Тип сакрододжгутикові (саркомастігофори)

Клас джгутикові об'єднує найпростіших, які мають від одного до декількох джгутиків. Органе-лами їхнього руху є і ундулююча мембрана - хви­леподібна цитоплазматична перетинка між джгу­тиком і пелікулою. Рослинним формам властивий хлорофіл і вони живляться аутотрофно шляхом фотосинтезу, тваринні - безхлорофільні і живлять­ся гетеротрофно. Деяким із джгутикових властива стала форма тіла, що забезпечується пелікулою, в передньому кінці його міститься ядро. Джгутики розташовані в передній частині клітини й утворені ниткоподібними виростами цитоплазми. Окремі джгутикові мають поблизу основи джгутика осо­бливу органелу - кінетопласт (блефароплаап), що нагадує мітохондрію, містить багато ДНК.

Джгутикові розмножуються шляхом поздо­вжнього поділу; для більшості характерний також статевий процес. Існують у вегетативній формі, деякі здатні утворювати цисти.

Більшість представників живуть у морських та прісних водоймах, багато перейшли до паразитичного існування, серед них є паразити людини: трипаносоми, лейшманії, трихомонади, лямблії.

Трипаносоми — збудники трипаносомозів. Розвиваються пара­зити із зміною хазяїнів (мал. 3.8). Перша частина життєвого циклу трипаносоми проходить у травному каналі мухи цеце, за межами ареалу поширення цих мух трипаносома не трапляється. Друга час­тина життєвого циклу проходить у людини або інших ссавців (ко­рови, свині, собаки, диких тварин). У хворого на трипаносомоз спостерігаються м'язова слабкість, виснаження, розумова депресія, сонливість (африканська сонна хвороба). Такий стан може тривати до 7—10 років і, якщо хворобу не лікувати, вона закінчується смертю.

Боротьба із сонною хворобою ускладнюється тому, що її резервуарами є антилопи, в яких муха цеце теж п'є кров. В антилоп перебіг цієї хвороби легкий, трипаносоми зберігаються в них і передаються мухам. В зоні сонної хвороби скотарство ускладнене.

Небезпечною хворобою, яку спричинює малярійний плазмодій, є малярія. Остаточним хазяїном плазмодія є малярійний комар. Після укусу зараженого комара разом із його слиною в кров людини потрапляють плазмодії, які з течією крові розносяться по тілу і проникають у печінку, де розмножуються нестатево. З клітин печінки нове покоління паразитів знову потрапляє у кров'яне русло і проникає в еритроцити. Починається еритроцитарна частина циклу розвитку. На цій стадії паразит розмножується нестатево множинним поділом, використовуючи для живлення гемоглобін. Після використання паразитами усієї поживи оболонка еритроцита лопається, і вони разом із токсичними продуктами свого метаболізму потрап­ляють у кров. З цим процесом збігається напад малярії. Це відбу­вається багаторазово. Статеве розмноження плазмодіїв можливе тільки в організмі малярійного комара, який п'є кров хворої люди­ни.

Лейшманії паразитують у клітинах шкіри або внут­рішніх органів (печінки, селезінки) людини. Вони передаються при укусах двокрилих кровосисних комах — москітів. Лямблії парази­тують у протоках печінки, тонких кишках спричинюючи порушен­ня їхніх функцій і запалення.

Трипаносома:

а — в — розмноження поділом навпіл; г—е — розмноження множинним поділом