Тема 4. Ведучий тренінгової групи (тренер)

• Основні ролі ведучого групи

• Стилі керівництва групою

• Характеристика особистості групового тренера

• Підготовка ведучих тренінгових груп

Як навчитися бути тренером? Найпростіша відповідь - бра­ти участь в тренінгах і проводити їх самому якомога більше. У спортсменів-бігунів є таке поняття "об'єм кілометражу", тобто за кожен тиждень вони повинні набігати певну кількість кіло­метрів. Також і тренеру необхідний постійний об'єм психоло­гічної роботи.

Найперша версія про тренера, на думку С.Петрушина, по­лягає в наступному, що тренер - "геній спілкування". Він еле­гантний, дотепний, артистичний і може знайти вихід з будь- якої ситуації. Це традиційний погляд на лідера групи. Звичай­но, скільки очей на тебе дивиться! Але коли такий образ порів­няти з собою... Неяскрава зовнішність, тихий голос, уповільне­на реакція. Нема у мене артистичності і галантності, і все тут!

Другий стереотип, який, на думку С.Петрушина, може зава­жати тренеру: "Тренер повинен бути активним і енергійним". Він "заражає" учасників своєю енергією і тим самим допомагає їм рухатися в тренінгу. Адже група, як правило, інертна. Вихо­дить, що люди з деяким темпераментом просто не можуть бути тренерами. Звичайно, людина може виконувати роль шустрого ведучого, але це буде заважати контакту з учасниками. Тренер буде втомлюватися від невластивої йому ролі, будуть втомлю­ватися і учасники. Така невідповідність називається "не кон­груентність" і є великим бар'єром для спілкування.

Тому людина повинна сформувати свій стиль. Наприклад, "недомінантна" зовнішність не буде давити авторитетом на учасників, і вони набагато швидше зможуть вийти з дитячої по­зиції в дорослу. Або,'низька активність тренера може активізу­вати саму групу, адже треба щось робити.

Завжди потрібно бути собою!

Ще один стереотип - "Тренер - це Вчитель", тобто люди­на, яка володіє великим запасом психологічних знань. До ньо­го приходять люди, щоб він поділився з ними своєю мудрістю.

Слід сказати, що є люди, які досить сильно переживають з при­воду "морального права" вчити інших. Тому, С.Петрушин ре­комендує замість ролі Вчителя вибрати роль Організатора си­туації. Такий тренер створює можливості, атмосферу, середо­вище, а учасники самі виберуть з нього (середовища) те, що їм потрібно. Кожний учасник зможу спробувати себе в новій ролі з новими людьми. Вже одне це розширяє їх досвід спілкуван­ня і допоможе ближче пізнати себе. Таким чином, тренер по­винен відповідати за процес тренінгу, а самі учасники - за свої результати. Крім того, при такому підході, знижується залеж­ність учасників від тренера.

В статті С.Петрушина сказано, що тренер - це взагалі не лю­дина. Дивне зауваження. "Відмінність" тренера -професіона­ла від людини полягає в тому, що він вступає з учасниками не в дружні, а в спеціальні робочі стосунки. Його поведінка в тако­му випадку завжди "безлюдська". Тобто тренер - це деякий ін­струмент для психологічної роботи в групі. Він може бути ак­тивним і спокійним, ввічливим і грубим, слухаючим або пере­биваючим. Визначальним в його поведінці є лише те, наскіль­ки це допоможе учасникам у вирішенні їх власних проблем. Тому ідеальний тренер - Ніякий, або Всякий, кому як більше подобається. Визначальною у нього повинна бути тільки одна якість - вміти надавати психологічну допомогу. Тому, можна говорити не про те, як стати психологом, а як побудувати собі такий інструмент. Такий "інструментальний" підхід до всього є основою техніки безпеки для тренера.

Критика, агресія, любов, повага і т.н. - все це стосується до ролі тренера, а не до його особистості. На тренінгу ці почуття - перш за все, матеріал для обговорення в групі. Якщо ж якась реакція учасника "пробила" вас і позбавила працездатності - це означає, що ви не втримали свою роль. Це частіше всього тра­пляється тоді, коли людина обтяжена особистими проблемами. Тому ріст професіоналізму тренера пов'язаний з його безжаль­ним само вивченням. Професія тренера не тільки цікава, але і небезпечна для психічного здоров'я, не займаючись собою і на­копичуючи свої проблеми, такий тренер ризикує одержати ві­домий "синдром вигорання". Ця професійна хвороба виникає в людей, робота яких пов'язана з постійним інтенсивним спілку­ванням. При цьому психолог енергетично виснажується і по­чинає відчувати відразу і ненависть до своєї роботи.

Тому, мабуть, основною задачею починаючого тренера - ви­робити свій унікальний і неповторний стиль ведення занять. Тут доцільною є думка К.Роджерса: "Спілкуючись з людьми, я зрозумів, що не зможу їм допомогти, якщо я буду тим, що не є Я". головне, щоб в своїй ролі тренера людина ночувала себе вільною і ненапруженою. Тільки в такому відкритому стані він може вловлювати найтонші коливання атмосфери і слухати внутрішній стан учасників. Мова йде не про те, яким потрібно бути, а як максимально ефективно використати всі свої якості, навіть якщо вони сприймаються вами як недоліки.

Що означає бути ведучим тренінгової групи?

Ведучий групи (тренер) - це професіонал, який знає пред­мет навчання й уміє успішно викладати його, але водночас він залишається людиною з усіма людськими якостями (далеко не ідеальними) та особливостями приватного життя, що вплива­ють на настрій і поведінку. Тобто кожний тренер має свій стиль ведення тренінгу, і цього стилю не можна набути лише шляхом теоретичного навчання. Він формується на практиці. Але існу­ють певні правила, які допомагають успішно вести тренінгові групи, і Цри цьому залишатися самим собою. Зокрема ведучий повинен навчитися:

• Прислуховуватися до своїх відчуттів, автоматичних реак­цій власного організму, який часто швидше реагує на ситуацію, ніж її можна усвідомити;

• Пам'ятати про задоволення власних емоційних потреб, адже ведення тренінгу вимагає великих психофізіологічних витрат, які потрібно вміти вчасно поповнити;

• Бути для себе доброзичливим критиком, а також залучи­ти кількох колег, які могли б надавати професійні поради, див­лячись на роботу збоку.

Завдання та функції ведучого групи

Тренер повинен не лише бути ефективним ведучим, який формує групу та допомагає пройти стадії групового розвитку, він має ще й задовольнити потреби учасників стосовно отри­мання знань та інформації, розвитку навичок тощо. Це перед­бачає застосування різних стилів та тренерських ролей, зна­чний простір для творчості. Але при цьому важливо утриму­вати роботу групи на рівні реальної ситуації, яка розгортається на території навчання (за принципом «тут і тепер»). Ведучий навчальної групи повинен:

-6-