11.3. Система раннього попередження і реагування (српр)

Система раннього попередження і реагування (СРПР) - це

особлива інформаційна система, яка сигналізує керівництву про тенденційні ризики та шанси, які можуть виникнути як з боку зов­нішнього, так і внутрішнього середовища підприємства.

Процес організації СРПР здійснюється поетапно в такому порядку:

1. Визначення сфер спостереження.

2. Вибір індикаторів раннього попередження, які можуть ука­зувати на розвиток того чи іншого негативного процесу.

3. Розрахунок граничних значень індикаторів і безпечних ін­тервалів їх змін.

4. Формування завдань для центрів обробки інформації.

5. Формування інформаційних каналів для забезпечення інфор­маційного зв'язку між джерелами інформації та системою раннього реагування, між системою та її користувачами.

146

Лекція 11. Фінансовий контролінг

Виділяють дві підсистеми СРГІР. Внутрішньо зорієнтована підсистема СРПР спрямована на ідентифікацію ризиків та шансів, які виникають всередині підприємства. Предметом дослідження зовнішньо орієнтованої підсистеми СРПР є виявлення загроз та можливостей з боку контрагентів, конкурентів тощо. При цьому також аналізуються кон'юнктура ринку, макроекономічна ситуація в країні, економіко-правові умови діяльності підприємства.

Як індикатори раннього попередження можуть бути обрані:

• загальноекономічні показники, які дозволяють своєчасно виявити зміни в тенденціях розвитку економіки в цілому;

• ринкові показники, які дають змогу виявити тенденції на ринках, де здійснює свою діяльність підприємство;

• технологічні показники - надають інформацію щодо появи на ринку нових продуктів, методів, процесів тощо;

• соціальні показники, які характеризують демографічну ситу­ацію в країні, вартість робочої сили, рівень мінімальної за­робітної плати тощо;

• політичні індикатори, які відображають зміни в законо­давстві, політиці протекціонізму тощо;

• внутрішні показники фінансово-господарської діяльності підприємства, які визначаються на основі даних управлінсь­кого та фінансового обліку.

Для своєчасного виявлення розвитку негативного процесу встановлюються граничні значення індикаторів та допустимі ін­тервали їхніх змін.

На базі системи раннього попередження та реагування будуєть­ся система управління ризиками, яка включає в себе ідентифіка­цію, оцінку та нейтралізацію ризиків.

Одним із головних завдань СРПР є виявлення загрози банк­рутства підприємства. Основне завдання прогнозування банк­рутства полягає у своєчасній розробці контрзаходів, спрямованих на подолання на підприємстві негативних тенденцій.

147

ФІНАНСОВА ДІЯЛЬНІСТЬ СУБ'ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ

11.4. Методи фінансового контролінгу

Прийняття управлінських рішень відбувається на основі вибору з декількох можливих альтернатив найбільш оптимального. Воно базується на науково обґрунтованих принципах з урахуванням різ­номанітних критеріїв і спрямовано на досягнення головної мети підприємства. Для обґрунтування рішень у системі контролінгу застосовуються загальноекономічні та специфічні методи.

До загальноекономічних методів відноситься спостереження, аналіз, порівняння, групування, систематизація, синтез, прогно­зування.

До специфічних методів контролінгу належать аналіз межі без­збитковості, функціонально-вартісний аналіз, портфельний аналіз, бенчмаркінг, 5\ХЮТ-аналіз, АВС-аналіз, а також методи фінансо­вого прогнозування.

Метод аналізу межі беззбитковості зводиться до визначення мінімального обсягу реалізації продукції, за якого підприємство може покрити всі витрати та забезпечити беззбиткову операційну діяльність у короткостроковому періоді. Цей метод застосовуєть­ся для обґрунтування доцільності виробництва тих чи інших видів продукції, встановлення мінімальних цін або обсягів реалізації, планування прибутку, оптимізації асортименту продукції тощо.

Аналіз межі беззбитковості грунтується на розподілі сукуп­них витрат на виробництво та збут продукції на умовно-змінну та умовно-постійну складові. До умовно змінних витрат належать витрати, абсолютна величина яких зростає із збільшенням фізич­ного (натурального) обсягу випуску продукції і зменшується із його зниженням. Умовно постійні витрати - це витрати, абсолют­на величина яких істотно не змінюється при зміні (збільшенні чи зменшенні) фізичного випуску продукції.

Межа беззбитковості в натуральному виразі розраховується за формулою:

Ту-Аііі-; (гз)

148

Лекція 11. Фінансовий контролінг

де Т_ь - точка беззбитковості в натуральному виразі;

У_ь - умовно-постійні витрати на випуск всього обсягу продук­ції, грн;

УС- ціна одиниці продукції, грн;

Ь - умовно-змінні витрати на одиницю продукції, грн.

Важливим показником аналізу межі беззбитковості є маржи­нальний прибуток (або валова маржа). Маржинальний прибуток (валова маржа) - це показник, який характеризує частину вируч­ки, що спрямовується на заміщення умовно постійних витрат і формування прибутку від реалізації продукції.

Маржинальний прибуток (валову маржу) визначають як на весь випуск продукції, так і на одиницю продукції. Питома вага маржинального прибутку (валової маржі) у виручці від реалізації продукції називається коефіцієнтом маржинального прибутку (коефіцієнтом валової маржі).

