57. Сутність здорового способу життя людини та умови його формування

Відомо, що кожне нове покоління людей формує систему власних ціннісних установок, орієнтації, залежно від умов та стану суспільного життя формує ставлення до тих чи інших явищ. Сучасна українська молодь формується в умовах трансформаційних процесів в українській державі. Становлення ринкових відносин, вільне поширення західної кіно- і відеопродукції, процеси в інформаційній сфері, поширення комп`ютерних технологій – усе це та багато іншого визначило своєрідне, більш спокійне, порівняно з попередніми поколіннями, ставлення сучасних людей до вживання алкогольних напоїв, тютюнопаління, вживання наркотичних та токсичних речовин.

Результати опитування не можуть не викликати занепокоєння. Адже здоров`я населення – показник добробуту держави, тому його збереження є завданням державного рівня. І саме молодь потребує особливої уваги, усвідомлення нею цінностей здоров'я, розуміння визначальної ролі здорового способу життя та формування індивідуальної поведінки кожної людини на цих засадах. Доцільним буде зупинитися на визначенні поняття «здоровий спосіб життя». У філософському розумінні спосіб життя – це синтетична характеристика сукупності типових видів життєдіяльності людей у поєднанні з умовами життя суспільства. Поведінка людини важлива для здоров'я, оскільки впливає на нього безпосередньо через спосіб життя або опосередковано через економічні чи соціоекономічні умови, які, безперечно, є основною детермінатною здоров`я. Щоб вплинути на поведінку людини, необхідні зусилля з боку самої людини сім`ї та суспільства. З огляду на це, зупинимося на ролі батьків у формуванні здорового способу життя дітей, у становленні особистості підлітка. Відомо, що батьки для своїх дітей є одним із основних джерел інформації з багатьох питань. Саме до батьків насамперед звертаються молоді люди зі своїми проблемами та труднощами. Вплив батьків на поінформованість дітей і молоді щодо шкідливих звичок та їх впливу можна поділити на три етапи.

Грунтуючись на цих даних, батькам необхідно починати говорити зі своїми дітьми про алкоголь, куріння, наркотики не пізніше, ніж у віці 10 – 12 років. Ця розмова може врятувати дитині життя. Як же батькам, іншим дорослим говорити про наркотики, як викликати дитину на відверте спілкування?

Це стає можливим за наступних умов:

1. Виховання в дитині незалежності. Слід навчити її саму приймати рішення і відповідати за них. Якщо дитина бачить, що Ви часто чините всупереч своїм бажанням тільки тому, що «всі так роблять», її буде набагато легше переконати в тому, що вона повинна вживати наркотики «як усі».

2. Схвалення дитини. Необхідно хвалити за добре виконану роботу, хвалити за спроби зробити щось важке, хвалити за старанність. Якщо критикувати, то критикувати вчинок, а не людину. Якщо більше хвалити, ніж критикувати, у дитини розвивається почуття впевненості в собі і вона вчиться покладатися на себе і свої відчуття. Дитина з позитивною самоповагою, вірою в себе й почуттям відповідальності почувається менш залежною для інших.

3. Зацікавленість справами й захопленнями своєї дитини. Батькам треба познайомитися з її друзями й заохочувати її до контактів із різними групами підлітків. У тому разі, якщо одна з груп почне примушувати дитину спробувати наркотики, вона зможе піти до іншої групи, а не залишатися самотньою.

4. Готовність обговорити з дитиною питання, які її дуже хвилюють. Діти повинні знати, що вони завжди можуть звернутися до своїх батьків на допомогу.

Велика роль у цьому належить психологічній службі школи, яка разом із адміністрацією, педагогічним колективом планує і реалізує різні напрямки профілактичної роботи.

Говорячи про профілактичну роботу, слід виділяти в ній первинну і вторинну превенцію (запобігання). Первинна превенція – це вся та діяльність,яка дає можливість учасникам навчально – виховного процесу одержувати інформацію про фізичне й духовне здоров`я людини. Сутність вторинної превенції полягає в розпізнаванні перших сигналів або ознак,

Що інтерпретуються як потенційно проблема

уникнути майбутніх реальних проблем.

До роботи над цим планом залучаються психолог, соціальний педагог, медпрацівники школи, класні керівники. Здійснюючи профілактичну роботу в школі, психолог, соціальний педагог, можуть використовувати різні тренінгові програми, спрямовані на профілактику тютюнопаління й інших форм залежної поведінки.

Школі дає дитині багато, проте поряд зі знаннями з основ наук вона повинна приділяти увагу питанням життєдіяльності людини: розвивати в учнів уміння розуміти себе та інших, дружити, жити повноцінним життям, бути щасливим, уміти витримувати незгоди і вирішувати проблеми. Школа повинна орієнтувати дитину на здоровий спосіб життя – свідоме негативне ставлення до наркотиків, спиртних напоїв, тютюнопаління, на розбірливі сексуальні стосунки, виховувати розуміння важливості репродуктивного здоров`я тощо. Практика показує, що набуття і закріплення установок на здоровий спосіб життя формує духовно, фізично і соціально здорову особистість.

Александра