
- •Теоретичні питання
- •Завдання для самопідготовки
- •Практичні роботи
- •Література
- •Вихідний рівень знань
- •Теоретичні питання
- •Завдання для самопідготовки
- •Практичні роботи
- •Література
- •Вихідний рівень знань
- •Теоретичні питання
- •Завдання для самопідготовки
- •Практичні роботи
- •Література
- •Вихідний рівень знань
- •Теоретичні питання
- •Завдання для самопідготовки
- •Практичні роботи
- •Література
- •Вихідний рівень знань
- •Теоретичні питання
- •Завдання для самопідготовки
- •Практичні роботи
- •Література
- •Вихідний рівень знань
- •Теоретичні питання
- •Завдання для самопідготовки
- •Практичні роботи
- •Література
- •Вихідний рівень знань
- •Теоретичні питання
- •Завдання для самопідготовки
- •Практичні роботи
- •Література
- •Вихідний рівень знань
- •Теоретичні питання
- •Завдання для самопідготовки
- •Практичні роботи
- •Література
- •Вихідний рівень знань
- •Теоретичні питання
- •Завдання для самопідготовки
- •Практичні роботи
- •Література
Практичні роботи
Протокол № 8. Дата:
Тема: Класифікація, будова та значення біологічно важливих гетероциклічних сполук.
№ |
Назва експерименту |
Рівняння реакції |
Умови |
Спостере- ження |
Висновок |
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
1. |
Взаємодія антипірину та амідопірину з FeCl3. Принцип метода: Антипірин в енольній формі утворює з хлоридом заліза (ІІІ) комплексну сполуку оранжево-червоного кольору. Амідопірин не має енольної форми, при взаємодії з хлоридом заліза (ІІІ) окиснюється з утворенням малостійких сполук фіолетового кольору. Хід роботи: В дві пробірки вміщуємо по 10 краплин антипірину та амідопірину (в різні пробірки). Додаємо по 1 краплині FeCl3 та спостерігаємо за змінами забарвлення. |
|
|
|
|
2. |
Взаємодія антипірину та амідопірину з азотистою кислотою. Принцип метода: При взаємодії кетоформи антипірину з азотистою кислотою утворюється нітрозоантипірин зеленого кольору. Амідопірин під дією азотистої кислоти окиснюється з утворенням нестійких сполук фіолетового кольору. Хід роботи: В дві пробірки вміщуємо по 10 краплин антипірину та амідопірину (окремо). Додаємо по 1 краплині розчину нітриту натрія, по 1 краплині сірчаної кислоти та спостерігаємо за змінами забарвлення. |
|
|
|
|
Література
Основна:
Ю. І. Губський, “Біоорганічна хімія”, Вінниця: “Нова книга”, 2004, С. 172-216.
Додаткова:
2. Н. А. Тюкавкина, Ю. И. Бауков, “Биоорганическая химия”, М. : Медицина, 1991, С. 275-278, 281-283, 286-294, 296-304.
Тема заняття 9. Структура та біохімічні функції нуклеозидів, нуклеотидів та нуклеїнових кислот.
Цілі заняття:
Сформувати та закріпити знання принципів будови та хімічних властивостей нуклеїнових кислот та їх мономерів – нуклеотидів для розуміння їх біосинтезу та біологічної ролі в організмі.
Уміти виявляти продукти гідролізу нуклеїнових кислот за допомогою якісних реакцій.
Вихідний рівень знань
Цикло-оксо-таутомерія вуглеводів.
Лактим-лактамна таутомерія гетероциклічних сполук.
Будова та властивості N-глікозидів.
Будова та властивості складних ефірів.
Водневий звязок.
Теоретичні питання
Нуклеїнові кислоти як біополімери: ДНК, РНК. Види РНК.
Характеристика нуклеозидів та нуклеотидів – структурних компонентів нуклеїнових кислот.
Структура АМФ, ГМФ, ЦМФ, УМФ, ТМФ. Звязки, що їх утворюють.
3, 5-ц-АМФ: будова та біологічна роль.
Кофермент НАД+: будова, механізм участі в окисно-відновних реакціях в складі ферментів – дегідрогеназ.
Структурна організація нуклеїнових кислот: первинна, вторинна, третинна структури та типи звязків, що її забезпечують.
Комплементарність азотистих основ. Відмінності в будові, властивостях та біологічній ролі між РНК та ДНК.