1. Суть політики управління активами підприємства.

Активи являють собою ресурси, які перебувають у розпорядженні підприємства і використання яких веде до збільшення економічних вигод у майбутньому. До них відносять усі існуючі матеріальні цінності, нематеріальні активи та кошти, що належать підприємству на певну дату.

Згідно з П(С)БО 2 «Баланс» активи підприємства поділяються на оборотні та необоротні активи. Оборотні активи являють собою частину майна підприємства, яка втілена в матеріально-виробничих запасах, не закінчених розрахунках, залишках грошових коштів і фінансових вкладеннях (виробничі запаси, незавершене виробництво; дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги; дебіторська заборгованість за розрахунками; інша поточна дебіторська заборгдваність; поточні фінансові інвестиції; грошові кошти в національній та іноземній валютах; інші оборотні активи).

Необоротні активи являють собою частину майна підприємства, яка багаторазово бере участь у процесі господарської діяльності і переносить свою вартість на готову продукцію шляхом нарахування амортизаційних відрахувань (нематеріальні активи, незавершене будівництво, основні засоби, довгострокові фінансові інвестиції, довгострокова дебіторська заборгованість, відстрочені податкові активи, інші необоротні ^;активи). ^ІЯ

У балансі активи підприємства розміщені у трьох роздіЛах:

1. розділ — необоротні активи;

2. розділ — оборотні активи;

3. розділ — витрати майбутніх періодів.

Активи підприємства можна класифікувати за такими ознаками.

1. Залежно від об'єкта управління: ¹¹¹

а) необоротні активи: основні засоби, незавершене будівництво, устаткування, призначене до монтажу; довгострокові фінансові інвестиції;

б) оборотні активи: виробничі запаси; готова продукція; незавершене виробництво; дебіторська заборгованість; грошові кошти; поточні фінансові інвестиції.

2. Залежно від характеру володіння активами:

а) власні активи: до них належать активи підприємства, які постійно перебувають у його володінні і відображаються в балансі;

б) орендовані активи: активи, які тимчасово перебувають у володінні підприємства відповідно до укладених угод оренди (лізингу).

3. Залежно від характеру обслуговування :

а) операційні активи: активи, які безпосередньо використовуються в комерційно- виробничій діяльності підприємства з метою отримання операційного прибутку;

б) інвестиційні активи: сукупність майнових цінностей підприємства, пов'язаних із здійсненням його інвестиційної діяльності. До складу інвестиційних активів включають: незавершене будівництво; устаткування, призначене до монтажу; довгострокові фінансові інвестиції, короткострокові фінансові вкладення.

4. Залежно від характеру фінансових джерел формування активів:

а) валові активи: сукупність майнових цінностей підприємства, сформованих за рахунок власних і залучених коштів;

б) чисті активи: сукупність майнових цінностей підприємства, сформованих виключно за рахунок власних коштів. Вартість чистих активів визначається за формулою:

ЧА = А - ЗК,

де ЧА — вартість чистих активів;

А нт^ загальна сума активів підприємства; ЗК — загальна сума запозичених коштів.

Характеризуючи активи як об'єкт управління, необхідно відзначити особливості їх окремих складових. Зокрема, необоротні активи є найменш мобільною частиною майна підприємства, основна відмінність якої полягає в багаторазовому використанні в процесі господарської діяльності і частковій амортизації протягом кожного операційного циклу. У процесі формування й управління необоротними активами необхідно враховувати їх переваги і недоліки порівняно з оборотними активами. Основними перевагами необоротних активів порівняно з оборотними є: менший ризик впливу інфляційного процесу та можливе збільшення ринкових цін на нерухомість вищими темпами, ніж темпи інфляції; тривалий період використання у виробничому процесі, здатність приносити стабільний прибуток у разі несприятливої господарської діяльності.

До їх недоліків слід віднести низький рівень маневреності, неможливість швидко змінити структуру вкладних коштів, низький рівень ліквідності і неспроможність забезпечити потік платежів за погіршення платоспроможності підприємства.

Водночас у процесі управління оборотними активами слід враховувати переваги і недоліки їх порівняно з необоротними активами. До основних переваг можна віднести таке: можливість швидкого перетворення оборотних активів у грошові кошти, вища ліквідність, перебування частини оборотних активів у вигляді готових засобів платежу, можливість підвищити швидкість обігу раціональним управлінням.

Недоліками можна вважати: можливе інфляційне знецінення грошових коштів, додаткові витрати на утримання зайвих оборотних активів, вищий рівень фінансових ризиків.

Основне завдання управління необоротними активами полягає у забезпеченні своєчасного оновлення основних виробничих фондів та високої ефективності їх використання. Можливості оперативного управління необоротними активами незначні. І, навпаки, політика управління оборотними активами відзначається значною маневреністю, можливістю активного впливу на їх розмір, склад, структуру, оборотність, ліквідність та прибутковість. Відповідно, в процесі управління оборотними активами вирішується набагато більше коло завдань фінансового менеджменту.

