Міжнародні Організації

На американському континенті найбільш потужним інтеграційним угрупуванням є Північноамериканська зона вільної торгівлі – НАФТА (North American Free Trade Area - NAFTA), утворена в січні 1994 р. США, Канадою і Мексикою. НАФТА є регіональною зоною вільної торгівлі. За чисельністю населення (430 млн. чол.), обсягами сукупного валового продукту (більше 20 трл. дол. США) і базовим економічним показникам північноамериканське інтеграційне угрупування може конкурувати з Європейським Союзом. НАФТА володіє могутнім (особливо завдяки США) економічним потенціалом - її частка у світовому ВВП складає близько 30%.

Угода про Північноамериканську зону вільної торгівлі містить комплекс домовленостей, що розповсюджуються, крім торгівлі, на сферу послуг і інвестицій. Специфіка цього регіонального інтеграційного об’єднання полягає у значному відставанні економіки Мексики від економік США і Канади.

Інтеграційним проектом у Південній Америці, що конкурує з об’єднанням НАФТА і виступає своєрідним буфером проти проникнення США до Латиської Америки, є Південний спільний ринок – МЕРКОСУР.

МЕРКОСУР це торговельно-економічний союз який було утворено у 1995 р. на основі Асунсьонського договору від 1991 р. про формування зони вільної торгівлі та митного союзу між Аргентиною, Бразилією, Парагваєм і Уругваєм. В 2006 р. до цієї організації приєдналася Венесуела. Асоційованими членами є Чилі, Болівія, Колумбія, Еквадор і Перу.

МЕРКОСУР у якості спільного ринку країн Південної Америки об'єднує 250 млн. населення і більше 70% сукупного ВВП континенту Стратегічна мета МЕРКОСУР – створення спільного ринку країн Південної Америки, здатного гарантувати економічне зростання країнам-учасницям договору на основі інтенсивної взаємної торгівлі і ефективного використання інвестицій, а також підвищення міжнародної конкурентоспроможності економік субрегіону.

В Азіатсько-Тихоокеанському регіоні достатньо успішно діє міжнародна (регіональна) економічна організація - Азіатсько-Тихоокеанське економічне співробітництво – АТЕС.

До АТЕС входить 19 країн Азіатсько-тихоокеанського регіону (АТР) і дві території - Гонконг і Тайвань, тому офіційно його учасники називаються не країнами-членами АТЕС, а економіками АТЕС: Австралія, Бруней, В'єтнам, Гонконг, Індонезія, Канада, КНР, Малайзія, Мексика, Нова Зеландія, Папуа-Нова Гвінея, Перу, Росія, Сінгапур, США, Таїланд, Тайвань, Філіппіни, Чилі, Південна Корея, Японія [8].

АТЕС - найбільше економічне об'єднання, на яке доводиться близько 60% світового ВВП і 50% світової торгівлі. На момент утворення найвищим органом АТЕС були щорічні наради на рівні міністрів країн-економік АТЕС, а з 1993 р. стали проводитися і зустрічі лідерів (самміти).

На території Південно-Східної Азії діє регіональне об’єднання – АСЕАН. До складу Асоціації країн Південно-Східної Азії входять Бруней, Індонезія, Малайзія, Філіппіни, Сінгапур, Таїланд. Чисельність населення АСЕАН складає 370 млн. чол.., загальна площа – 5,7 млн. км2,обсяги ВВП – більше 2 трл. дол. США. АСЕАН створена відповідно до Бангкокської декларації 1967 року. Головною політичною причиною, що сприяла розвитку організації, було прагнення протидіяти посиленню впливу В'єтнаму після поразки США у в'єтнамській війні та окупації В'єтнамом Лаосу і Камбоджі. Незважаючи на це, АСЕАН - не військова організація, і до її цілей не входить спільна оборона проти агресії. АСЕАН сформулювала певні пріоритети у виробництві для окремих країн-членів, щоб домогтися найраціональнішого використання ресурсів при виробництві певних видів промислової продукції. В рамках АСЕАН були встановлені тарифні преференції. АСЕАН сприяла створенню в регіоні спільних підприємств і реалізації спільних виробничих проектів.

На сьогоднішній день країнами-членами АСЕАН поки не досягнуто значного рівня економічної інтеграції. Багато положень про економічну інтеграцію, про які держави АСЕАН домовилися між собою, не були реалізовані на практиці. Проте, АСЕАН нерідко виступає як колективна сторона на переговорах із торговими партнерами.

КАРІКОМ — спільний ринок країн Карибського басейну. До Карибського загального ринку (КАРІКОМ) входять такі країни, як Гаяна, Барбадос, Ямайка, Тринідад і Тобаго, Антигуа і Барбуда, Монтсеррат, Сент-Кітс і Невіс, Домініка, Гренада, Сент-Люсія, Сент-Вінсент і Гренадини, Беліз. Членом КАРІКОМ є також Багамські острови, але вони не беруть участі у домовленостях про створення єдиного ринку. Карибський спільний ринок було засновано 1973 р.

Його головними цілями є:

• створення загального ринку;

• координація зовнішньоекономічної політики;

• функціональне економічне співробітництво в деяких галузях.

Карибський загальний ринок в рамках КАРІКОМ, де повністю ліквідовані торгові обмеження між Барбадосом, Трінідадом і Тобаго, Гайаною, Ямайкою і Антігуа. Ці країни схвалили єдиний митний тариф по відношенню до товарів третіх країн, тобто це фактично митний союз, в основі якого лежать промислово-сировинні товари. Третина взаємної торгівлі — нафтопродукти.

Андський пакт створено 26 травня 1969 на основі Картахенського угоди у складі Болівії, Колумбії, Перу, Чилі (вийшла з групи в 1976 році) і Еквадору. З 1973 року членом цієї організації стала Венесуела (вийшла зі співтовариства 22 квітня 2011). Андська група охоплює територію в 3,8 млн кв. км з населенням понад 99 млн осіб; її сукупний валовий продукт складає 408 млрд доларів.

Цілі Андського співтовариства - сприяння розвитку країн-учасниць за допомогою їх інтеграції та соціально-економічного співробітництва; прискоренню економічного зростання і забезпечення зайнятості; створення латиноамериканського спільного ринку. Основні напрямки Андської групи зводяться до:

• виробленні єдиної економічної політики, координації здійснюваних проектів;

• гармонізації законодавства: здійснення контролю за застосуванням прийнятих в рамках Андської групи правових норм і за їх єдиної інтерпретацією;

• встановленню тісних взаємних зв'язків між регіонами та органами Андської групи через допоміжні органи - Консультаційна Рада приватних підприємців і Андський інститут праці.

В рамках Андської групи створені:

• Андська корпорація розвитку (АКР), утворена в 1968 році, виступає як банк розвитку, як інвестиційний банк і як агентство економічного та фінансового сприяння;

• Латиноамериканський резервний фонд (ЛРФ) - розпоряджається частиною валютних резервів країн-членів для підтримки платіжних балансів і узгодження фінансової та валютної політики.