Тема 7. Заробітна плата в умовах ринкової економіки

1. Зміст заробітної плати в умовах ринкової економіки. Принципи оплати праці.

2. Законодавство про оплату праці.

3. Система організації оплати праці.

4. Тарифна система оплати праці.

5. Форми та системи заробітної плати.

6. Державне регулювання оплати праці, його сфери.

7. Договірне регулювання оплати праці. Система тарифних угод

8. Оплата праці різних категорій робітників ЦА.

1. Зміст заробітної плати в умовах ринкової економіки.

Принципи оплати праці.

Суть заробітної платні розкривається через взаємозв’язок між виміром праці, мірою винагороди за працю (розподіл) та мірою вживання. Формування оплати праці відбувається в процесі виробництва, де споживається робоча сила, і на ринку праці – в сфері обміну. В оплаті праці можна виділити два основних ступеня: формування прибутку (визначення міри винагородження відповідній мірі праці) та їх реалізація (міра винагородження – міра споживання).

Кожному типу економічної системи притаманний свій механізм розподілу: в ринковій економіці він базується на ринкових методах, в командно-адміністративній – на розподілі по праці.

В ринкових умовах оплата праці реалізується через форму обміну між різноманітними власниками. Принципом оплати праці являється формування прибутку на основі міри праці.

В умовах конкуренції величина оплати праці (прибутку) визначається не тільки вартістю робочої сили або капіталом, котрим володіє власник виробництва, а і тим як складеться відношення попиту і пропозиції на ринку праці.

Система оплати праці повинна бути взаємозв’язана з закономірностями перехідного етапу економіки і повинна враховувати становлення ринкових відносин, формування нового мотиваційного механізму з врахуванням процесів власності.

Система оплати праці в перехідній економіці повинна будуватися за наступними положеннями:

1. Наявність нормативної бази оплати праці у вигляді нормативів, мінімальних стандартів, що гарантують певний прибуток для осіб найманої праці, що зайняті на підприємствах всіх форм власності при умові виконання форм праці, технологічних вимог.

2. Удосконалення системи мотивації праці, включаючи матеріальне стимулювання, що засноване на ринкових принципах, і соціальні стимули.

3. Удосконалення механізму розподілу прибутків, отриманих від власності та від підприємницької діяльності.

4. Створення системи суспільного контролю за системою розподілу, що пов’язана з системою державного реєстру прибутків фізичних осіб.

2. Законодавство про оплату праці.

Оплата праці – це будь-який заробіток, обчислений, як правило, в грошовому виразі, який за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу або надані послуги.

Оплата праці складається з основної заробітної плати і додаткової оплати праці.

Розміри оплати праці найманого працівника визначаються за результатами його праці з урахуванням наслідків господарської діяльності підприємства.

Основна заробітна плата працівника залежить від результатів його праці й визначається тарифними ставками, відрядними розцінками, посадовими окладами, а також надбавками і доплатами у розмірах, не вище встановлених чинним законодавством.

Додаткова оплата праці залежить від результатів господарської діяльності підприємства й встановлюється у вигляді премій, а також надбавок і доплат, які не передбачені законодавством або понад розміри, встановлені чинним законодавством.

Мінімальна заробітна плата – це встановлений державою розмір заробітної плати, нижче якого не може провадитися оплата за фактично виконану найманим працівником повну місячну (денну або годинну) норму праці (робочого часу).

До мінімальної заробітної плати не включаються доплати, надбавки, заохочувальні та компенсаційні виплати.

Працівник має право на оплату своєї праці залежно від її результатів, складності і умов відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Колективним договором може бути передбачено часткову виплату заробітної плати натурою (за цінами не нижче собівартості). Забороняється натуральна оплата у вигляді спиртних напоїв або наркотичних речовин. Заробітна плата виплачується регулярно в робочі дні в строки встановлені у колективному договорі. Утримання із заробітної плати можуть провадитися тільки у випадках, передбачених законодавством. При кожній виплаті заробітної плати загальний розмір усіх утримань не може перевищувати двадцяти відсотків, а у випадках передбачених законодавством п’ятдесят.