3.6 Тип вуглеводневих (органічних) мінералів

До цього типу належать солі органічних кислот, бітуми і смоли. З кристалохімічної точки зору це молекулярні сполуки із залишковим типом зв’язку. В даному типі виділяють такі класи:

1. Клас твердих вуглеводнів – озокерит;

2. Клас ліптобіолітів (викопних смол) – бурштин.

Озокерит – C_nH_2n+2 – суміш твердих вуглеводнів переважно метанового ряду з рідкими нафтовими маслами і смолистими речовинами. Елементарний склад: C – 84-86%, H – 13,5-15%. Являє собою парафіновий осадок, що випав з нафти при її охолодженні в результаті підняття до поверхні по тріщинах. Утворює жильне заповнення порожнин.

Колір від світло-жовтого до майже чорного. Консистенція від м’якої, пластичної до твердої, крихкої. Густина 850-1000 кг/м³. Плавиться переважно при температурі 50-85С, іноді вище.

Найбільше родовище озокериту відоме в Україні (м. Борислав).

Ліптобіоліти – різновидність вугілля, вихідним матеріалом якого служать біохімічно стійкі елементи вищих рослин (оболонки кутикул, спори, віск, смоляні тіла, пробкова тканина кори та ін.).

Ліптобіоліти належать до напівматового і матового вугілля при вмісті фюзиніту до 10% при загальному вмісті геліфікованих елементів до 50%. За старою класифікацією ліптобіоліти виділяли в самостійний клас. За переважанням вихідного матеріалу тих або інших формових елементів ліптобіоліти поділяли на спорові, кутикулові, смоляні, корові, воскові та ін.

Прикладом ліптобіолітів може бути бурштин – C₄₀H₆₄O₄. Цей аморфний мінерал утворився при затвердінні смоли хвойних дерев давніх віків. Як аморфний мінерал в природі зустрічається у вигляді коржів округлої форми (сукциніт), затверділих крапель, натічних форм, часто безформних виділень з включеннями газу та комах.

Густина 1,05-1,10. Твердість 2-3. В’язкий, крихкий. Злам раковистий. Колір жовтий різних відтінків до жовто-червоного, жовто-бурого і навіть чорного. Риса біла. Блиск матовий. Електропровідний і має піроелектричний ефект. Розчиняється в бензолі і сірковуглеці. Пом’якшується при температурі до 150С і згоряє при 250-400С.

Бурштин є викопною затверділою смолою хвойних дерев палеогенового і неогенового віків, яка сформувалась в піщано-глинистих відкладах в результаті їх діагенезу.

Використовується в хімічній промисловості для одержання бурштинової кислоти, в електротехніці, ювелірній промисловості як дорогоцінний камінь.

4 Необхідні лабораторні приладдя, реактиви і прилади

При виконанні даної лабораторної роботи необхідні наступні приладдя, реактиви і прилади:

1. Колекція мінералів, включаючи мінерали згідно списку приведених в таблиці 3.1 із найбільш характерними їх різновидностями і морфологічними типами;

2. Шкала Мооса для визначення відносної твердості мінералів;

3. Молоток і ковадло для подрібнення мінералів, відбиття окремих кусків випробування на ковкість, крихкість та ін.;

4. Фарфорова і агатова ступки з пестиками для розтирання мінералів до порошкоподібного стану;

5. Пінцет для піднесення в полум’я пальника кусочків мінералу;

6. Фарфорова і фаянсова неглазуровані пластинки для визначення кольору риси мінералів, твердість котрих нижча твердості пластини;

7. Пробірки для визначення розчинності;

8. Металічний шпатель шириною 0,5-1 см і скальпель для внесення порошку мінералу у пробірку та ін.;

9. Крапельниця для нанесення рідких реактивів на поверхню мінералу при випробуванні його на розкладання;

10. Предметне скло для дослідження мінералів під бінокулярною лупою;

11. Дерев’яний молоток для приладдя та реактивів;

12. Магніт для випробування мінералів на магнітність;

13. Бінокулярна лупа з метою дослідження мінералів при відносно невеликих збільшеннях;

14. Радіометр для дослідження мінералів на радіоактивність;

15. Дистильована вода для визначення ступеню і швидкості розчинення мінералів;

16. Хімічні реактиви: соляна кислота (10%), азотна кислота (концентрована), сірчана кислота (концентрована), хлороформ, бензин, бензол для визначення ступеня розчинення і розкладання окремих мінералів.