Мета управління активами підприємства визначити оптимальну структуру активів підприємства.

До основних завдань управління оборотними активами належать:

1. Забезпечення безперебійності виробничого процесу. Для реалізації цього завдання необхідно сформувати окремі види активів відповідно до обсягів господарської діяльності підприємства і тривалості його операційного та фінансового циклів. Схематично рух коштів протягом операційного та фінансового циклів проілюстровані на рис. 6.2 і 6.3.

Як видно з малюнків, фінансовий цикл відрізняється від операційного на час обертання кредиторської заборгованості постачальників сировини та інших і виробничих ; ресурсів. У формалізованому вигляді загальний час, протягом якого грошові кошти підприємства вилучаються з обігу, можна представити так:

№Л)

де Цц — тривалість фінансового циклу; 1о_Ц — тривалість операційного циклу; І, — тривалість обертання виробничих запасів; — тривалість обертання дебіторської заборгованості; їй — тривалість обертання кредиторської заборгованості.

Чим менша тривалість фінансового циклу, тим менше фінансових ресурсів потрібно для фінансування виробничих потреб підприємства (з урахуванням необхідності надання відстрочок платежів покупцям продукції для стимулювання збуту та можливості отримання від­строчок платежів з боку постачальників).

Зменшити фінансовий цикл можна шляхом прискорення обороту виробничих запасів та дебіторської заборгованості і некритичного уповільнення оборотності кредиторської заборгованості підприємства постачальникам.

Операційний цикл (ОЦ) - період повного обороту всієї суми активів підприємства, в процесі якого відбувається зміна окремих їхніх видів.

Тривалість операційного циклу розраховують за формулою

ОЦ = Тга +Тма + Тгп + Тдз, (24)

де Тга - тривалість обороту грошових активів, у днях;

Тма - тривалість обороту матеріальних активів, у днях; Тгп - тривалість обороту готової продукції, у днях; Тдз - тривалість обороту дебіторської заборгованості, у днях. Виробничий цикл (ВЦ) - характеризує період повного обороту матеріальних елементів оборотних активів.

Тривалість виробничого циклу визначають за формулою > ВЦ=Тсм+Тнзв+Тгп, (25)

де Тем - період обороту запасу сировини і матеріалів, напівфабрикатів, у днях;

4

Тнзв - період обороту обсягу незавершеного виробництва, у днях. Фінансовий цикл (ФЦ) - період повного обороту коштів , починаючи з моменту ; погашення кредиторської заборгованості і закінчуючи інкасацією дебіторської заборгованості. Фінансовий цикл визначають за формулою ,.Ц+Ч (2- ФЦ = ВЦ+Тдз-Ткз, (26)

де Ткз - період кредиторської заборгованості, у днях.

Для визначення операційного, виробничого і фінансового циклів необхідно зробити додаткові розрахунки:

ЧГрПфд= ДВКз+ДКП + ККЗ + БФД - Вдкп - Вккз - Гек 12

вк 7

■г і.. ' . Критер 14

¹ (1+0", 20

7- (ЗО) 24

т =- 25

ГА

де КобГА - коефіцієнт оборотності грошових активів; В_рп - виручка від реалізації продукції; ГА - середньорічна вартість грошових активів. Період обороту матеріальних активів для даного підприємства можна розрахувати в такий спосіб:

Т_Ш=Т₀,+Т,; (29)

7- (ЗО)

де Тоз - період обороту основних засобів;

Коб.оз - коефіцієнт оборотності основних засобів; Срп - собівартість реалізованої продукції;

ОЗ . середньорічна вартість основних засобів,

(32)

365

Т. = -

(33)

Тз - період обороту запасів;

Коб.з - коефіцієнт оборотності запасів;

Срп - собівартість реалізованої продукції;

1ІЄОГ" : ' і» ;.іІНч і .

365

#4) (35)

71 =

Кплт —

дз

З

де

■ середньорічна вартість запасів,

.;'/ і; '( , ШМІ, ІЛ 'Я НІ .'ВИ!..- ' . . ЧЯ можна II: ' 'я форм;.канн і т'1р1}('МСІНу ' ч викриття

де Коб.дз - коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості; ю й. • ;ь Врп - виторг від реалізації продукції;

..О N . '4^і ! •• .

^ - середньорічна вартість чистої дебіторської заборгованості,

365

т =-

К„яа — ~

КЗ

де

Коб.кз - коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості; Срп - собівартість реалізованої продукції; КЗ - середньорічна вартість чистої кредиторської заборгованості 2. Прискорення оборотності загальної суми оборотних активів. Це завдання управління оборотними активами реалізовується шляхом збільшення частки активів з високою обо­ротністю і зменшення частки активів, що обертаються повільно.

До активів з високою оборотністю можна віднести:

• запаси сировини і матеріалів, за якими не створюються страхові резерви;

• запаси готової продукції, що користується значним попитом;

• грошові кошти, які постійно перебувають у платіжному обороті.

Активи з низькою оборотністю відповідно включають: