118.Архітектура як вид мистецтва.

Архітектурний образ невід'ємний від функції споруди і органічно виражає як його призначення. так і художню концепцію світу та особистості а також уявлення людини про себе та про суть своєї епохи.

Загалом, як вид мистецтва, архітектура починає формуватися у давніх культурах Месопотамії, Єгипту, Вавилону, Персії, Індії, Китаю. Вона безпосередньо була пов'язана з розвитком рабовласництва. Майже всі споруди - піраміди, храми, зікурати, палаци - були збудовані, щоб славити могутність богів та правителів, і вражали своєю величчю, розмірами та маштабністю.

А, скажімо, архітектура Давньго Риму пов'язана з культурологічними цінностями цього періоду та відбивала ідею державності та військової могутності Римської імперії (Колізей, Пантеон, тріумфальні арки).

Середньовічна архітектура пов'язана з розвитком феодального ладу і утвердженням влади релігії. Зодчество стає провідним видом мистецтва епохи середньовіччя, а його головними стилями - готичний (яскравим взірцем якого є Реймський собор у Франції") та романський.

Процеси, що відбуваються в архітектурі наприкінці XIX - поч. XX ст. яскраво свідчать, що розвиток цього виду мистецтва безпосередньо пов'язаний з проблемами науково-технічного прогресу. Винахід залізобетону та його різновидів, вдосконалення будівельної техніки, залучення нових матеріалів (алюміній. пластик) привели до виникнення напрямів функціоналізму та конструктивізму, яскравим взірцем яких стає феномен американських хмарочосів (арх. Р.Шрив, У/Харрісон, Р.Худ)

119.Скульптура як вид мистецтва.

Скульптура — вид образотворчого мистецтва, твори якого мають об'ємну форму і виконуються з твердих або пластичних матеріалів.

Головні жанри скульптури — портрет, історичні, побутові, символічні, алегоричні зображення, анімалістичний жанр (зображення тварин). Художньо-виразні засоби скульптури — побудова об'ємної форми, пластичне моделювання (ліплення), розробка силуету, фактури, в деяких випадках також кольори.

Розрізняються кругла скульптура (статуя, група, статуетка, бюст), що оглядається з різних сторін, і рельєф (зображення розташовується на площині). Монументальна скульптура (пам'ятники, монументи) пов'язана з архітектурним середовищем, відрізняється значністю ідей, високим ступенем узагальнення, великими розмірами; монументально-декоративна скульптура включає всі види убрання архітектурних споруд і комплексів (атланти, каріатиди, фризи, фронтонна, фонтан, садово-паркова скульптура); станкова скульптура, незалежна від середовища, має розміри, близькі до натури або менші, і конкретний поглиблений зміст.

Матеріали скульптури — метал, камінь, глина, дерево, гіпс і др.; методи їх обробки — ліплення, висікання, литво, кування, чеканка та ін

120.Живопис як вид мистецтва.

Живопис - зображення на площині картин реального світу, перетворених творчою уявою художника. У давньому живописі співвідношення зображуваних явищ було не стільки просторовим, скільки значеннєвим. Не знала перспективи. Середньовічний живопис: умовно-площинне зображення світу. Композиція акцентувала не на далеке розташування предмета від ока спостерігача, а на його зміст і значення. В епоху Відродження: живопис стає провідним мистецтвом. Антиаскетичний, антисхоластичний пафос епохи, порив до багатства життя, до її духовних і чуттєвих радостей саме повне вираження знаходить саме в живописі (С. Боттичелли. «Весна»). Анатомія людини (дитя на руках мадонни Літти Леонардо да Вінчі ), людське тіло, у русі (Мікеланджело. Фрески плафона Сікстинської капели). Відродження відкрило закони перспективи або навіть ширше - вільне володіння простором (Брунеллєскі, Альберті).

Процес принципового розмежування живопису графіки завершують імпресіоністи. В. Ван Гог, О. Ренуар, Е. Мане, А. Тулуз-Лотрека.

В XX ст. зміняється характер живопису. На мальовниче бачення світу впливає фото, кіно, телебачення, широта, багатство і розмаїтість вражень сучасної людини, що сприймає реальність з більших висот, і на більших швидкостях, і в несподіваних ракурсах, поглиблення її інтелектуального й психологічного світу. Поява фотографії, освоєння нею кольору поставило перед живописом нові завдання. Просто запам'ятати об'єкт на пам'ять тепер може фотографія. У живописі XX в. зростає роль суб'єктивного фактора, загострюється значення особистого бачення, індивідуального сприйняття життя