Конвертованість валюти

Конвертованість валюти - це об'єктивно необхідна передумовавключення країни у світову економіку, розвитку всіх формзовнішньоекономічних зв'язків. Режим конвертованості валюти впливає наформування інвестиційного клімату в країні. Суб'єкти господарювання,потребують капіталах, можуть залучати кошти з-за кордону.

Іноземні інвестори можуть здійснювати переказ за кордон зароблених вкраїні прибутків, реінвестувати прибуток.

Конвертованість валюти позитивно впливає на економіку країни,стимулюючи конкуренцію, дозволяючи зіставляти внутрішні витрати і ціни зсвітовим рівнем. Національна економіка отримує можливість освоюватипередові технології, підтягувати виробництво до рівня світовихстандартів. Малоефективні виробництва, що не витримали іноземнійконкуренції, згортаються або здійснюють структурну перебудову. УЗрештою, в економіці країни відбувається певна оптимізаціявнутрішніх пропорцій відтворення у зв'язці із загальним станом світовогоринку.

Конвертованість валют як би нейтралізує вплив національних кордонівна рух товарів та факторів виробництва в масштабах світового ринку.

Експортер має можливість перетворити валютну виручку у власнінаціональні гроші. А це необхідно для підтримання нормальногогрошового обігу всередині країни. Аналогічно вирішується проблема дляімпортера товарів, що підлягають оплаті в іноземній валюті - національнавалюта обмінюється на необхідні засоби платежу.

Таким чином, проблема конвертованості валют виникає, колиздійснюються міжнародні розрахунки і платежі. Оборотність валюти - цекатегорія чисто грошового обміну. Але реальне здійснення цього на першийпогляд технічно простого процесу вимагає створення цілого рядупопередніх умов.

Валютні ризики, тобто втрати від зміни валютних курсів, настають в момент надходження виручки на рахунок експортера. У зовнішньоекономічному контракті фіксується два види валют: валюта ціни і валюта платежу.

Валютна ціни (чи валюта угоди) – це валюта, в якій встановлюється ціна товару (послуги) або виражається сума наданого міжнародного кредиту.

Валюта платежу – це валюта, в якій проводиться фактична оплата товару (послуги) або погашення міжнародного кредиту. Ці дві валюти можуть збігатися одна з одною, але можуть і не збігатися.

Валютні ризики проявляються при зміні за час здійснення зовнішньоторговельної операції курсового співвідношення між валютою платежу і валютою, в якій виражені витрати експортера або ведеться облік його валютних надходжень (валюта ціни). Величина валютного ризику пов’язана зі втратою купівельної спроможності валюти, тому вона знаходиться в прямій залежності від розриву в часі між терміном укладання угоди і моментом платежу.

Ступінь валютного ризику можна знизити, використовуючи два методи:

1) правильний вибір валюти ціни;

2) регулювання валютної позиції по контрактах.

Метод правильного вибору валюти ціни зовнішньоекономічного контракту полягає у встановленні ціни в контракті в такій валюті, зміна курсу якої вигідна для даної організації. Для експортера такою валютою буде “сильна” валюта, тобто така, курс якої підвищується протягом терміну дії контракту. Для імпортера вигідна “слабка” валюта, курс якої знижується. Слід, однак, мати на увазі, що прогноз руху курсу валют у найкращому випадку можливий з вірогідністю не більше 70%. Крім того, при укладанні контракту не завжди є можливість вибрати валюту, оскільки інтереси партнерів в цьому питанні можуть бути протилежні, і, відповідно, вибравши сприятливу валюту, прийдеться поступитися будь-яким іншим пунктом договору (ціна, кредит, забезпечення тощо), а це не завжди можливо і вигідно.

Метод регулювання валютної позиції по контрактах, які укладаються, може використовуватися господарюючими суб’єктами, котрі укладають велике число зовнішньоекономічних угод з партнерами з різних держав.

Застосовуються два методи страхування від валютних ризиків:

1) валютні застереження;

2) форвардні операції.

Валютні застереження представляють собою умову, яка спеціально включається в текст контракту, і згідно з якою сума платежу повинна бути переглянута в тій же пропорції, в якій відбувається зміна курсу валюти платежу по відношенню до валюти застереження.

Валютні застереження пов’язують розміри належних платежів зі змінами на валютних товарних ринках. Це найбільш поширений метод страхування від валютних ризиків.

Форвардні операції в страхуванні означають форвардне покриття, тобто страхування проти цінового ризику. Форвардне покриття проводиться через терміновий контракт, який укладає покупець чи продавець валюти для того, щоб застрахувати себе від непередбаченої зміни валютного курсу.

Рівні міжнародної економічної інтеграції

Інтеграційні процеси відбуваються з неоднаковою глибиною й інтенсивністю в різних регіональних угрупованнях. Це залежить від загального рівня розвитку країн регіону і рівня поглиблення територіального поділу праці між ними. За ступенем інтегрованості виокремлюються такі регіональні інтеграційні об'єднання країн: зона преференційної торгівлі, вільний торговельний простір (або зона вільної торгівлі), митний союз, спільний ринок, економічний союз (41, с. 235-236].

