1. Сутність капіталу та його види.

Капітал - це загальна вартість засобів у грошовій, матеріальній, та нематеріальній

формах, що інвестовані у формування акта вів підприємства. Капітал підприємства є основним показником його ринкової вартості. У цій ролі виступає насамперед власний капітал підпри­ємства, що визначається обсягом його чистих активів і одночасно обсягом залучених коштів, які сприяють о держанню додаткового доходу.

У процесі функціонування підприємства капітал забезпечує інтереси держави, власників і працівників. Він є основним джерелом добробуту його власників як у початковому, так і в майбутньому передах. Велика роль капіталу в економічному розвитку підприємства і забезпеченні інтересів держави, інвесторів, власників і працюючих обумовлює його значущість якоб'єкта фінансового менеджменту.

Капітал підприємства класифікується за такими ознаками:

За належністю лйириєиаиггирозрізняють власний іпозичювий капітал.

Інформація про власний каптал міститься в першому розділі пасиву балансу, атакожу Звіті про власний капітал. Власний капітал — це частка активів (майна) підприємства, яка формуєтьсязарахуноквнесків засновників та власних коштів суб'єктів господфювання.

Позичковий каптал —- це кошти, які залучаоться для фінансування господарської діяльності підприємства на принципах строковості, повернення та платності. Основними видами позичкового капіталу є: банківські кредити, емісія облігацій, фінансовий лізинг. Як Еласний, так і позичковий капітал може бути сформований за рахунок внутрішніх і зовнішніх джерел.

До внутрішніх джерел формування власного капіталу належить: нерозподілений прибуток, амортизаційні відрахування і кошти, отримані від реструктуризації активів. До зовнішніх— внески засновників і безповоротна фінансова допомога.

За нацютльною належністю власників капіталу, що надаоть його в господарське користування підприємству, розрізняють національний та іноземний капітал, інвестований у підприємство.

1

За формою власності розрізняють капітал приватний і державний. Ця класифікація капіталу використовується насамперед у процесі формування статутного фонду підприємства. Вонаєосновою відповідної класифікації підприємств за формами власності.

За органвацйно-правовою формою залучення капталу підприємством виділяють акціонерний (АТ),пайовий (ТзОВ) та індивідуальний (Сімейніп-ва,ПП) його види.

Залежно від строку, на який залучається капітал, розрізняють до вгострою вий (власний капітал і той, що залучається на термін більше року) та коротко строю вий (до 1 роїу) його види.

За формою перебування в процесі кругообороту кап ггал підприємства реально по сектору поділяється на капітал у грошовій, виробничій тато вар ній формі.

Залежно від об'єкта інвестування розрізняють основний та оборотний капітат підприємства.

Залежно від рівня ризику господарських операцій, що здйсноє підприємство капітал поділяютьнатриосновнігрупи:безризиювий,середнюризиювий і висоюризиювий.

Відповідно до правових норм функціонування розрізняють легальний і «тіньовий» капітал.

За характером використання капталу в господарському процесі розрізняють працюючий (функціонуючий) та непрацюючий (нефункціонуючий) капітал. Працюючий капітал характеризує ту його частину, яка бере безпосередню участь у формуванні доходів та забезпетенні операційно ї, фінаноовоїчи інвестиційної діяльності підприємства. Непрацюючий капітал, або «мертвий» капітал, характеризує ту його частину, яка авансована в активи, що не беруть безпосередньої участі у здійсненні різних видівдіяльносгіпідприємствайу формуванні його доходів. Прикладом цього виду капіталу є кошти підприємства, авансовані в приміщення та обладнання, що не використовуються, які перебувають в резерві, ремонті, на консервації; запаси сировини та матеріалів для продукції, що вже не виробляється, або готова продукція, на яіу відсутній попит по купців у зв'язку з втратою нею спожииих якостей.

За цілями використання капталу на підприємстві можуть бути виділені такі види капіталу:

• продукіивний — це юшти, які інвестовані в операційні активи підприємства для здійсненняопераційної(основноі) його діяльності;

• позичковий капітал — та частина капіталу, що використовується в процесі інвестування в грошові інструменти (короткострокові і довгосіроюві депозитні вюіади в комерційних банках; в боргові фондові інструменти (облігації, депозити і сертифікати, векселі;

• спекулятивний капітал — та частина капіталу, що використовується в процесі здійснення спекулятивних фінансових операцій, основаних на різниці в цінах (придбання деривативіву спеїулятивних цілях).

