Лекція 11.

Фінансовий контролінг

1. Сутність та функції фінансового контролінгу.

2. Види фінансового контролінгу.

3. Система раннього попередження і реагування (српр).

4. Методи фінансового контролінгу

11.1. Сутність та функції фінансового контролінгу

В умовах розвитку ринкових відносин в Україні конкуренто­спроможність підприємств в значній мірі залежить від ефективно­го управління їх фінансовими ресурсами, зокрема рухом грошових коштів, формуванням та використанням капіталу підприємства. Для прийняття обґрунтованих рішень у сфері фінансового менедж­менту керівникам необхідно вміти оцінювати фінансовий стан підприємства, прогнозувати і контролювати фінансові показники його діяльності за допомогою відповідних методів й моделей.

Контролінг є системою підтримки управлінських рішень. Його поява була пов'язана з необхідністю проведення діагностики та попередження банкрутства підприємств. Розширення ролі конт­ролінгу в управлінні фінансами пов'язано з підвищенням неста­більності зовнішнього середовища, яке обумовлює зміщення акценту з минулого на майбутнє, необхідністю швидкої реакції підприємства на зміни кон'юнктури ринку, підвищення гнучкості в його управлінні.

Контролінг - це спеціальна саморегулююча система методів та інструментів, яка спрямована на функціональну підтримку ме­неджменту підприємства і включає інформаційне забезпечення, планування, координацію, контроль і внутрішній консалтинг.

138

Лекція 11. Фінансовий контролінг

Головна мета фінансового менеджменту полягає в максимізацїї ринкової вартості підприємства, оптимізації фінансових резуль­татів, забезпеченні ліквідності та платоспроможності підприєм­ства. Служби контролінгу підприємства здійснюють підготовку, функціональну та інформаційну підтримку управлінських рішень, а також контролюють їх реалізацію.

До функцій фінансового контролінгу відносять:

• формування фінансової стратегії;

• фінансове планування та бюджетування поточної діяль­ності;

• координацію планів;

• бюджетний контроль;

• оперативне управління фінансовою діяльністю підприємства;

• внутрішній консалтинг;

• внутрішній аудит та ревізію;

• формування інформаційних каналів та інформаційне забез­печення підприємства.

Стратегія - це визначення основних довгострокових цілей та завдань підприємства, прийняття курсу дій і розподілу ресурсів, необхідних для досягнення поставлених цілей. Під фінансовою стратегією розуміється формування стратегічних довгострокових цілей фінансової діяльності і вибір найбільш ефективних шляхів їх досягнення.

Сформована фінансова стратегія повинна забезпечувати зростання ринкової вартості підприємства за умов нейтралізації загрози банк­рутства. Фінансова стратегія підприємства знаходить своє відображен­ня у системі перспективних фінансових показників, які є підґрунтям для розробки поточних та оперативних фінансових планів.

Основною формою поточного фінансового планування є бюд­жетування.

Бюджет - це сума коштів, які знаходяться у розпорядженні під­приємства для виконання визначених функцій та проведення пев-

139

ФІНАНСОВА ДІЯЛЬНІСТЬ СУБ'ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ

них заходів у межах загальновиробничого планування. Він може формуватись на основі показників, що визначені як планові на ко­жен наступний період діяльності підприємства.

Координація планів забезпечує узгодженість усіх його складо­вих з ефективним використанням ресурсів підприємства. У про­цесі координації планів формується «дерево цілей». Воно являє собою графічне зображення підпорядкованості та взаємозв'язку цілей, демонструє розгюділ (декомпозицію) генеральної мети на підцілі та окремі завдання. Розрізняють горизонтальну та верти­кальну координацію цілей.

Горизонтальна координація цілей спрямована на узгодження різних видів діяльності підприємства, вертикальна - на узгоджен­ня діяльності різних підрозділів, які забезпечують виробництво одного виду продукції (робіт, послуг).

Необхідність координації в процесі фінансового планування пояснюється необхідністю узгодження:

• цілей з наявними ресурсами;

• фінансової стратегії зі стратегією розвитку підприємства;

• поточних фінансових планів з довгостроковими планами;

• фінансових планів окремих підрозділів підприємства між со­бою та зведення їх в єдиний план;

• системи інформаційного забезпечення з інформаційними потребами керівників підприємства.

Основний зміст контролінгу полягає в систематичному порів­нянні величини фактичних показників діяльності підприємства із запланованими величинами з подальшим аналізом відхилень фак­тичних значень показників від попередньо встановлених.

Контроль знаходиться у тісному взаємозв'язку з плануванням і спрямований на виявлення причин відхилень, визначення слабких місць на підприємстві, подолання впливу на фінансову діяльність негативних факторів, виявлення резервів підвищення ефектив­ності використання фінансових ресурсів.

