
- •Тема 1. Персонал організації як об'єкт менеджменту
- •1.1 Управління персоналом у контексті організаційного менеджменту
- •Мал. 1.1 Класифікація персоналу
- •1.2 Еволюція концепцій менеджменту персоналу
- •Система управління людиною в організації
- •Ресурсами менеджмент
- •1.3 Особливості менеджменту персоналу в закордонних країнах
- •Тема 2. Методологія менеджменту персоналу
- •2.1 Предмет і ціль дисципліни “Менеджмент персоналу”
- •2.2 Полідисциплінарні зв'язки менеджменту персоналу
- •2.3 Значення менеджменту персоналу для ефективного управління підприємством (організацією)
- •Тема 3. Ресурсне забезпечення менеджменту персоналу
- •3.1 Маркетинг персоналу в умовах ринкової економіки
- •3.2 Зовнішні і внутрішні фактори, які визначають напрямки маркетингу персоналу підприємства
- •3.3 Джерела інформації з розвитку персоналу
- •Тема 4. Соціально-психологічні аспекти менеджменту персоналу
- •4.1 Сутність соціально-психологічних аспектів менеджменту
- •Тема 5. Кадрова служба і кадрове діловодство
- •5.1 Організаційна структура системи менеджменту персоналу
- •5.2 Кадрове забезпечення системи управління персоналом
- •5.3 Документаційне забезпечення менеджменту персоналу
- •Тема 6. Планування та формування персоналу
- •6.1 Кількісний склад служби управління персоналом
- •6.2 Зарубіжний досвід планування та формування структури персоналу організації
- •Тема 7. Розвиток персоналу
- •7.1 Поняття трудового потенціалу і його складові
- •7.2 Форми професійного навчання персоналу й обґрунтування їхнього вибору в організації
- •Тема 8. Рух персоналу
- •8.1 Управління кар'єрою
- •8.2 Сутність службово-професійного просування
- •8.3 Моделі кар'єри
- •Тема 9. Регулювання трудової діяльності персоналу
- •Тема 10. Управління робочим часом працівника
- •10.1 Документи, які характеризують вимоги до персоналу
- •10.2 Поняття, зміст і завдання організації праці
- •10.3 Сутність і призначення нормування праці. Робочий час
- •Тема 11. Формування сприятливих умов параці
- •11.1 Визначення сутності конфлікту
- •11.2 «Дерево» конфлікту як процесу
- •11.3 Причини ділових і міжособистісних конфліктів
- •11.4 Наслідки конфліктних ситуацій
- •Тема 12. Оцінка персоналу
- •12.1 Теорія і практика оцінки персоналу
- •12.2 Методи оцінки персоналу
- •12.3 Оцінка потенціалу робітника
- •12.4 Оцінка індивідуального внеску
- •Динаміка оціночних показників
- •12.5 Атестація кадрів
- •Латентна (прихована):
- •Тема 13. Мотивація і стимулювання персоналу
- •13.1 Управління персоналом і мотивація праці
- •13.2 Мотивація в організаційному контексті
- •Потреба
- •13.3 Теорії мотивації
- •Тема 14. Соціальне партнерство в організації
- •14.1 Роль і місце соціального управління в плануванні й організації розвитку підприємства
- •14.2 Прогнозування і планування соціального розвитку персоналу в організації і поза виробництвом
- •14.3 Вдосконалення соціальної структури та професійно-кваліфікаційного складу працівників
- •Тема 15. Ефективність менеджменту персоналу
- •15.1 Підходи до оцінки ефективності менеджменту персоналу
- •15.2 Методика оцінки праці
- •15.3 Критерії ефективності роботи підприємства
- •15.4 Теорія оцінки ефективності роботи персоналу
5.2 Кадрове забезпечення системи управління персоналом
Під кадровим забезпеченням системи управління персоналом розуміється необхідний кількісний і якісний склад її працівників.
