: високі температури, отруйний дам або пара або те і інше, обвали, повне або часткове руйнування будівель і так далі.

Частенько знаходитися в притулках можна досить тривалий час.

Неля