Земельні ресурси України, як основний об’єкт земельно-кадастрової діяльності

 

Земельно-ресурсний потенціал України складає близько 60,3 млн. гектарів землі. До того ж, територія України володіє 8% чорноземних ґрунтів світу, 0,5% - запасів прісної води і 0,5 % запасів деревини. За підрахунками Ради по вивченню продуктивних сил України Національної Академії Наук України, земельні ресурси України оцінюються у 3,5 трильйони доларів США, з яких землі сільськогосподарського призначення оцінено в 766,5 млрд. дол. США, що становить 21,3% вартості земельних ресурсів. Це в свою чергу підтверджує наявність вагомого потенціалу країни в її економічному розвитку. З 0,4% території суші Землі, які займає Україна, в ріллі чорноземи складають 60 % їх площі, решта – переважно ґрунти темного кольору, що характеризуються значною родючістю (сірі лісові і каштанові) і лише 15% ріллі припадає на дереново-підзолисті ґрунти. Такими показниками не може похизуватися жодна з країн Європи. Поряд з тим, земельний фонд України характеризується надзвичайно високою господарською освоєністю. Частка земель у природному стані становить близько 8% від загальної площі,  а природнозаповідних територій - 2 млн. га, що не відповідає світовим стандартам.

Україна достатньою забезпечена орними землями на одного мешканця (0,66 га ріллі порівняно із 0,24 га у світі), а середньозважений вміст гумусу в орних ґрунтах складає  3,25 %.

За даними Держагенства України по земельних ресурсах, загальна площа  сільськогосподарських угідь, які зазнають згубного впливу водної та вітрової ерозії, складає понад 14,9 млн. га (35,2%  від загальної площі), внаслідок аварії на ЧАЕС забруднено понад 6,7 млн. га сільськогосподарських угідь (11% від загальної площі). А за експертними оцінками, на 64 % території України самою гострою визнається проблема деградації земель внаслідок господарської діяльності і недодержання природоохоронних та землевідтворювальних вимог. Все це вимагає активніших процесів, пов’язаних із земельною реформою.

Державне агентство земельних ресурсів України, щороку оприлюднює дані щодо земельного фонду України станом на 1 січня 2012 року згідно з розподілом по основних видах земельних угідь і економічної діяльності. На діаграмах видно, як змінилися площі основних видів земельних угідь в Україні у порівнянні з даними станом на 1 січня 2006 року та 1 січня 2011 року (Таблиця 2).

 Таблиця 2

Земельний фонд України станом на 01.01.2012

 

Основні види земельних угідь та економічної діяльності	Площа земель
	всього, тис. га	% до загальної площі території України
Сільськогосподарські землі	42776,9	70,9
у тому числі:
сільськогосподарські угіддя	41557,6	68,9
з них:
рілля	32498,5	53,8
перелоги	277,2	0,5
багаторічні насадження	895,9	1,5
сіножаті	2411,5	4,0
пасовища	5474,5	9,1
інші сільськогосподарські землі	1215,8	2,0
Ліси та інші лісовкриті площі	10611,3	17,6
утому числі:
вкриті лісовою рослинністю	9683,3	16,0
не вкриті лісовою рослинністю	208,7	0,3
інші лісові землі	315,6	0,5
чагарники	403,4	0,7
Забудовані землі	2523,2	4,2
у тому числі:
під житловою забудовою	473,5	0,8
землі промисловості	223,2	0,4
землі під відкритими розробками, картерами, шахтами та відповідними спорудами	152,3	0,3
землі комерційного та іншого використання	54,5	0,1
землі громадського призначення	282,1	0,5
землі змішаного використання	29,0	0,1
землі, які використовуються для транспорту та зв’язку	495,1	0,8
землі, які використовуються для технічної інфраструктури	68,1	0,1
землі, які використовуються для відпочинку та інші відкриті землі	745,4	1,2
Відкриті заболочені землі	980,1	1,6
Сухі відкриті землі з особливим рослинним покривом	17,7
Відкриті землі без рослинного покриву або з незначним рослинним покривом (кам'янисті місця, піски, яри інші)	1022,9	1,7
Води (території, що покриті поверхневими водами)	2422,8	4,0
Разом (територія України)	60354,9	100,0

 

За шість років, починаючи з 1 січня 2006 року, структура земельного фонду помітно змінилася. Зокрема, площа сільськогосподарських земель зменшилася на 165,7 тис. гектарів. На 107,6 тис. га збільшилися площі лісів та лісовкритих територій. Крім того, забудованих земель стало на 55,7 тис. га більше; відкритих заболочених – на 14,1 тис. га; площа територій, вкритих поверхневими водами, збільшилася на 5,9 тис. гектарів.