За даними обстеження, у 80-х роках у кадрових службах (в основному у відділі кадрів і відділі технічного навчання) було зайнято від 0,3 до 0,8% загальноїчисельності працюючих у галузях промисловості і будівництва. Для порівняння відзначимо, що в закордонних фірмах у службах управління персоналом працює від 1 до 1,2% загальної чисельності працівників.
Якісна характеристика кадровиків тих років представляла дуже обтяжуючу картину. Насамперед варто вказати на надзвичайно низький рівень професійної підготовки, що характеризується відсутністю фахівців в галузі управління персоналом, недостатньою кількістю соціологів, психологів.
Далі — низький рівень освіти: лише кожен четвертий мав диплом про вищу освіту і майже кожен третій — тільки шкільний атестат. Приблизно кожен третій-четвертий мав середню фахову освіту. Відзначимо несприятливий віковий склад: кожен п'ятий у промисловості наближався до пенсійного віку чи вже був пенсіонером. Ще одна відмітна ознака – низька оплата праці кадровиків — на рівні канцелярських працівників. Звідси, висока плинність кадрів: четверо працівників із сьоми затримувалися в кадрах не більш трьох років. У результаті — некомпетентність у прийнятті рішень управління персоналом.
В умовах різкого підвищення статусу посади менеджера по персоналу, значного розширення його функцій, ускладнення техніки підбору, добору, розміщення, розвитку, мотивації, службового просування персоналу, посада кадровика стає однією з найважливіших для виживання організації, забезпечення її конкурентноспроможності. У зв'язку з цим надзвичайно актуальним стає проблема професіоналізації співробітників кадрової служби.
Якісна характеристика кадрової служби така. Серед керівників кадрових служб з технічною освітою — 40,9%; учителів — 31,6%; юристів-правознавців — 11,5%; соціологів і психологів — 3,3%. Середній вік керівників кадрової служби — 45 років.
Багато в чому це пояснюється поки ще недостатнім насиченням фахівцями служб управління персоналом. Їхня підготовка ведеться протягом десяти останнього років у декількох вузах країни по спеціалізації «Управління персоналом» на базі спеціальностей «Менеджмент» і «Економіка праці».
Якщо ми звернемося до досвіду розвинутих закордонних країн, то побачимо, що служби управління персоналом займають важливе місце в системі управління організаціями. Багато в чому це пояснюється високопрофесійним кадровим складом цих служб.
Так, у США в 70—80-х роках якісний склад служб управління персоналом істотно змінився, що зв'язано багато в чому з насиченням цих служб комп'ютерною технікою при рості обсягу робіт. При цьому чисельність працівників практично не змінилася. Але, якщо в минулому переважав конторський персонал, то до теперішнього часу співвідношення змінилося на користь фахівців. На частку допоміжного персоналу (секретарі, друкарки, оператори, працівники служби безпеки) приходиться вже не більш 30%. З кожних 10 працівників 6—7 складають фахівці: психологи, соціологи, економісти, фахівці в галузі трудових відносин, методів ділової оцінки і навчання, аналітики робіт, вербувальники персоналу в навчальних закладах, консультанти по плануванню кар'єри й ін. Більшість з них є випускниками шкіл бізнесу (по управлінню персоналом), а також найбільших університетів і педагогічних вузів. У наукомістких корпораціях США вони складають сьогодні 20—25 % всієї чисельності працівників кадрових служб, а на початку 70-х років їхня частка не перевищувала 10 %. Причому в 500 великих компаніях і корпораціях США більш 30 % фахівців, зайнятих кадровою роботою, мають найвищий освітній рівень - диплом магістра і доктори наук.
Зростаюче значення служби управління персоналом відбилося на службовому статусі їхніх керівників. 43 % начальників кадрових служб американських фірм займають посади віце-президентів, а 32 % входять до ради директорів. На початку 70-х років відповідні показники були на рівні 27 і 33 %. У Японії посаду віце-президента фірми чи компанії займає 51% керівників кадрових служб, в Італії — 20%.