За характером використання власниками виділяють споживчий капітал і накопичений (реінвестований) капітал.

Споживчий — це капітал, який пов'язаний з виплатою дивідендів, процентів; на по іритгя соціальних потреб підприємства ійого працівників.

До накопиченого капіталу можна віднести нерозподілений прибуток звітного і минулих років. Він характеризує різні форми його приросту в процесі капіталізації прибулу, дивідендних виплат.

2. Формування капіталу підприємства.

Основною метою формування капіталу є задоволення потреби в придбанні необхідного обсягу активів та оптимізації його структури з позиції забезпечення найіращих умов ефективного його використання.

На етапі створення підприємства відбувається формування капіталу, яке передбачає насту пне (принципи :

1.Капітал новостворюваного підприємства не може формуватися зарахунок внутрішніх джерел (прибутіу,чи поточнихзобов'язаньзарозрахунками);

2.Основу стфтового капіталу підприємства складаєвласний капітал його засновників;

3. Стартовий капітал, що формується в процесі створення нового підприємства, може бути залучений у будь-якій формі- у формі грошових засобів, основних заообів, матеріальних і нематеріальних активів, певних видів фінансових активів.

4. Власний капітал засновників нового підприємства вкладається у формі статутного капіталу. ^

5.Особливості формування статутного капіталу нового підприємства визншаються організаційно-правовими формами його створення.

6. Можливостій джерелапозичювого капіталу вкрай обмежені.

7. Формування капіталу нового підприємства за рахунок позич ювих юштів, як правило потребує підготовки бізнес-плану, а для цього повинні бути здійснені певні затрати на його розробіу.

8. Рівень ризиків, що пов'язані із формуванням капіталу новостворюваного підприємства є дуже високим.

У процесі д іял ьно cri п ідприємства принципи змінюються: - визначення та врахування перспектив господарської діяльності з позиції забезпечення його необхіднимобсягомфнаноовтх ресурсів;

• забезпечення відповідності обсягу, складу і структури капіталу обсягам, складу і сіру кіур і акт вів п ідприємсгва;

• забезпеченняоптимальності струкіури капіталу;

• забезпечення мінімізації витратпри формуванні капіталу зарахунокрізнихджерел;

• забезпечення ви сою ефективного використання капіталу в процесі господарської діял ьносгі п ідприємства.

При визначенні сумарної потреби в капіталі ви юриста вують два методи: прямий та опосередюваний.

Прямий метод базується на детальному плануванні інвестиційних потреб підприємства за його окремими активами: основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних запасів, грошових коштів (на стадії створення підприємства практично повністю відсутні деб пор ська забор то ваність, до вго стро ю ві й поточні фін ан со ві ін вестиціі).

Цей метод може застосовуватися як при визначенні загальної потреби у капіталі для стюрення нового підприємства, так і у випадту обгрунтування необхідного додатювого капіталу длярозширення виробничоїдіяльносгі діочого підприємства, здійснення модернізації та ди вер си фікац ії.

Непрямий (опосередкований) метод розрахунку загальної потреби в капіталі є менш трудомістким і базується на використанні відносного показника— капіталомісткості продукції (середній розмір інвестованого капіталу в розрахунту на одиницю виготовленоїпродукціі). Цей показник суттєво відрізняється за галузями народного господарства і дає інвестору уявлення про рівень фондомісткості та матеріаломісткості. Водночас, рівень капіталомісткості продукції залежить не лише від контретної галузі, ай від масштабів діяльності підприємства, стадіїйого життєвого циклу, рівня технологічного оснащення виробництва та ступеня зносу виробничих засобів.

Користуватися непрямим методом доцільно на попередніх стадіях розробки інвестиційного проекту, оскільки він дає лише приблизне уявлення про необхідний розмр початкових інвестицій. Для остаточного розрахунку потреби у джерелах фінансування застооо^єгьсяпрямий метод.

Для визначення потреби в капіталі непрямим методом необхідно капіталомісткість продукції (на аналоги но му виробництві або в середньому по галузі) помножити на плановий обсяг виробництва. Крім того, необхідно враховувати передсгартові витрати і передбяити резерв капіталу на випадок, якщо подорожчаоть будівельно-монтажні роботи, будівельні матеріали, сировина тощо (як правило, не менше 10 % від загальних витрат на будівництво й експлуагаціо інвестиційного об'єкта).