Система розрахунку маржинального прибутку (валової маржі), яка ґрунтується на простому розподілі витрат на постійні та змін­ні, називається одноступінчатою системою директ-костинг. Прибуток від реалізації в даному випадку визначається в такому порядку:

Чиста виручка від реалізації продукції (робіт, послуг)
(-)	Змінні витрати на виробництво та збут продукції
(=)	Маржинальний прибуток (валова маржа)
(-)	Постійні витрати на виробництво та збут продукції, а також адміністративні витрати
(=)	Прибуток від реалізації продукції

Сутність багатоступінчатої системи директ-костингу полягає в розподілі постійних витрат на окремі елементи залежно від мети розрахунку маржинального прибутку (валової маржі): у розрізі окремих видів продукції, за регіонами збуту, за центрами відпові­дальності підприємства, в цілому по підприємству.

149

ФІНАНСОВА ДІЯЛЬНІСТЬ СУБ'ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ

На підприємстві може бути організовано управлінський облік прямих постійних виробничих витрат на продукцію, прямих по­стійних виробничих витрат цеху, прямих постійних витрат вироб­ництва тощо. Показники, розраховані у системі багатоступінчато-го директ-костингу, дозволяють визначити прибутковість окремих видів продукції підприємства, ринків збуту, оцінити ефективність діяльності підрозділів підприємства.

Функціонально-вартісний аналіз - це метод контролінгу, який полягає у дослідженні функціональних характеристик про­дукції, що виробляється, з погляду еквівалентності їх вартості та корисності. Його сутність полягає в оцінюванні витрат на забез­печення виконання функції продукту, причому на підприємстві намагаються мінімізувати витрати на виконання головних функ­цій та уникнути витрат на виконання непотрібних функцій. Метод застосовується по відношенню до видів продукції, за центрами відповідальності підприємства.

Порядок проведення функціонально-вартісного аналізу пред­ставлено в табл. 7.

Таблиця 7 Етапи проведення функціонально-вартісного аналізу

Етап здійснення аналізу	Зміст етапу
1	2
Етап 7. Підготовчі заходи	Вибір об'єктів функціонально-вартісного аналізу та визначення завдань. Визначення цілей аналізу. Створення робочої групи. Розробка програми аналізу
Етап 2. Визначення фактичного стану об'єкта аналізу	Збір інформації та опис об'єкта аналізу. Характеристика функцій. Визначення витрат на виконання функцій
Етап 3. Перевірка фактичного стану	Перевірка якості виконання функцій. Перевірка обґрунтованості витрат
Етап 4. Пошук рішення	Виявлення усіх можливих варіантів рішення

150

Лекція 11. Фінансовий контролінг

Закінчення габл. 7

1	2
Етап 5. Експертиза варіантів рішень	Перевірка можливостей реалізації кожного варіанта рішення. Перевірка економічної доцільності кожного варіанта рішення
Етап б. Прийняття рішення щодо впро­вадження найбільш оптимального варіанту	Вибір рішення. Рекомендація щодо реалізації рішення. Реалізація запропонованого рішення

Портфельний аналіз є ефективним методом стратегічного фінансового контролінгу. Він застосовується з метою оптимізації портфеля цінних паперів підприємства, а також портфеля про­дукції (послуг), які виробляє підприємство. В останньому випадку портфельний аналіз проводиться стосовно стратегічних «бізнес-одиниць», які спеціалізуються на виготовленні окремих груп про­дукції підприємства.

Кожна бізнес-одиниця оцінюється з погляду прибутковості та ризиковості виробництва за допомогою матриці Бостонської кон­сультативної групи (матриця БКГ) та (або) матриці Мак-Кінсі. Мат­риця БКГ дозволяє проаналізувати співвідношення «зростання ринку - частка ринку», матриця Мак-Кінсі оцінює співвідношення показників «привабливість ринку - конкурентні переваги».

Бенчмаркінг - це перманентний, безперервний процес порів­няння товарів (робіт, послуг), виробничих процесів, методів та інших параметрів досліджуваного підприємства (структурного підрозділу) з аналогічними об'єктами інших підприємств чи струк­турних підрозділів.

Об'єктами бенчмаркінгу виступають методи, процеси, техноло­гії, якісні параметри продукції, показники фінансово-господарської діяльності підприємства та його структурних підрозділів.

Головна мета бенчмаркінгу полягає у виявленні резервів зни­ження витрат підприємства та підвищення його конкуренто­спроможності.

151

ФІНАНСОВА ДІЯЛЬНІСТЬ СУБ'ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ

Розрізняють такі види бенчмаркінгу:

• внутрішній бенчмаркінг - зводиться до аналізу та порів­няння показників діяльності різних структурних підрозділів одного й того самого підприємства;

• бенчмаркінг, зорієнтований на конкурентів - спрямова­ний на порівняльний аналіз товарів (робіт, послуг), продук­тивності виробничих процесів та інших параметрів дослід­жуваного підприємства з аналогічними характеристиками підприємств-конкурентів;

• функціональний бенчмаркінг - спрямований на порівнян­ня аналіз окремих процесів, методів та технологій досліджу­ваного підприємства з іншими підприємствами, які не є його конкурентами.

Таким чином, за порівняльні аналоги можна брати підприєм-ства-конкуренти, підприємства, які є найкращими у відповідній галузі, суб'єкти господарювання інших галузей, структурні підроз­діли досліджуваного чи інших підприємств.

Порядок проведення бенчмаркінгу наведено у табл. 8.

Таблиця 8