10.2 Поняття, зміст і завдання організації праці

В умовах ринкової конкуренції ефективність діяльності стає вирішальною умовою не тільки розвитку, а виживання підприємства. Тому збільшується значення усіх факторів, що впливають на результативність виробництва. Одним з найважливіших факторів ефективності є науково обґрунтована організація праці.

Термін «організація праці» має кілька значень.

Організація праці – система виробничих взаємозв'язків працівників із засобами виробництва і між собою, що створює певний порядок здійснення трудового процесу.

Організація праці – це сукупність процесів і дій по встановленню чи удосконаленню порядку здійснення трудового процесу і пов'язаних з ним взаємозв'язків працівників між собою і з засобами виробництва.

У змісті організації праці, виходячи з особливостей розв'язуваних завдань, виділяють такі елементи:

• поділ і кооперація праці передбачає поділ праці по систематизованих трудових функціях, машинам, механізмам, робочим місцям, а також відповідне угруповання і комбінування працівників у колективи;

• нормування праці передбачає ретельний розрахунок витрат праці на виробництво продукції і послуг як основу для організації праці і визначення ефективності виробництва;

• організація й обслуговування робочих місць включає їхнє раціональне планування й оснащення; ефективну систему обслуговування робочих місць;

• організація підбора персоналу і його розвиток;

• поліпшення умов праці передбачає усунення шкідливості виробництва, наднормативних фізичних, психологічних і емоційних навантажень;

• ефективне використання робочого часу, оптимізація режимів праці і відпочинку;

• раціоналізація трудових процесів, впровадження оптимальних прийомів і методів праці;

• планування й облік праці;

• мотивація праці;

• зміцнення дисципліни праці.

Організація праці має перемінний зміст. При розвитку матеріально-технічної бази виробництва і підвищенні культурно-технічного рівня працівників відбуваються зміни й в організації праці. Механізація, застосування нових видів енергії і матеріалів для виготовлення нових видів товарів змінюють якісний зміст трудових процесів і, відповідно, потребу в кількості працівників, їх професійному і кваліфікаційному складі. Це приводить до зміни в організації праці.

10.3 Сутність і призначення нормування праці. Робочий час

Значення норм у стимулюванні ефективної виробничої діяльності випливає з того, що вони є основою встановлення обсягу ресурсів (кількості верстатів, чисельності робітників, запасів матеріалів), необхідних для досягнення заданих виробничих результатів. Обґрунтованість ресурсів, які має працівник чи виробничий колектив, є обов’язковою умовою дієвості системи стимулювання. Це обумовлено тим, що на підприємствах усі ці системи в кінцевому рахунку засновані на зіставленні фактичних витрат ресурсів з нормативними.

Склад нормованих ресурсів визначається конкретними організаційно-технічними умовами. Так, для робітників, які виконують складально-монтажні операції, основним ресурсом є робочий час. Необхідні витрати цього ресурсу на одиницю роботи (продукції) визначаються нормами часу. Тому в даному випадку оцінка ефективності праці робітника здійснюється на основі зіставлення фактичних і нормованих витрат часу. Для робітників-верстатників робочий час є головним ресурсом. Поряд з цим для верстатних робіт істотну роль грає стимулювання раціонального використання інструмента і електроенергії (мал. 10.1).

Найбільше широко застосовуються норми часу, виробітку, обслуговування, чисельності, керованості, нормовані завдання.

Норма часу визначає необхідні витрати часу одного працівника чи бригади (ланки) на виконання одиниці роботи (продукції). Норми часу виміряються в людино-хвилинах (людино-годинах).

Норми витрат труда

Норми витрат фізичної та нервної енергії працівників

Норми витрат робочого часу

Норми ваги праці

Норми зайнятості працівників продовж зміни

Норми темпів праці

Нормы припустимості втомлення

Норми психо-фізиологічних функцій організму

Норми тривалості

Норми трудомісткості операцій

Норми чисельності

Норми результатів праці

Норми виробітку

Нормовані завдання

Норми використання устаткування та виробничої потужності

Мал. 10.1. Норми витрат і результатів праці

Норма виробітку — кількість одиниць продукції, яка повинна бути виготовлена одним працівником чи бригадою (ланкою) за даний період часу (годину, зміну). Норми виробітку виміряються в натуральних одиницях (одиницях, метрах і т. п.) і виражають необхідний результат діяльності працівників.

Норма обслуговування — необхідна кількість верстатів, робочих місць, одиниць виробничої площі й інших виробничих об'єктів, закріплених для обслуговування за одним працівником чи бригадою (ланкою).

Норма чисельності — чисельність робітників, необхідних для обслуговування одного чи декількох агрегатів.

Норма керованості (числа підлеглих) — кількість працівників, які повинні бути безпосередньо підлеглі одному керівнику.

Нормоване завдання — необхідний асортимент і обсяг робіт, який повинен бути виконан одним працівником чи бригадою (ланкою) за даний відрізок часу (зміну, добу, місяць).

Як і норма виробітку, нормоване завдання визначає необхідний результат діяльності працівників. Однак на відміну від норми виробітку нормоване завдання може встановлюватися не тільки в натуральних одиницях, але й у годинах, нормо-гривнях. У зв'язку з цим норма виробітку — окремий випадок нормованого завдання.

Всі види норм установлюються виходячи з необхідних витрат часу на здійснення елементів виробничого процесу. Однак робота по встановленню норм не зводиться до нормування часу. У загальному вигляді нормування праці — це вид діяльності по управлінню виробництвом, спрямований на встановлення необхідних витрат і результатів праці, а також необхідних співвідношень між чисельністю працівників різних груп і кількістю одиниць устаткування.

Змістом роботи по нормуванню праці в загальному випадку є аналіз виробничого процесу, поділ його на частини, вибір оптимального варіанта технології й організації праці, проектування режимів роботи устаткування, прийомів і методів праці; систем обслуговування робочих місць, режимів праці і відпочинку, розрахунок норм відповідно до особливостей технологічного і трудового процесів, їхнє впровадження і наступне коректування в міру зміни організаційно-технічних умов. Нормування праці є найважливішою ланкою як технологічної і організаційної підготовки виробництва, так і оперативного управління ним. Кожна істотна зміна в технології, організації праці і виробництві повинна супроводжуватися зміною норм.

Раціональне використання робочого часу на підприємстві починається з установлення доцільних режимів праці на підприємстві. Розрізняють:

1. змінний режим праці і відпочинку визначає тривалість змін, час їхнього початку і завершення, тривалість і закінчення перерв у роботі;

2. добовий режим праці і відпочинку включає кількість змін за добу;

3. тижневий режим праці і відпочинку передбачає різні графіки роботи, кількість вихідних днів за тиждень, роботу у вихідні чи святкові дні, порядок чергування змін;

4. місячний режим праці і відпочинку визначає кількість робочих і неробочих днів у даному місяці, кількість працівників, що одержують відпустки.

Режим праці і відпочинку регулюється Кодексом законів про працю України.