Протягом минулого року площа сільгоспземель зменшилася на 14,9 тис. га, причому, площа ріллі збільшилася на 22 тис. га, а от площі перелогів і пасовищ зменшилися відповідно на 33 тис. і 7,4 тис. гектарів. Забудованих земель, навпаки, стало більше на 10,7 тис. гектарів. Левова частка з них знаходиться під житловою забудовою, за рік площа таких земель збільшилася на 4,2 тис. гектарів. Лісів та лісовкритих площ збільшилося на 10,2 тис. гектарів.

На діаграмах можна побачити динаміку змін структури земельного фонду України по основних видах угідь та економічної діяльності станом на 1 січня 2012 року порівняно з даними на 1 січня 2011року (діаграма 1) і з даними на 1 січня 2006 року (діаграма 2).

 

Діаграма 1

1	-	Сільськогосподарські землі;
2	-	Ліси та інші лісовкриті площі;
3	-	Забудовані землі;
4	-	Відкриті заболочені землі;
5	-	Сухі відкриті землі з особливим рослинним покривом;
6	-	Відкриті землі без рослинного покриву або з незначним рослинним покривом (кам'янисті місця, піски, яри інші);
7	-	Води (території, що покриті поверхневими водами).

 

Діаграма 2

1	-	Сільськогосподарські землі;
2	-	Ліси та інші лісовкриті площі;
3	-	Забудовані землі;
4	-	Відкриті заболочені землі;
5	-	Сухі відкриті землі з особливим рослинним покривом;
6	-	Відкриті землі без рослинного покриву або з незначним рослинним покривом (кам'янисті місця, піски, яри інші);
7	-	Води (території, що покриті поверхневими водами).

Сучасні проблеми в практиці реєстрації земельних ділянок в Україні

Одна з головних проблем неефективності державної земельної політики в Україні полягає у відсутності сучасної автоматизованої кадастрово-реєстраційної системи, яка б об'єднувала інформацію про земельну ділянку, пов'язану з нею нерухомість та права на них. Відомча розгалуженість виконавців реєстраційної діяльності наразі така, що збирають і реєструють відповідні відомості фактично три державні інституції: про земельні ділянки – Державне агентство земельних ресурсів (Держземагентство), про будівлі і споруди на них – Бюро технічної інвентаризації (БТІ), про права на нерухомість та їх обтяження - органи Мін’юсту.

Виходячи з практики, процедура отримання громадянином документів найчастіше триває: в органах Держземагентства – 2–3 місяці, або від кількох місяців до року; в БТІ – 2–3 місяці; в органах юстиції – 3–5 днів.

Сучасна «кадастрова абетка» для землевласника і землекористувача оперує двома основними поняттями – «кадастр» та «автоматизована система кадастру» (далі – АСДЗК). Ухвалений в липні 2011 року закон визначив, що державний земельний кадастр ((далі – ДЗК) – єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами. До грудневих змін, в цьому нормативному акті була поставлена нелегка задача для всіх земельно-кадастрових установ: «До 1 січня 2012 року забезпечити створення єдиної інформаційної системи Державного земельного кадастру, шляхом внесення до неї відомостей про межі адміністративно-територіальних одиниць, перенесення до неї записів про державну реєстрацію земельних ділянок, обмежень (обтяжень) у їх використанні, зареєстрованих у Державному реєстрі земель».

Ігор Долинський, директор Департаменту державного земельного кадастру Держземагенства у вересні 2011 року стверджував: «розроблену та запроваджену в пілотному режимі АС ДЗК ми налагоджуємо та відшліфовуємо, а до кінця 2011 року повинні мати готову систему з мінімальним набором функціоналу. Мінімальний набір це – опрацювання документації, її перевірка, присвоєння ділянці кадастрового номеру, нанесення параметрів ділянки на кадастровий план, підготовка правовстановлюючих документів, і нарешті, їх реєстрація в системі. В рамках проекту Світового банку «Видача державних актів на право власності на землю в сільській місцевості та розвиток системи кадастру» завершується аерофотозйомка території України, на основі якої буде створено картографічну основу кадастру – ортофотоплани та індексні кадастрові карти. Станом на 1 жовтня 2011 року, відзнято 99,6% усієї території України в масштабі 1:25 000. На завершеній стадії – зйомки в масштабах 1:10 000, 1:5 000 та 1:2 000. Ця робота має бути завершена в червні 2012 року» [3].

Отже, щоб працював кадастр, необхідно звести його фундамент –автоматизовану систему ДЗК, яка слугуватиме просторовою основою для побудови інших кадастрів – водного, лісового, містобудівного, корисних копалин тощо.

На даному етапі «кадастрової розбудови» запроваджено перехідну реєстраційну систему (далі – ПРС) (рис.1), яка передбачає такі основні етапи роботи (рис. 1).

Чи на практиці сьогодні працює система ПРС? Так, вона розроблена і практично завантажена, але існують проблемні питання, які вимагають першочергового вирішення: