2. Стратегія комунікації.

Маркетингова комунікаційна стратегія - це напрям дій підприємства з забезпечення його інформаційної присутності на ринку та формування довготривалих партнерських відносин з іншими ринковими суб’єктами в процесі створення і розподілення певних цінностей.

Маркетинговій комунікаційній стратегії властиві такі характерні риси:

1. Вона пов'язана з довгостроковим аспектом ринкової діяльності підприємства.

2. Є засобом реалізації маркетингових комунікаційних цілей підприємства, формується на підставі загальновиробничих та маркетингових цілей підприємства.

3. Пов'язана з дослідженням маркетингового середовища, комунікаційної активності у ньому ринкових суб’єктів, тому основою і необхідною передумовою формування маркетингової комунікаційної стратегії є маркетинговий стратегічний аналіз, аналіз суспільної думки, дослідження ставлення контактних аудиторій до діяльності підприємства та вивчення комунікаційної активності ринкових суб’єктів, що працюють на одному та суміжних ринках.

4. Маркетингова комунікаційна стратегія є складовою частиною процесу стратегічного планування маркетингових комунікацій, що є частиною маркетингового стратегічного планування, і тому вона має бути узгодженою як з завданням підприємства, так і з загально-корпоративною стратегією, і зі стратегіями нижчих стратегічних рівнів підприємства.

5. Вона є вектором ринкових дій підприємства.

6. Формування маркетингової стратегії має певну логіку, послідовність і циклічність.

Процес комунікаційної діяльності передбачає проходження ряду послідовних взаємопов'язаних етапів:

1. Визначення    цільової   аудиторії,    на    яку   будуть спрямовуватися заходи комунікаційного впливу. Такими цільовими аудиторіями можуть бути: групи наявних клієнтів; групи потенційних клієнтів; широка громадськість;засоби масової інформації; державні органи;

2. Визначення конкретних цілей комунікаційної політики. У якості  основних  варіантів  цілей комунікаційної  політики  можуть розглядатися наступні: доведення до цільової аудиторії загальної інформації про п-во; покращення поінформованості про п-во і про його послуги; формування позитивного іміджу п-ва; підтвердження іміджу; збільшення обсягу продаж наявним клієнтам; спонукання до випробування продукту; залучення нових клієнтів;

3. Вибір інструментів комунікаційного впливу. Слід мати на увазі, що існує певна відповідність між цілями комунікаційного впливу та його інструментами. 

4. Вибір і підготовка комунікаційного звернення. На цій стадії вирішуються питання змісту, структури і форми звернення. Найбільш важливими моментами є вибір обсягу і змісту інформації, послідовності її    розміщення,    виділення    головних    аспектів,    аргументів    і контраргументів, форми і способу доведення до цільової аудиторії..

5. Розробка  детального   плану   комунікаційної  політики. Планування засобів поширення інформації передбачає насамперед вибір між методами особистих і неособистих комунікацій. При цьому слід враховувати той факт, що найбільш широке охоплення цільових аудиторій досягається засобами неособистих комунікацій, однак вони є більш затратними і оцінка їхньої ефективності вимагає більшого часу.

6. Розробка  бюджету  комунікаційної політики.

7. Реалізація запланованих заходів комунікаційного впливу та їх фінансове забезпечення.

8. Розробка і налагодження системи зворотного зв'язку з метою своєчасного коректування комунікаційної політики.