Зона преференційної торгівлі

Зона преференційної торгівлі - початкова стадія регіонального інтеграційного процесу. Країни такого угрупування лібералізують торговельні відносини між собою, усуваючи перепони в торгівлі деякими (але не всіма) товарами та послугами. На цій стадії ще не відпрацьовано єдиний механізм оподаткування при перетині товаром кордону, діють різні митні правила тощо. Квоти для імпорту товарів з країн-партнерів можуть бути розширені, але не ліквідуються цілком. Полегшуються умови для руху факторів виробництва (наприклад, для пересування робочої сили), але й тут можуть бути обмеження.

На,цій стадії перебуває переважна більшість регіональних інтеграційних угруповань світу, в тому числі СНД.

Вільний торговельний простір

У вільному торговельному просторі всі бар'єри на шляху торгівлі усунені. В ньому не допускаються ніякі дискримінаційні податки, квоти, тарифи, інші торговельні бар'єри. Вільний економічний простір інколи створюється для певного класу товарів і послуг. Наприклад, створюється вільний торговельний простір сільськогосподарських товарів, котрий передбачає відсутність обмежень на торгівлю лише сільськогосподарськими товарами.

Головною рисою вільного торговельного простору є те, що кожна країна продовжує проводити свою власну політику по відношенню до країн, що не є членами даного вільного торговельного простору. Іншими словами, кожна країна - член вільного торговельного простору вільна встановлювати будь-які тарифи або інші обмеження на торгівлю з країнами, які не входять до цього об'єднання.

Найбільш відомим вільним торговельним простором є Європейська асоціація вільної торгівлі (ЄАВТ). Вона була створена в 1960 р. угодою 8 європейських країн. ЄАВТ втратила колишню важливість у зв'язку з вишим рівнем інтеграції Європейського Союзу. Ще одним прикладом є Північно-Американська асоціація вільної торгівлі між США, Канадою та Мексикою - НАФТА (1994 p.), котра еволюціонує в бік спільного ринку (до 2010 р.).

Митний союз

Митний союз, як і вільний торговельний простір, усуває бар'єри в торгівлі товарами серед країн-учасниць. Але, крім цього, митний союз передбачає спільну торговельну політику по відношенню до країн, шо не входять до митного союзу. Звичайно це проявляється при прийнятті зовнішнього тарифу (мита), за допомогою якого імпорт з країн, що не входять до митного союзу, обкладається однаковим митом при продажу товарів будь-якій країні - учасниці митного союзу. Доходи від тарифів потім розподіляються між учасниками митного союзу згідно з певними встановленими пропорціями.

Спільний ринок ЄЕС - найбільш яскравий, але не єдиний приклад економічної ефективності митного союзу. На всіх континентах існують регіональні союзи у формі митних союзів: ЄАВТ, "МЕРКОСУР", Андський пакт, Митний Союз Центральної Африки, Асоціація країн Південно-Східної Азії.

Спільний ринок

Як і митний союз, Спільний ринок не має торговельних бар'єрів і характеризується спільною зовнішньоторговельною політикою. Крім того, у Спільному ринку мобільними є чинники виробництва між країнами-учасницями. У Спільному ринку обмеження на імміграцію, еміграцію та переливання капіталу через кордони усунені. Чинник мобільності дозволяє більш ефективно використовувати працю, капітал та технологію. Таким чином, у Спільному ринку починається інтеграція безпосередньо у сфері виробництва, що змушує його членів тісно співпрацювати у грошовій, податковій (фіскальній) політиці і в політиці зайнятості.

Але, крім очевидних вигод функціонування Спільного ринку, він має і негативні сторони. Йдеться про те, що підвищення продуктивності праці країн - учасниць Спільного ринку в цілому не завжди передбачає однакову вигоду для всіх країн, які входять до його складу. Через це виникають труднощі у створенні Спільного ринку в різних частинах земної кулі. Прикладом успішної політики Спільного ринку може слугувати ЄЕС.

Економічний союз

Економічний союз вимагає не лише інтеграції у сфері зовнішньоторговельної і виробничої діяльності, а й інтеграції економічної політики. Країни - учасниці Економічного союзу на доповнення до вільного переміщення товарів, послуг, чинників виробництва повинні гармонізувати грошово-кредитну політику, оподаткування та державні витрати. Крім того, учасники Економічного союзу повинні використовувати спільну валюту. Фактично останнє може бути реалізоване створенням систем фіксованих валютних курсів. Формування Економічного союзу вимагає від держав відмови від значної частини їх національного суверенітету. Це - серйозна перешкода на шляху формування Економічного союзу. Тим більше, шо світова політична система побудована на вишій владі національної держави. Процес формування Економічного союзу успішно відбувається лише в Європі. Тільки тут розвивається інтеграційне утворення, що досягло ступеня Економічного союзу, це - Європейський Союз.

Політичний союз — об'єднання держав, яке здійснює повну економічну інтеграцію і доповнює її узгодженням політичних дій, прийняттям і виконанням спільних політичних рішень.

Приклад політичного союзу — створення Європейського парламенту, метою якого є ще більше об'єднання Європи (мирне співіснування, господарське співробітництво).