Струкіура капіталу пов'язана з особливостями южноїз його складових частин, тобто власного і позич нового.

Власний капіпалпідприємства характеризуетьсятакими основними особливостями:

• простотою залучення, тому що рішення, пов'язані зі збільшенням власного капіталу (оообливо за рахунок внутрішніх джерел його формування), приймаються власниками і менеджерами підприємства без необхідності одержання згоди інших суб'єктів господарювання;

^:— виооюю здатністю генерувати прибуток, так як не сплутується позичковий відсоток зайого використання;

• під час його використання підприємство не несе додаткових витрат (сплата відсотків), що сприяє фінансовій стійкості підприємства, забезпеченню його пл ато спро мо жно сті.

Одноч асно вл асний кап італ має п евн і н едол іки:

• обмеженість обсягу залучення, а отже, і можливостей істотного розширення операційної, фінансової та інвестиційної діяльності підприємства в періоди сприятливої кон'юнктуриринку наоїфемих етапах його життєвого циклу;

• висока вартість порівняно з альтернативними позичковими джерелами формування кап ігалу;

• невикористовувана можливість збільшення рентабельності власного капіталу за рахунок залучених (позичювих) коштів. Без залучених коштів неможливо забезпечити перевищення коефіцієнта фінансовоїрентабельностідіяльностіпідприємстванад економнною.

Таким чином, підприємство, що використовує тільки власний капітал, має найвищу фінансову стійкість (його коефіцієнт автономії дорівнює 1), алеобмежує темпи свого розвитку (тому що не може забезпечити формування необхідного додаткового обсягу активів у періоди сприятливої кон'юнктури риніу) і не використовує фінансових можливостей прирослу прибутку на вкладений капітал.

Позичковий капіпалхарактеризуєтьсяташмипозитивними особливостями:

—досить широкими можливостями залучення, особливо за умови високого іредитного рейтингу підприємства, наявно сті застави чи гарантії поручителя;

• забезпеченням зростання фінансового потенціалу підприємства за необхідності істотного розширення його активів і підвищенням темпів зростання обсягів його ГОСПОДфСЬИН діяльності;

• нижчою (порівняно з власним капіталом) вартістю завдяки забезпеченню ефекту «податкового щита» (вилучення витрат на його обслугоЕування з бази оподаткування під час

визначення суми подало' на прибуток);

*

• здатністю сприяіи приросту фінансової рентабельності (коефіцієнта рентабельності власного капіталу).

Водночас використання позичкового капіталу має такі недоліки:

• використання позичювого капіталу пов'язане з ризиком зниження фінансової стійюсті і втрати платоспроможності підприємства. Рівень цих ризиків зростає пропорційно зростанню питомоїваги використанняпозичкового капіталу;

• активи, сформовані за рахунок позичкового капіталу, генерують меншу (за інших рівних умов) норму прибутіу, що знижується на суму виплачуваного позичкового процента в усіх його формах (процента за банківський кредит; лізингової ставки; купонного процента за облігаціями;вексельного процентазатоварний кредит);

• виоока залежність вартості позичювого капіталу від юливань юн'юнкіури фінансового ринку. У ряді випадків за зниження середньої ставки позичкового процента використання раніше отриманих іредитів (особливо на довгостроковій основі) підприємству стає невигідниму зв'язку з наявністю дешевших альтернативних джерел кредитних ресурсів;

• складність процедури залучення коштів (оообливо у великих розмірах), оскільки надання кредитних ресурсів залежить від рішення інших суб'єктів (кредиторів), які вимагаютьу ряді випадків відповідних гарантій: застави (гарантії страхових компаній, чи банків, інших суб'єктів, що надаються, як правило, на платній основі).

Отже, підприємство, що використовує позичковий капітал, має вищий фінансовий потенціал для свого економічного розвитку (за рахунок формування додаткового обсягу активів) і можливості приросту рентабельності власного капіталу. Водночас більшою мрою генерує фінансовий ризик і загрозу банкрутства (що зростає в мру збільшення питомої ваги позичкових коштів у загальній сумі капіталу).