140

Лекція 11. Фінансовий контролінг

Контроль фінансових планів підприємства включає такі операції:

• спостереження за ходом реалізації фінансових завдань;

• ідентифікацію фактичних даних;

• розрахунок відхилень, оцінка ступеню відхилення фактич­них результатів фінансової діяльності від запланованих;

• діагностування за розмірами відхилень серйозних погір­шень у фінансовому стані підприємства та значного знижен­ня його фінансового розвитку;

• визначення причин відхилень та відповідальних за них осіб;

• розробку (добір) банку заходів щодо коригування планів;

• оцінювання запропонованих заходів;

• ініціювання рішень для нормалізації фінансової діяльності підприємства відповідно до передбачених показників та ко­ригування фінансових планів у зв'язку зі змінами у внутріш­ньому і зовнішньому середовищі;

• контроль виконання скоригованих планів.

Таким чином, результати аналізу є підставою для прийняття оперативних рішень в управлінні фінансами, уточнення фінансо­вих планів та формування планів на майбутні періоди.

Реалізація функцій планування та контролю відбувається на базі постійного обміну інформацією. Необхідність збору, систе­матизації й обробки великого обсягу різноманітної інформації фінансового характеру, а також постійного аналізу ситуації, кори­гування на його основі раніше розроблених фінансових планів, об­ліку великого обсягу додаткової інформації вимагає формування інформаційних каналів та системи інформаційного забезпечення підприємства. Функція забезпечення інформацією покладається на управлінський облік.

Управлінський облік - це процес виявлення, виміру, нагромад­ження, аналізу, підготовки, інтерпретації і передачі інформації, яка використовується управлінською ланкою для планування, оцінки і контролю всередині організації і для забезпечення контролю за використанням усіх ресурсів підприємства.

141

ФІНАНСОВА ДІЯЛЬНІСТЬ СУБ'ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ

Головна відмінність управлінського обліку від фінансового по­лягає в тому, що фінансовий облік орієнтується на зовнішніх ко­ристувачів інформації (насамперед, на податкову інспекцію, інвес­торів, контрагентів), а управлінський - націлений на внутрішніх користувачів (керівників підприємства вищої та середньої ланки). Правила ведення фінансового обліку регламентуються державою, а організація управлінського обліку - внутрішня справа підпри­ємства.

В системі управлінського обліку акумулюється і системати­зується інформація щодо стану зовнішнього і внутрішнього сере­довища діяльності підприємства. Вона обробляється і використо­вується для стратегічного і поточного планування.

Управлінський облік передбачає застосування методів обліку витрат і калькулювання собівартості продукції в залежності від цілей надання інформації.

Для здійснення бюджетного контролю, оперативного управ­ління фінансовою діяльністю, проведення внутрішнього аудиту та ревізії на підприємстві доцільно організовувати систему обліку типу «стандарт-костинг», яка передбачає встановлення планово-нормативних показників, реєстрацію досягнення їх фактичної ве­личини та аналіз відхилень.

Для розробки фінансової стратегії, фінансового планування та бюджетування поточної діяльності необхідну інформацію можна отримати в результаті застосування методів обліку витрат і каль­кулювання собівартості продукції за системою «директ-костинг» або при застосування функціонального обліку витрат. Вибір ме­тодів обліку залежить від характеру та масштабів діяльності під­приємства, а також від рівня організації бухгалтерського обліку і рівня його автоматизації.

Функція внутрішнього консалтингу виконується під час розроб­ки методичного забезпечення діяльності окремих підрозділів під­приємства, підготовки на замовлення керівництва висновків та рекомендацій щодо вирішення проблем, з якими зіштовхується підприємство в цілому чи його структурні підрозділи в процесі

142

Лекція 11. Фінансовим контролінг

розробки фінансової стратегії, планування, впровадження нових продуктів, процесів, систем. Консультативні послуги можуть нада­ватися під час проведення внутрішнього аудиту щодо усунення ви­явлених недоліків фінансової діяльності чи мобілізації фінансових резервів.

Внутрішній аудит - це незалежна експертна діяльність служби контролінгу підприємства з метою перевірки й оцінювання адек­ватності та якості виконання обов'язків співробітниками.

Предметом внутрішнього аудиту є перевірка всіх комплексів завдань і підрозділів підприємства на предмет організаційно-пра­вової коректності їх діяльності.

До основних завдань внутрішнього аудиту належать:

• виявлення резервів підвищення ефективності використання наявних ресурсів підприємства;

• своєчасне виявлення порушень і недоліків у діяльності струк­турних підрозділів, опрацювання отриманих рішень щодо ліквідації та усунення причин виникнення цих недоліків;

• виявлення недоліків у системі інформаційного забезпечення менеджменту;

• перевірка відповідності фактичного стану майна в натураль­ному та вартісному виразі даним бухгалтерського обліку;

• перевірка виконання вимог щодо ефективного управління ризиками;

• налагодження і підтримка взаємодії із зовнішніми аудитора­ми та контролюючими органами;

• вироблення рекомендацій щодо усунення виявлених у ході аудиту недоліків та мобілізації наявних резервів.

Аудиторська перевірка здійснюється на основі принципів не­залежності, професійної майстерності, доказовості, чіткого вира­ження думки.

Результати внутрішнього аудиту знаходять своє відображення в аудиторському висновку, де викладаються виявлені недоліки, по-

143

ФІНАНСОВА ДГЯЛЬНІСТЬ СУБ'ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ

рушення та зловживання окремими посадовими особами, визнача­ються невикористані резерви, а також надаються пропозиції щодо поліпшення управління фінансовими ресурсами.